Бернштейн, Михайло Давидович
Бернште́йн, Миха́йло Дави́дович (03.01.1911; містечко Великий Токмак Бердянського повіту Таврійської губернії, тепер м. Токмак Пологівського району Запорізької області, Україна — 07.12.2002; м. Київ, Україна) — літературознавець, лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1988) (тепер Національна премія України імені Тараса Шевченка), Україна.
|
Бернштейн, Михайло Давидович | |
|---|---|
| Народження | 03.01.1911 |
| Місце народження | Токмак |
| Смерть | 07.12.2002 |
| Місце смерті | Київ |
| Alma mater | Запорізький національний університет |
| Місце діяльності | Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України |
| Напрями діяльності | наукова діяльність, енциклопедистика, викладацька діяльність |
Життєпис
1930–1934 навчався в Запорізькому педагогічному інституті на факультеті літератури та мови (тепер Запорізький національний університет).
Упродовж 1934–1935 працював журналістом у київській газеті «Вісті». 1938 закінчив аспірантуру Київського державного університету (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка), залишився тут працювати.
З 1938 до 1981 — науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка AН УРСР (тепер Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України), з 1974 — старший науковий співробітник-консультант. Учасник німецько-радянської війни 1941–1945. Мав бойові нагороди. У 1946–1948 займався викладацькою діяльністю. Від 1960 — доктор філологічних наук.
Діяльність
Науково-дослідницьку й літературну діяльність почав у 1932, опублікував статті та рецензії в журналах «Темпи», «Молодняк», «Зоря».
Наукову діяльність зосередив на з’ясуванні проблем української літератури 19 ст., літературної критики й журналістики та на історії творчості Т. Шевченка, І. Франка (1984), Марка Вовчка (1952, 1955), І. Манжури (1977), М. Драгоманова, П. Куліша (1969), М. Старицького (1963, 1965), Панаса Мирного, Лесі Українки, О. Білецького (1963) та ін.
Один із авторів 1-го тому двотомної «Історії української літератури» (1954).
1958 опублікував фундаментальні монографії «Журнал „Основа” і український літературний процес кінця 50–60-х років XIX ст.» та «Українська літературна критика 50–70-х років XIX ст.», на основі яких 1960 захистив докторську дисертацію. Ці книжки привертали увагу до багатьох призабутих на той час імен, стверджували вагомість літературного доробку П. Куліша, М. Костомарова, І. Білика, М. Драгоманова та ін. Поява цих монографій засвідчила відродження традицій академічної літературознавчої науки в повоєнній Україні.
Один із співавторів академічного 10-томного видання творів Т. Шевченка, «Історії української літератури» у 8 т. (т. 3–4, 1968–1969), видань творів окремих письменників. Опублікував низку статей про творчість А. Малишка, О. Ільченка, О. Корнійчука, Н. Рибака, М. Стельмаха. Очолював текстологічну комісію під час підготовки зібрання творів І. Франка в 50-ти томах на всіх етапах її 15-річного функціонування: визначив науковий профіль комісії, сферу її завдань, способи й методику їхнього вирішення, брав участь у розробці методологічних, історико-літературних і текстологічних принципів видання, їхньої практичної реалізації, у вдосконаленні проспекту, композиції видання (в межах тому, серії, усього корпусу томів). Відповідальний редактор окремих томів (т. 4, 19, 36 і 50).
Автор 120 наукових робіт. За 50 років наукової діяльності сформував наукову школу з проблем системного аналізу українського літературного процесу 19 ст.
Визнання
Державна премія УРСР ім. Т. Шевченка (1988) за створення текстологічних принципів науково-критичного зібрання творів І. Франка в 50 т. (1976–1986).
Праці
- Журнал «Основа» і український літературний процес кінця 50–60-х років XIX ст. Київ : Академія наук УРСР, 1959. 216 с.
- Українська літературна критика 50–70-х років XIX ст. Київ : Академія наук УРСР, 1959. 492 с.
- Основні текстологічні принципи Зібрання творів Івана Франка у 50-ти томах // Питання текстології. Іван Франко / Відп. ред. М. Є. Сиваченко. Київ : Наукова думка, 1983. С. 3–33.
- Франко і Шевченко: спостереження над шевченкознавчою спадщиною І. Я. Франка. Київ : Дніпро, 1984. 268 с.
Література
- Шевченківські лауреати, 1962–2001. Київ : Криниця, 2001. 696 с.
- Гомон М. В. Край Токмацький. Токмак : [б. в.], 2002. 184 с.
- Михайло Давидович Бернштейн // Слово і час. 2003. № 1. С. 96. http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/189657/21-Bernstein.pdf?sequence=1
- Бернштейн Михайло Давидович // Українська академія мистецтва. Київ : НАОМА, 2008. С. 15–16.
- Шевченко В. Ф. Літературознавчі здобутки і втрати Михайла Бернштейна // Вісник Запорізького національного університету. Мова. Література. Фольклор. 2016. № 2. С. 266–276.
- Бернштейн Михайло Давидович // Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. URL: http://www.knpu.gov.ua/content/bernshtein-mikhailo-davidovich
- Т. Г. Шевченко і Запоріжжя // Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека. URL: https://zounb.zp.ua/resourse/zaporizkyy-kray/ludy/t-g-shevchenko-i-zaporizhzhya
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Подолець К. В. Бернштейн, Михайло Давидович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бернштейн, Михайло Давидович (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.03.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
