Бенардос, Микола Миколайович
Бенардо́с, Мико́ла Микола́йович (07.08.1842, с. Бенардосівка, тепер с. Мостове Вознесенського району Миколаївської області, Україна — 21.09.1905, м. Фастів, тепер Київської області, Україна) — науковець, винахідник, першовідкривач електричного дугового зварювання металів.
|
Бенардос, Микола Миколайович | |
|---|---|
| Народження | 07.08.1842 |
| Місце народження | Мостове |
| Смерть | 21.09.1905 |
| Місце смерті | Фастів |
| Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | зварювання |
Зміст
Життєпис
Батько походив із грецької родини.
1866 закінчив медичний факультет Київського Імператорського університету Святого Володимира (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка), 1869 — відділ сільськогосподарських наук Московської Петровської землеробської та лісової академії (тепер Російський державний аграрний університет — Московська сільськогосподарська академія імені К. А. Тимірязєва).
1867 відвідав Всесвітню виставку в м. Парижі, що дало поштовх професійній винахідницькій діяльності.
1868 оселився у с. Лух (тепер смт Івановської області, РФ), де на успадкованих землях збудував садибу «Привільне». Комплекс майстерень у ній став базою для опрацювання й випробування винаходів господаря.
1879 переїхав до м. Санкт-Петербурга й влаштувався на завод товариства «Яблочков-винахідник і Ко».
1881–1884 працював у м. Парижі (лабораторія «Електрисьєн») та м. Барселоні, де змонтував акумуляторну батарею власної конструкції для міської електростанції.
1885 завершив створення технології зварювання заліза (назвав електрогефестом на честь давньогрецького бога вогню та ковальства Гефеста) й відповідної апаратури, підготував необхідні патенти (перший отримано 10.10.1885 у м. Парижі). Того ж року у співпраці і за фінансової підтримки інженера, підприємця С. Ольшевського (1852–1898; Польща — Німеччина) організував зварювальне виробництво на новоствореному заводі «Електрогефест» (м. Санкт-Петербург).
До кінця 1880-х спосіб електрозварювання Бенардоса отримав всесвітнє визнання і масове застосування в промисловості, будівництві, на транспорті.
1889 патентним правом на винаходи Бернардоса в галузі зварювання заволоділа група ділків. Винахідник був позбавлений можливості продовжувати роботу над «електрогефестом». Від 1898 мешкав і продовжував винахідницьку діяльність у м. Фастові.
Діяльність
Автор понад 190 винаходів та проєктів у різних галузях (сільське господарство, транспорт, військова справа, побутова техніка), але здебільшого стосувалися практичного застосування електрики. Суспільний резонанс мав винахід пароплава-всюдихода, а також проєкт забезпечення м. Санкт-Петербурга електричним струмом для освітлення та руху транспорту.
У 1870-х здійснив винаходи у галузі електротехніки: створив нові акумулятори, баластні реостати, комутатори струму значної сили. 1881 винайшов спосіб дугового зварювання («електрогефест»), який уперше застосував для підготовки експозиції Міжнародної електричної виставки в м. Парижі.
Розробив способи точкового та шовного контактного зварювання.
1885–1887 отримав патенти на «спосіб з’єднання та роз’єднання металів безпосередньою дією електричного струму» в провідних країнах Європи та США (спільно з С. Ольшевським), а також — у Російській імперії (привілей № 11 982).
1892 уперше продемонстрував трубу, зварену спіральним швом. Розробив технологічний процес і створив відповідне обладнання для здійснення електрозварювання, принципи роботи якого залишаються незмінними дотепер: зварювальний трансформатор, електрод у спеціальному держаку, затискач заземлення, кабелі тощо. Першим почав застосовувати різні флюси, а також був засновником механізації зварювального процесу.
Частина винахідницьких ідей Бенардоса випередила свій час: корабель-всюдихід, гребний гвинт із поворотними лопатями, електричний паяльник оловом, електрична гармата, електровідливання й електронашарування металів, турбіни гідроелектростанцій, бетонні залізничні шпали, залізобетонні будівельні конструкції зі зварним каркасом, вирощування рослин в електричному полі, проєкт забезпечення м. Санкт-Петербурга електричним струмом.
Нагороди та відзнаки
Золота медаль Імператорського російського технічного товариства (1892).
Почесний інженер-електрик Санкт-Петербурзького електротехнічного інституту (1899).
Пам’ятники Бернадосу встановлено у м. Фастові (Україна) та смт Лух (РФ).
Від 1981 у складі Національного історико-культурного заповідника «Переяслав» діє Музей М. Бенардоса, створений за ініціативи та підтримки Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона НАН України.
За рішенням ЮНЕСКО в 1981 відзначали 100-річчя винайдення дугового електрозварювання металів.
Додатково
Для технічного втілення своїх ідей винахідник залучав переважно власні кошти (змушений був продати садибу та успадковані землі).
Література
- Матійко М. М. Розвиток дугового електрозварювання на Україні. Київ : Академія наук УРСР, 1960. 155 с.
- Патон Б. Е. Изобретение века // Наука и жизнь. 1981. № 10. С. 2–11.
- Бенардос Микола Миколайович (1842–1905) // Видатні конструктори України : в 8 т. / За ред. Б. Є. Патона, М. З. Згуровського. Київ : ТОВ ВД «Екмо», 2008. Т. 1. С. 12–63.
- Шитюк М. М., Горбуров Є. Г., Горбуров К. Є. Слава і гордість Миколаївщини. Миколаїв : Шамрай П. М., 2012. С. 31–34.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гайко Г. І. Бенардос, Микола Миколайович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бенардос, Микола Миколайович (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.01.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
