Богемістика
Богемі́стика [від пізньолат. Bohemia, з лат. Boi(o)haemnum — Боігем, країна бойїв] — наукова дисципліна, що займається вивченням чеської мови та літератури, у широкому розумінні — також чеської культури, звичаїв та історії.
Історична довідка
Перші зацікавлення науковців чеською мовою сягають 14 ст.; вони стосувалися, насамперед, граматики та правопису. Церковний реформатор Я. Гус наприкінці 14 ст. запровадив діакритичний правопис, що зберігся в чеській мові досі. Проте науковий підхід у вивченні мови та літератури в сучасному розумінні починається з 19 ст. На цей період у Чехії припадає національне відродження, значною мірою пов’язане саме із відновленням мови, творенням літератури та дослідженням культури свого народу. Серед представників — «будителі»: Й. Добровський, якого вважають засновником сучасної богемістики, Й. Юнгманн, К. Г. Маха, Й. К. Тил (1808–1856; тепер Чехія), Б. Немцова, Ф. Палацький (1798–1876; тепер Чехія) та ін.
Наступний етап розвитку богемістики — позитивістський (кінець 19 — початок 20 ст.). Мовознавець Я. Гебауер (1838–1907; тепер Чехія) досліджував чеську мову за допомогою діахронічного методу та заклав основи створення сучасного чеського правопису. Він довів, що Краледворський рукопис і Зеленогорський рукопис, які начебто засвідчували давність чеської мови, є підробкою. Літературознавець А. Новак (1880–1939; тепер Чехія) був автором однієї з перших ґрунтовних праць з історії чеської літератури.
За часів Першої Чехословацької республіки (1918–1938) богемістика активно розвивалася як у самій Чехії, так і за її межами. Важливими явищами міжвоєнного періоду стали діяльність Празького лінгвістичного гуртка та поширення структуралізму. Представники гуртка — Р. Якобсон, Я. Мукаржовський (1891–1975; тепер Чехія) — створювали як праці про мову, стиль, метрику окремих творів, так і загальнотеоретичні роботи. З 1935 виходить журнал «Слово і словесність» («Slovo a slovesnost»; на 2021 — чотири рази на рік). Активними були також контакти з українськими письменниками та науковцями, серед яких Є. Рихлик (1888–1937; тепер Україна), А. Павлюк (1899–1937; тепер Україна).
Після приходу до влади Комуністичної партії Чехословаччини (1948) богемістичні дослідження та переклади з чеської мови зазнали ідеологічного тиску. Водночас дуже активно розвивалися академічні наукові установи — Інститут чеської мови (заснований 1946) та Інститут чеської літератури (заснований 1948). Ці заклади на 2021 залишаються, разом із університетськими осередками, найбільшими центрами богемістики. Вони готують словники, довідники, публікації, організують конференції, видають журнали «Чеська література» («Česká literatura»), «Наша мова» («Naše řeč») тощо.
Богемістика в Україні
Україно-чеські мовні контакти розвиваються з часів Давньої Русі. Українським письменникам і науковцям 19 ст. були відомі праці та художні твори чеських «будителів» (наприклад, І. Срезневський здійснив 1840 поїздку до Чехії). Краледворський і Зеленогорський рукописи викликали інтерес українських дослідників і перекладачів (М. Шашкевича, І. Вагилевича, С. Руданського, І. Франка). Значну увагу чеській літературі приділяв І. Франко, він не лише перекладав тексти К. Гавлічека-Боровського, Я. Врхліцького та ін., а й писав огляди, коментарі та рецензії.
Тривалий час основними богемістичними центрами в Україні були відповідні кафедри Київського та Львівського університетів. Київську кафедру славістики очолював мовознавець Л. Булаховський. У м. Львові значний внесок у розвиток літературознавчої богемістики та перекладу зробив В. Моторний (1929–2015; Україна). З другої половини 20 ст. до богемістичних досліджень долучилися також академічні Інститут мовознавства (тепер Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні Національної академії наук України) та Інститут літератури (тепер Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук України). Серед перекладачів цього періоду — Г. Кочур, В. Житник (1938–2010; Україна), Р. Лубківський, Л. Череватенко та ін. Проте до початку 1990-х вибір текстів для перекладу був дуже заангажований: найбільше перекладали твори Я. Гашека, Ї. Волькера, І. Ольбрахта (1882–1952; тепер Чехія). Великою подією стало видання «Чеська поезія. Антологія» (1964, за редакцією Г. Кочура та М. Рильського). Своєрідним підсумком цього періоду став вихід двох томів «Чесько-українського словника» та п’яти томів видання «Українська література в загальнослов’янському і світовому літературному контексті», що містить як аналітичні статті, так і бібліографічні матеріали, зокрема з української богемістики.
У 1990-х богемістика в Україні зазнала певної стагнації, проте від початку 21 ст. помітний ріст як науково-навчальних установ (відкриття нових кафедр і спеціальностей у містах Києві, Ужгороді, Івано-Франківську), так і в перекладах. Останні надолужують втрати комуністичного періоду (переклади творів К. Чапека, Б. Грабала, В. Гавела, М. Кундери тощо) і відтворюють здобутки сучасної літератури. У цьому перекладачів підтримують Чеський центр при Посольстві Чеської Республіки в м. Києві та Чеський літературний центр (секція Моравської земської бібліотеки у м. Брні). Популяризації богемістики у світі сприяють організовані ними Перекладацький конкурс імені Сузанни Рот та щорічні Богемістичні семінари.
Література
- Зв’язки Івана Франка з чехами та словаками / Упор. М. Мольнар та М. Мундяк. – Братислава: Словацьке видавництво художньої літератури, 1957. URL: https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/22917/file.pdf
- У чехів. Антологія сучасного чеського оповідання / Упор. Л. Ржегоржікова, І. Забіяка. Київ: А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-ГА, 2021.
- Чеська поезія. Антологія / Упор. Г. Кочур і М. Рильський. Київ: Державне видавництво художньої літератури, 1964.
- Zilynskyj Orest, Sto padesát let česko-ukrajinských literárních styků. Praha: Svět sovětů, 1968.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Забіяка І. В. Богемістика // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Богемістика (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.09.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
