Бела ІV
Бе́ла IV (угор. IV. Béla; 1206, точне місце народження невідомо, історична область Трансільванія, тепер Румунія — 03.05.1270, Заячий острів, тепер острів Магріт, у межах м. Будапешта, Угорщина) — державний діяч, король Угорщини (1235–1270) з династії Арпадів. Старший син Андраша II Єрусалимського, онук Бели ІІІ.
|
Бела ІV (IV. Béla) | |
|---|---|
| Народження | 1206 |
| Місце народження | Трансільванія |
| Смерть | 03.05.1270 |
| Місце діяльності | Угорщина |
| Напрями діяльності | Король |
Життєпис і діяльність
Коронований 1214 (за життя батька) як «молодший король» з ініціативи впливового дворянства. 1220 у віці 14 років одружився з донькою засновника і першого правителя Нікейської імперії Феодора I Ласкариса (бл. 1175–1221). Того ж року вперше призначений герцогом Славонії (тепер частина Хорватії).
Після короткочасного конфлікту з батьком, який вирішив розірвати шлюб Бели, разом із дружиною втік із Угорщини (1222). Після примирення з батьком, 1223 повернулися до королівства, знову отримав в управління Славонію й Далмацію.
1226–1235 — герцог Трансільванії. Підтримував домініканські місії (див. Домініканці) серед куманів (половців). Деякі з половецьких вождів після хрещення визнали його сюзеренітет.
Від кінця 1220-х — до початку 1230-х продовжував політику батька та співправителя, спрямовану проти намагань Данила Галицького об’єднати Галицьке князівство й Волинське князівство. 1230 здійснив спробу (невдалу) повернути княжий престол у м. Галичі своєму молодшому брату Андрашу (також відомий як Андрій Адрійович; ?–1233, князь галицький 1227–1229, 1232–1233).
Після смерті батька (21.09.1235) коронований 14.10.1235 (королівська резиденція в м. Секешфегерварі, тепер Угорщина).
Прагнув зміцнити ослаблений авторитет королівської влади. Зменшив вплив найзначніших аристократичних родин Угорщини (зокрема наближених у минулому до його батька Андраша ІІ).
Прагнув захистити східні кордони королівства: дозволив куманам, які тікали від монголів, розселитися на окраїнних землях Угорщини (1238 половецька орда хана Котяна Сутойовича з бл. 40 тисяч осіб прийняла угорське підданство, охрестилася й оселилася в Угорщині). Спроба виявилася невдалою і призвела до конфлікту між половцями й окремими представниками угорської аристократії. Уже в березні 1241 монгольські війська увійшли на територію королівства. Того ж місяця угорські аристократи влаштували змову з метою вбивства хана Котяна (за деякими джерелами, Котян наклав на себе руки, за іншими — убитий змовниками). Орда хана Котяна (за винятком незначної кількості половців) після цього залишила Угорщину й відкочувала на територію сучасної Болгарії.
11.04.1241 військо Бели IV розгромлене в битві на р. Шайо. Спроби Бели IV отримати військову підтримку Австрії ціною територіальних поступок або Священної Римської імперії ціною визнання сюзеренітету імператора над собою виявилися безрезультатними. Монгольські війська спустошили територію королівства (зруйнували міста Буду, Пешт, Загреб).
Після відступу монгольських військ із Угорщини, Бела IV зайнявся відновленням країни (отримав в історіографії неформальне прізвисько «другий засновник Угорщини»). Відновив територіальну цілісність королівства, змусивши австрійського герцога Фридриха ІІ (бл. 1210–1246; тепер Австрія) повернути Угорщині землі, втрачені 1241 під час спроби здобути підтримку проти монголів. Бела IV також домігся розширення свого впливу на Балканах. 1249 зробив останню спробу допомогти в боротьбі за галицький престол своєму зятеві князю Ростиславу Михайловичу (1227; тепер Україна — 1262; тепер Сербія). Уклав мирний договір із Данилом Галицьким. При цьому вже 1248 призначив Ростислава Михайловича баном Маховського банату (землі частково накладаються на територію сучасного Мачванського округу Сербії), яким князь Ростислав правив до кінця життя. Спроби приєднати до Угорщини частину земель Австрії й Богемії у 1250-х виявилися невдалими.
З кінця 1250-х був утягнутий у збройний конфлікт із сином Іштваном V. Останній ще 1246 був коронований як «молодший король», але не мав реальної влади. Упродовж кількох років боротьба тривала зі змінним успіхом. Зазнавши остаточної поразки (1264), Бела IV вимушений погодитися на розподіл влади (передав синові землі на схід від р. Дунаю). При цьому половецькі племена, які лишалися на території Угорського королівства, визнавали Іштвана V своїм сюзереном.
Перед смертю заповів угорський трон дочці Анні Угорській (1226–1285; тепер Угорщина) та її зятю королю Богемії Отокару II (1233; тепер Чехія — 1278; тепер Австрія).
Заповіт не було втілено. Анна Угорська втекла до Богемії, отримавши притулок у зятя. Новим королем став Іштван V.
Визнання
Пам’ятник Белі IV встановлено на Площі Героїв у м. Будапешті (скульптор Д. Зала), кінний пам’ятник — у м. Сегеді (скульптори Б. і Д. Тот), погруддя — у Національному історичному парку в с. Опустасері (медьє Чонград; усі — Угорщина), пам’ятник — у м. Банській Бистриці (Словаччина) та ін.
Його іменем названо вулиці в м. Будапешті й інших містах Угорщини, а також парк у м. Загребі (Хорватія).
Образ Бели IV змальовано у літературних творах «Золота орда» (угор. «Arany horda» Й. Гунядя; 1972), «Король Бела» (угор. «Béla király» М. Сабо; 1984) та опері «Маргарита: самопожертва заради країни» Ш. Соколая (1995).
Література
- Werthner M. Az Árpádok családi tőrténete. Nagybecskereken : Pleitz Fer. Pál Könyvnyomdája, 1892. 629 р.
- Kristó Gy., Mákk F. Az Árpád-házi uralkodok. Budapest : Akademiae kiadó, 1988. 309 р.
- Kristó G. Die Arpaden-Dynastie: die Geschichte Ungarns von 895 bis 1301. Budapest : Corvina, 1993. 310 p.
- Engel P. Realm of St. Stephen: A History of Medieval Hungary. London : Tauris, 2001. 472 p.
- Berend N., Urbańczyk P., Wiszewski P. Central Europe in the High Middle Ages: Bohemia, Hungary and Poland, c. 900 — c. 1300. Cambridge : Cambridge University Press, 2013. 536 p.
- Волощук М. «Русь» в Угорському королівстві (ХІ — друга половина XIV ст.): суспільно-політична роль, майнові стосунки, міграції. Івано-Франківськ : Лілея НВ, 2014. 496 c.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Бела ІV // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бела ІV (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.01.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
