Аквілея
Аквіле́я (італ. Aquileia), Археологічні пам’ятки та Патріарша базиліка в Аквілеї — археологічний комплекс на основі руїн Аквілеї (одного з найбільших міст Римської імперії 2 ст. до н. е. — 5 ст. н. е.) та базиліка 11 ст., розташовані в комуні Аквілея (регіон Фріулі — Венеція — Джулія, Італія), об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО (з 1998).
Значна частина території стародавньої Аквілеї все ще залишається незабудованою, оскільки є місцем археологічних розкопок й наукових досліджень. Розкопки Аквілеї дозволили виявити руїни римського форуму з колонами, базиліки, мавзолей, підлогову мозаїку, фундаменти будівель, статуї, залишки площ, річковий порт тощо. Завдяки праці археологів для відвідувачів Аквілеї відкрито кілька археологічних парків.
Аквілея — стародавнє місто на півночі Італії. Засноване римлянами 183–181 до н. е. як військовий форпост для боротьби з набігами варварів; один із найважливіших торгових центрів. Місто успішно розвивалося, багатіючи та зміцнюючи кордони. Населення Аквілеї становило кількасот тисяч осіб. За стратегічним і торговельним значенням Аквілея була четвертим містом у Римській імперії. Племена германців і сарматів неодноразово штурмували Аквілею. 179 н. е. війська варварів розгромлено й витіснено з території Римської імперії. 180 н. е. між Римською імперією і племенами укладено мир. Після цього римляни побудували на дунайському кордоні нові оборонні споруди. 3 ст. Аквілея стала центром єпархії. З 4 ст. її влада поширювалася на значну частину Північної Італії. З 5 ст. єпископи Аквілеї прийняли на себе сан патріархів (не був визнаний іншими церквами), Аквілея перетворилася на центр Аквілейського патріархату. Кінцем розквіту Аквілеї стало її руйнування Аттілою 452. Остаточно місто знищене 568 германськими племенами лангобардів (довгобородих). Мешканці Аквілеї втекли зі зруйнованого міста до лагуни р. По, де пізніше заснували м. Венецію. Інша частина вихідців із Аквілеї виїхала до м. Градо (10 км від Аквілеї). Туди було перенесено престол Аквілейського патріарха (від 700 називався патріархатом Градо, пізніше визнав владу Папи Римського, паралельно з ним із 607 діяв ще один Аквілейський патріархат, що виник унаслідок розколу, місцем перебування його патріарха було м. Кормонс (тепер комуна Кормонс у регіоні Фріулі — Венеція — Джулія, Італія), який зберігав назву «Аквілейський». Порт Аквілеї також було повністю знищено, завдяки чому невеликий порт у Градо отримав стратегічне значення.
Попри зруйнування Аквілеї, через кілька століть відновилося релігійне життя. 1031 Аквілейський патріарх Поппо побудував на місці зруйнованої церкви 4 ст. базиліку Успіння Пресвятої Богородиці (Santa Maria Assunta), яку після часткових руйнувань згодом кілька разів розширювали й відбудовували. Розміри базиліки на час завершення будівництва становили: 65,5 м (довжина), 30 м (ширина) і 23 м (висота). Збережену дотепер дерев’яну стелю встановлено 1526, мозаїки — 4 ст., фрески походять із різних епох від доби раннього християнства до 12 ст. У будівлі Аквілейської базиліки поєднано риси кількох архітектурних стилів: романського, готичного й архітектури ренесансу. 1379 храм частково перебудовано в готичному стилі патріархом Марквадом. Дзвіницю Патріаршої базиліки висотою 73 м збудовано 1030 як сторожову вежу з гвинтовими сходами. Притвор дзвіниці датується 9 ст. Її фасад виконано у стилі романської готики з особливо маленькими вікнами. Для будівництва дзвіниці використано масивні мармурові блоки стародавнього амфітеатру. Для свого часу дзвіниця була помітною архітектурною спорудою й стала прототипом для дзвіниць храмів у багатьох італійських містах.
Форум Аквілеї (2–3 ст.) розташовувався на центральній площі, де відбувалися збори й торговельні операції. Його розміри складали 130 на 70 м. Колони форуму датовано 3 ст. н. е., сам форум закладено наприкінці 1 ст. до н. е. Як і в інших містах Римської імперії, форум був центром суспільного життя Аквілеї, політичним, правовим, економічним і релігійним центром на зразок грецької агори, де вирішувались важливі питання діяльності держави. Неподалік від міста відбулася битва римського імператора Марка Аврелія проти союзу варварських племен маркоманів і квадів.
Річковий порт Аквілеї на повноводній у минулому р. Натісо (тепер р. Натісоне) дозволяв кораблям підходити до меж міста. Набережні було обкладено стійким до впливу води істрським каменем. Східна набережна була вища за західну. На березі розташовувалися склади, до порту вели троє воріт. Завдяки зручному географічному розташуванню річкового порту Аквілеї упродовж кількох століть була одним із найважливіших економічних центрів північно-східної Італії.
Археологічний музей в Аквілеї є одним із найбагатших у північній Італії. Офіційно відкрито 1882, хоча функціонувати він почав значно раніше (1807), а колекцію археологічних знахідок, що зберігаються в ньому, започатковано наприкінці 17 ст. Базою для музею є колекція археологічних предметів із Аквілеї, зібрана Г. Бертолі у 18 ст. Експозицію розміщено на 3 поверхах у 12 залах. У ній зібрано як твори давньоримської скульптури, так і побутові предмети й твори декоративно-прикладного мистецтва. Серед найцінніших експонатів — предмети зі скла, бурштину, гравіровані камені й монети 1–3 ст. В одному із залів експонуються ювелірні прикраси й геми, знайдені на території розкопок Аквілеї. Поряд із гемами в Аквілеї виготовляли вироби з бурштину, що надходив із Балтики.
В археологічному музеї представлено місцеві вироби зі скла, скульптури, барельєфи, поховальні урни, надгробні статуї, мозаїки з вілл багатих патриціїв, зібрано багату колекцію підлогових мозаїк. Зокрема, під підлогою базиліки виявлено добре збережену вишукану мозаїку площею понад 700 м2, що належить до числа найбільших у Європі. Серед мозаїк базиліки помітним є також велике панно з зображенням недоїдків: різних видів риби, молюсків, рибних кісток, фруктів, датоване кінцем 1 ст. до н. е. Пізніші мозаїки багаті на християнську символіку, на деяких із них зображено сцени з життя Христа. Біля базиліки розташовано круглу споруду з конусоподібним дахом першої половини 11 ст. Це копія з гаданої гробниці Христа, оригінал якої зберігається в церкві Воскресіння в Єрусалимі.
Музей раннього християнства містить велику колекцію написів грецькою і латинською мовами (більше 130) на артефактах, а також інші раритети раннього християнства й раннього Середньовіччя.
Література
- Aquileia dalla fondazione all’alto medioevo: atti dei seminari storico-archeologici / editi a cura di M. Buora. Aquileia: Associazione nazionale per Aquileia, 1981. 89 p.
- Норвич Дж. История венецианской республики / Пер. с англ. Москва: АСТ, 2010. 345 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Оборська С. В. Аквілея // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аквілея (дата звернення: 3.05.2024).
