Блау, Пітер Міхаель
Бла́у, Пі́тер Міхае́ль (англ. Blau, Peter Michael; 07.02.1918, м. Відень, Австрія — 12.03.2002, м. Каррборо, штат Північна Кароліна, США) — соціолог, один з фундаторів обміну соціального теорії, співзасновник організаційної соціології.
|
Блау, Пітер Міхаель (Blau, Peter Michael) | |
|---|---|
| Народження | 07.02.1918 |
| Місце народження | Відень |
| Смерть | 12.03.2002 |
| Місце смерті | Каррборо |
| Напрями діяльності | соціологія |
| Традиція/школа | обміну соціального теорія |
Зміст
Життєпис
Народився в єврейській сім’ї. У 17 років засуджений «за державну зраду» — за виступи проти урядових репресій у статтях для підпільної газети Соціал-демократичної робітничої партії Австрії. Засуджений на 10 років утримання у федеральній в’язниці м. Відня.
1936 звільнений разом із багатьма іншими політичними в’язнями (після пакту між К. Е. Шушнігом і А. Гітлером, що скасував заборону на політичну діяльність).
Після виступу А. Гітлера на площі Гельденплац та включення Австрії до складу Німеччини 1938 здійснив невдалу спробу виїхати з м. Відня (через чеський кордон). Був ув’язнений, 2 місяці пробув у полоні. Звільнившись, поїхав до м. Праги.
1939 виїхав до Франції. Працював на виноробні у трудовому таборі в м. Бордо. Переїхав до м. Гавра, де отримав стипендію емігранта.
1940 виїхав до м. Нью-Йорка. Отримав ступінь бакалавра соціології (1942). Мобілізувався до лав армії США, прослужив 4 роки розвідником в Європі. За сумлінне виконання обов’язків нагороджено бронзовою зіркою (бойова нагорода Збройних сил США).
1943 отримав громадянство США.
1946 вступив до аспірантури Колумбійського університету, де навчався у П. Ф. Лазарсфельда та Р. К. Мертона; 1952 отримав ступінь доктора філософії.
1953–1970 — професор Чиказького університету; 1970–1988 — почесний професор Колумбійського університету.
Президент Американської соціологічної асоціації (1973–1974).
1979–1983 — викладач Університету штату Нью-Йорк в Олбані.
Член Американського філософського товариства та Американської академії мистецтв і наук (з 1980).
1981 та 1987 викладав як заслужений професор Академії суспільних наук у м. Тяньцзіні (Китай).
1988 вийшов на пенсію як викладач Колумбійського університету, викладав як заслужений професор в Університеті Північної Кароліни.
Наукова діяльність
Теорія соціального обміну
Розвинув обміну соціального теорії, поєднавши аналіз поведінкових стратегій на мікрорівні з дослідженням макроструктур суспільства. Відводив вирішальну роль економічним аспектам у міжособистісних відносинах (користь, вигода, винагорода) з найпростіших форм соціального обміну.
Обґрунтовував наявність «емерджентних властивостей» (див. Емерджентність) соціальної структури: рольові відносини, влада і законність, колективні цінності, взаємовідносини складних соціальних організацій.
У процесах обміну взаємодіють індивіди, які взаємно очікують винагород. Обмін — тип асоціації індивідів, який містить дії, що залежать від винагород, які отримуються від інших осіб і закінчуються з припиненням їхнього очікування. Основні винагороди в сучасному суспільстві — гроші, соціальне схвалення, повага і поступки. Коли в обміні має місце нерівність, всередині асоціації з’являються різні рівні влади.
Основні закони обміну:
- чим більшу вигоду очікує індивід, тим більше вірогідність здійснення певної діяльності;
- чим більшою кількістю винагород індивіди обмінялися, тим більше вірогідність наступних актів обміну (з’являються взаємні зобов’язання);
- чим частіше під час обмінів порушуються взаємні зобов’язання, тим менше значать негативні санкції (покарання);
- із наближенням моменту винагороди цінність діяльності падає, тому ймовірність її здійснення знижується;
- чим більше здійснюється відносин обміну, тим більше ймовірність, що обміном управлятимуть норми «справедливого обміну».
Доводив, що принципи соціального обміну характерні для міжособистісних відносин, не ідентичні тим, що мають місце між соціальними групами та формальними організаціями. У першому випадку відбувається прямий обмін індивідів, які перебувають у безпосередньому контакті. У другому — взаємодія у формах непрямого або опосередкованого обмінів (благодійність, в якій немає прямих контактів та обміну між донорами та реципієнтами). Опосередкованими механізмами в непрямих формах обміну є норми та цінності. Норми регулюють соціальний обмін на рівні колектив–індивід, цінності — на соціетальному рівні між колективами.
