Григорій XII
.jpg)
Григо́рій ХІІ [ лат. Gregorius XII, світське ім’я — Анджело Коррер (італ. Angelo Correr); точна дата народження невідома, 1330-ті, м. Венеція, тепер Італія — 18.10.1417, м. Реканаті, тепер регіон Марке, Італія] — церковний діяч, Папа Римський у 30.11.1406 — 04.07.1415.
|
Григорій XII (Gregorius XII) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Анджело |
| Справжнє прізвище | Коррер |
| Народження | 1330-ті«-ті» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 1330. |
| Місце народження | Венеція |
| Смерть | 18.10.1417 |
| Місце смерті | Реканаті |
| Місце поховання | Реканаті |
| Місце діяльності | Італія |
| Напрями діяльності | право, дипломатія, церковне управління |
| Традиція/школа | католицизм |
Життєпис
Походив із родини венеційських аристократів. Мав ступінь магістра теології, був професором Болонського університету.
У 1380–1390 обіймав кафедру єпископа Кастелло.
У грудні 1390 папа Боніфацій IX призначив його латинським патріархом Константинополя, пізніше отримав посаду адміністратора єпархії Коронеї. 1395 був легатом Боніфація IX в Сицилійському королівстві.
За Папи Римського Інокентія VII став його секретарем і кардиналом, зберігши за собою всі попередні посади.
Після смерті Інокентія VII на конклаві римського послуху (розпочався 18.11.1406) Анджело Коррер був одностайно обраний Верховним понтифіком. Зійшов на папський престол 19.12.1406 під іменем Григорія ХІІ.
Понтифікат
В обставинах тяглого розколу в церкві (див. Велика західна схизма 1378–1417) Григорій ХІІ вимушено присягнув, що впродовж трьох місяців розпочне об’єднавчі переговори з антипапою Бенедиктом ХІІІ, ставлеником Авіньйону. З цією метою він підтвердив готовність скласти папські повноваження за умови, що Бенедикт ХІІІ також відмовиться від своїх, і впродовж 15 місяців утриматися від призначення нових кардиналів.
Плекаючи надію на відновлення єдності між Римом і Авіньйоном, представники Григорія ХІІ розпочали перемовини у м. Марселі (Франція), на яких визначили дату й місце майбутньої зустрічі обох пап — не пізніше 01.11.1407, у м. Савоні (тепер Лігурія, Італія). Проте під тиском антифранцузьких сил і чергового загострення внутрішньополітичного стану в Італії зустріч спершу перенесли, а після взяття м. Рима королем Ладиславом І Неапольським перемовини скасували взагалі.
Наступний виток кризи у церковній еліті стався через те, що папа порушив складену конклаву присягу та 04.04.1408 призначив 4-х нових кардиналів. У відповідь на це, сім кардиналів, які свого часу підтримали обрання папи, втекли до м. Пізи, відмовивши Григорію ХІІ в послуху й вірності.
Новою спробою владнати ситуацію був собор у м. Пізі (25.03–07.08.1409) за участі представників місцевої знаті разом із опозиційними кардиналами обох сторін (Риму та Авіньйону). Жоден із пап не визнав його скликання законним, обидва на собор не прибули. Пізанський собор заочно позбавив влади і Григорія ХІІ, і Бенедикта ХІІІ та відлучив їх від церкви як розкольників, єретиків і клятвопорушників; 26.06.1409 обрав нового папу — Александра V. Це збільшило кількість пап до трьох і додало «пізанську» лінію папства; легітимність і повноваження нового папи не були визнані ні Григорієм ХІІ, ані Бенедиктом ХІІІ. Після цього розкол у Католицькій церкві поглибився ще більше.
На противагу Пізанському собору, а також синоду, скликаному Бенедиктом ХІІІ у м. Перпіньяні (Франція), Григорій ХІІ зібрав свій синод у м. Чивідале-дель-Фріулі поблизу м. Аквілеї, на якому відлучив від церкви Бенедикта ХІІІ і Александра V.
Після смерті антипапи Александра V його наступник Іван ХХІІІ скликав 16-й Вселенський собор у м. Констанці (16.11.1414 — 22.04.1418,
т. з. Собор згоди). Папа Григорій XII і антипапа Бенедикт XIII відправили для участі своїх легатів. На Констанцькому соборі були озвучені найактуальніші проблеми, що постали перед церквою: подолання розколу, захист доктрини віри проти вчення Яна Гуса та інші. Собор підтвердив, що декрети церкви походять від Бога, тому всі, включно з папою, мусять їм підкорятися (декрет Sacrosancta). Ще одне рішення стосувалося періодичності скликання соборів (декрет Frequens). Собор позбавив влади Івана ХХІІІ і Бенедикта ХІІІ.
Зрештою, антипапа Іван ХХІІІ був засуджений і покараний за незаконне зайняття папського престолу. Антипапа Бенедикт ХІІІ примусово склав свої повноваження після втручання короля Сигізмунда I Люксембурга. Григорій ХІІ знову підтвердив свою готовність відмовитися від Святого престолу, але за рішеннями собору, який він сам ініціює. З м. Ріміні надіслав заяву про відставку та видав буллу про скликання собору. Нова рада кардиналів об’єднала Авіньйонську та Римську колегії та затвердила законність усіх рішень, виданих Григорієм ХІІ. 04.07.1415 на соборі було проголошено зречення папи Григорія ХІІ.
Після зречення екс-папа став легатом і довічним вікарієм Марке-Анкони. Останні роки життя провів у резиденції в м. Реканаті. Після заяви про відмову будь-коли балотуватися на папський престол отримав привілей обіймати перше після Папи Римського місце в церковній ієрархії.
Похований у кафедральному соборі Сан-Флавіано. Став останнім папою, якого поховали не в м. Римі.
Додатково
- 11.11.1417 Констанцький собор обрав нового понтифіка — Мартина V і тим поклав край Великій західній схизмі.
- Наступним (після Григорія ХІІ) папою, хто зрікся Святого престолу, майже через 600 років став Бенедикт XVI.
Література
- Girgensohn D. Venezia e il primo Veneziano sullа cathedra di S. Pietro: Gregorio XII (Angelo Correr) 1406–1415 / Trad. dal tedesco da Pietro Pavanini. Venezia : Centro tedesco di studi veneziani, 1985. 32 p.
- Ortalli G. Gregorio XII // Enciclopedia dei Papi : in 3 vol. Roma : Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 2000. Vol. 2. P. 584–593.
- A Companion to the Great Western Schism (1378–1417) / Ed. by J. Rollo-Koster, T. Izbicki. Leiden : Brill, 2009. 472 р.
- Banaszak М. Historia Kościoła katolickiego : w 4 t. Warszawa : Wydawnictwo Uniwersytetu Kardynała Wyszyńskiego, 2009. T. 2. 382 p.
- Отрош М. І. Церковно-політична історія римських пап : у 3 т. Одеса : Фенікс, 2019. Т. 2: Римські папи від розділення Східної і Західної церков у 1054 році до Вестфальського миру 1648 року. С. 166–171.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Присухін С. І. Григорій XII // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Григорій XII (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.11.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
