Болгарський наспів
Болга́рський на́спів (автентична назва — болгарський напѣл) — корпус осмогласних одноголосних церковних піснеспівів, зафіксованих київською квадратною нотацією в українських і білоруських музичних рукописах (ірмолоях) кінця 16 –18 ст. Болгарське походження піснеспівів зазначали в супровідних ремарках і заголовках: болгарский, болгарского напѣлу тощо.
Історична довідка
Кінець 16 — початок 17 ст. — період активної боротьби українських і білоруських православних братств проти унії церковної з Римом, відродження й оновлення чернецтва, посилення стосунків Київської митрополії із Молдавським князівством та Валахією, задунайськими слов’янами, Афоном і грецьким Сходом. У цей час в українських і білоруських рукописах з’явилися балканські співи — болгарські, грецькі, сербські, мултанські (молдовські), волоські. Трапляється, що одні й ті самі піснеспіви в різних рукописах ідентифіковано по-різному. Це засвідчує, що неоднорідний балканський репертуар українські співаки сприймали як єдиний комплекс запозичень.
Питання генезису болгарського наспіву дискусійне. У нечисленних збережених болгарських рукописах не виявлено піснеспівів, які в українських і білоруських нотолінійних ірмолоях названо болгарськими. Однак ремарки-топоніми «болгарський» трапляються в греко-візантійських рукописах, починаючи з 14 ст. («поліелей болгарки» святого Іоанна Кукузеля), у молдавських рукописах путненської школи 16 ст. (Достойно єсть «болгарський і грецький»), в українському невменному рукописі середини 16 ст. (стихира «от корени болгар») тощо.
Характеристика
Характерними рисами болгарських наспівів є їхня варіантно-строфічна структура, яка спирається на одну чи кілька мелодичних моделей, а також ознаки метро-ритмічної регулярності.
Болгарські наспіви (близько 300) становлять значну частину богослужбового співацького репертуару, записаного в українських і білоруських рукописах 17–18 ст.: осмогласні цикли на «Бог Господь» з воскресними тропарями, на «Господи возвах» (псалмові вірші, богородичні, догматики), подобни, сідальни, стихири євангельські та з Тріоді, полієлей з приспівами (припілами), канони на Воскресіння Христове і на Вхід Господній в Єрусалим, піснеспіви літургій, причасні, кондаки тощо. Болгарський репертуар не записували в окремі збірники, він вплетений у мозаїку різних наспівів, запозичених і місцевих. В одному рукописі можна знайти від кількох до сотні болгарських наспівів. Повсюдно уживаними на українсько-білоруських землях стали стихира у Велику п’ятницю «Тебе одіющагося», стихира у Велику суботу «Прийдіте, ублажим Іосифа», кондак Пресвятій Богородиці «Возбранной Воєводі», осмогласний цикл на «Бог Господь» з воскресними тропарями. Рукописи, які містять значну кількість болгарських піснеспівів, походять із монастирів — Жировицького (тепер у с. Жировічі Гродненської області, Білорусь), Києво-Межигірського (див. Межигірський Спасо-Преображенський монастир), Скиту Манявського, а також із міст Лежайська (тепер Польща), Львова, Немирова, Луцька, Острога тощо. Болгарські наспіви містять перші друковані українські «Ірмолої» (Львів, 1700, 1709).
З середини 17 ст. завдяки українським і білоруським співакам болгарський наспів набув значного поширення в російській церковно-співацькій традиції. З розвитком багатоголосного співу (див. Багатоголосся), з’явилися численні гармонічні обробки болгарського наспіву, анонімні й авторські. Серед найвідоміших — обробки Д. Бортнянського, П. Турчанинова, Д. Христова та ін.
Література
- Вознесенский И. Осмогласные роспевы трех последних веков православной русской церкви : в 3 ч. Киев : Типография С. В. Кульженко, 1891. Ч. 2: Болгарский роспев или напевы на «Бог Господь» Юго-Западной Православной Церкви (Техническое построение). 96 с.
- Николов А. Старобългарско народно пеене по старите руски нотни ръкописи от XVII и XVII в. : в 2 кн. Санкт-Петербург : [б. и.], 1905–1906.
- Болгарский роспев / Състав., ред. Е. Тончева. София : [б. и.], 1971. 88 с.
- Тончева Е. Б. Манастирът Голям Скит — школа на «болгарский роспев». Скитски «болгарски» Ирмолози от XVII–XVII в. : в 2 ч. София : Музика, 1981.
- Tončeva E. The Bulgarian Liturgical Chant (9th – 19th centuries) // Rhythm in Byzantine Chant. Hernen : A. A. Bredius Foundation, 1991. P. 141–193.
- Ясиновський Ю. П. Українські та білоруські нотолінійні Ірмолої 16–18 століть. Львів : Місіонер, 1996. 624 с.
- Корній Л. П., Дубровіна Л. А. Болгарський наспів з рукописних нотолінійних Ірмолоїв України кінця XVI–XVII століть. Київ : [б. в.], 1998. 326 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Ігнатенко Є. В. Болгарський наспів // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Болгарський наспів (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.11.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