Соціальні цінності є основою для виведення соціальних взаємодій за рамки прямих соціальних контактів і для формування довготривалих соціальних структур. Блау типологізував їх за функціями у процесах соціальної інтеграції та диференціації: партикуляристські, універсалістські, легітимного авторитету, опозиційні (революційні).
- Партикуляристські цінності сприяють інтеграції і солідарності членів колективу навколо спільних цінностей (патріотизм, репутація кампанії).
- Універсалістські цінності є уявленнями про суспільну значимість дій, що дозволяють винагороджувати внесок індивіда або групи.
- Легітимний авторитет як тип цінності надає більше влади та повноважень одним членам організації порівняно з іншими, що робить можливим здійснення функції організованого контролю.
- Опозиційні або революційні цінності сприяють соціальним змінам, викликаючи відчуття необхідності їх у суспільстві та узаконюючи опозицію.
В соціальних інститутах мережа взаємообмінів структурується та набуває системних ознак.
Блау поділив соціальні інститути на:
- інтегративні (безпосередньо підтримують соціальну солідарність);
- дистрибутивні (регулюють виробництво і розподіл соціальних винагород);
- організаційні (мобілізують ресурси для досягнення соціальних цілей).
Теорія соціальної мобільності
У співавторстві з О. Д. Дунканом (1921–2004; США) у книзі «Американська структура зайнятості» (англ. «The American Occupational Structure»; 1967) виклав результати проведеного дослідження, яке засвідчило вплив сімейного походження, освіти, раси, регіону, розміру громади та інших чинників на професійну мобільність індивідів. Виявлено розвиненість у США каналів вертикальної мобільності. Водночас був зроблений висновок, що майже всі соціальні переміщення здійснювалися в рамках близьких професійних позицій і прикордонних прошарків.
Нагороди та визнання
Премія імені П. Сорокіна від Американської соціологічної асоціації (1968). Обраний до Національної академії наук, Американської академії мистецтв і наук, Американського філософського товариства (1980). Почесний професор Тяньцзіньської академії суспільних наук (1981), Колумбійського університету та Північної Кароліни (1988).
Праці
- Presidential Address: Parameters of Social Structure // American Sociology Review. 1934. Vol. 39. Is. 5. P. 615–635.
- The Dynamics of Bureaucracy. Chicago : University of Chicago Press, 1955. 269 p.
- Bureaucracy in Modern Society. New York : Random House, 1956. 127 p.
- Formal Organizations: A Comparative Approach, with Richard Scott. San Francisco : Chandler Publishing, 1962. 312 p.
- Exchange and Power in Social Life. New York : John Wiley and Sons, 1964. 352 p.
- The American Occupational Structure. New York : John Wiley and Sons, 1967. 520 p.
- The Organization of Academic Work. New York : John Wiley and Sons, 1973. 310 p.
- On the Nature of Organizations. New York : John Wiley and Sons, 1974. 358 p.
- Inequality and Heterogeneity: A Primitive Theory of Social Structure. New York : Free Press, 1977. 307 p.
Література
- Ручка А. О., Танчер В. В. Теорія соціального обміну: Дж. Хоманс, П. Блау // Курс історії теоретичної соціології. Київ : Наукова думка, 1995. С. 188–201.
- Lawrence A. Young Rational Choice Theory and Religion: Summary and Assessment. New York : Routledge, 1997. 256 p.
- Scott R. Peter Michael Blau // Biographical Memoirs : in 91 vol. Washington : The National Academies Press, 2004. Vol. 85. P. 21–41.
- Мамонтова Е. Соціальна роль держави в контексті теорії соціального обміну // Державне будівництво. 2007. № 1 (2). С. 1–11.
- Малиш Л. Класичні принципи та правила досліджень соціальної стратифікації // Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія». Соціологічні науки. 2017. Т. 196. С. 3–12.
- Рахманов О. А., Бульбенюк С. С., Манелюк Ю. М. Історія соціології : у 2 кн. Київ : Київський національний економічний університет, 2017. 279 с.
- Рожанська Н. В., Дрожанова О. М., Онофрійчук О. А. Загальна соціологічна теорія. Миколаїв : Чорноморський національний університет імені Петра Могили, 2017. 336 с.
Авор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Черних Г. А., Єнін М. Н. Блау, Пітер Міхаель // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Блау, Пітер Міхаель (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.08.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
