Бенедикт X
Бенеди́кт Х [Венедикт Х; лат. Benedictus Х; світське ім’я — Джованні Мінчо (італ. Giovanni Mincio, лат. Johannes Mincius); точна дата народження невідома, м. Рим, тепер Італія — після 1073, там само] — церковний діяч, антипапа, опонент Миколая ІІ. Посідав папський престол фактично від 5 квітня 1058 до січня 1059.
|
Бенедикт X (Benedictus Х) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Джованні |
| Справжнє прізвище | Мінчо |
| Місце народження | Рим |
| Смерть | між 1073 і 1080 |
| Місце смерті | Рим |
| Місце поховання | Сант-Аньєзе-фуорі-ле-мура, Рим |
| Напрями діяльності | церковне управління |
Понтифікат
Був онуком Альберіка ІІІ графа Тускулумського. Перед обранням — кардинал, єпископ Веллетрійській. Став папою завдяки впливу родини (панівного на той час аристократичного клану в регіоні) на процес виборів. Пізніше частина кардиналів заявили про тиск і підкупи та були змушені тікати з м. Рима. Обраний та інтронізований 05.04.1058 всупереч прямому указу попередника — папи Стефана IХ (X) не обирати нового папу до повернення легата Гільдебранда з Німеччини.
Був зміщений з престолу зусиллями Гільдебранда (майбутній папа Григорій VII), який домігся підтримки герцога Готфріда Лотарингського та імператриці Агнеси де Пуатьє, значної частини римського населення. 24 грудня 1058 у м. Сієні (Італія) опозиційні Бенедикту Х кардинали (без участі представників світської влади) обрали нового папу, яким став єпископ Флоренції Жерар де Шеврон (узяв ім’я Миколай ІІ). Вже у січні 1059 на соборі в м. Сутрі Бенедикта Х відлучено від церкви. Невдовзі прибічники Миколая ІІ зайняли м. Рим, Бенедикт Х втік до фортеці Галерії.
Кількамісячне військове протистояння завершилося його поразкою: Галерію було захоплено, екс-папа узятий у полон. Після зречення від престолу деякий час жив у своєму родинному маєтку. В квітні 1060 відбувся публічний суд, який понизив його в сані, скасував усі висвячення та засудив до ув’язнення.
Помер у неволі в монастирі Сант-Аньєзе-фуорі-ле-мура (м. Рим), проте був похований з папськими почестями.
Наслідки та оцінки
Протистояння Бенедикта Х і Миколая ІІ спонукало Західну церкву до проведення виборчої реформи з метою унезалежнити вибір нового папи від втручання світських можновладців. Латеранський собор 1059 санкціонував новий регламент виборів (декрет «In nomine Domini»), який надав виняткові повноваження колегії кардиналів, згадку про обов’язкову імператорську санкцію претендента було вилучено. Церква вступила у період протистояння з німецькою імперською владою і Григоріанських реформ, спрямованих на зміцнення авторитету папства.
Бенедикт X вважався законним папою аж до часів Гонорія III, на поч. 20 ст. легітимність його понтифікату ще лишалася предметом полеміки. «Книга пап» («Liber Pontificalis») визначає термін його правління з 05.04 по 24.12.1058.
Особиста роль папи у подіях також набула неоднозначних оцінок. Бенедикта Х часом характеризують як людину з багатьма чеснотами, що стала невільним заручником політичних інтересів клану Тускулумських.
Література
- Liber Pontificalis : in 2 vol. / Ed. by L. Duchesne. Paris : E. Thorin, 1886.
- Norwich J. Absolute monarchs : a History of the Рapacy. New York : Random House Trade Paperbacks, 2012. 544 p.
- Norwich J. J. The Normans in the south, 1016–1130: the Normans in Sicily. London : Faber & Faber, 2018. 400 p.
- Отрош М. І. Церковно-політична історія римських пап : у 3 т. Одеса : Фенікс, 2019. Т. 2: Римські папи від розділення Східної і Західної церков у 1054 році до Вестфальського миру 1648 року. 298 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Бенедикт X // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бенедикт X (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.08.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
