Богородичні
Богоро́дичні (гр. Theotokion) ― богослужбові піснеспіви на честь Пресвятої Богоматері в літургійній практиці повного року, тижня, доби, циклу свят та постів.
Виконують або на власну мелодію («самогласні»), або співають на зразок інших наспівів. Мелодика богородичних, як і інших піснеспівів, поєднує різні види інтонування ― силабічний, невматичний та мелізматичний, що залежить від літургійної функції в обряді.
Історична довідка
Назва богородичних піснеспівів пов’язана з доктринальним визнанням Марії Богородицею (Theotokos, Deipare) на Ефеському соборі (431), що утвердив догматичне вчення про Боговтілення. Відтоді на основі Святого Письма та апокрифічного «Протоєвангелія Якова» (2 ст.) поступово формуються Богородичні свята: Різдво Пресвятої Богородиці (21.09), Введення в храм Пресвятої Богородиці (04.12), Непорочне Зачаття Пресвятої Діви (21.12), Собор Пресвятої Богородиці (08.01), Благовіщення Пресвятої Богородиці (07.04), Успіння Пресвятої Богородиці (28.08), а також менш значущі свята локального характеру: Покладання Всечесних риз Пресвятої Діви у Влахерні, Покладання Всечесного поясу Пресвятої Діви в Халкопратії.
Окрему історію для України має свято Покрови Пресвятої Богородиці (14.10), встановлене у Візантії в 9 ст. як місцеве. Його немає в грецьких богослужбових уставах, проте в Давній Русі воно активно входить у літургійну практику та устави з 12 ст.
Від 1999 свято Покрови відзначають в Україні як День українського козацтва, з 2014 як офіційний День захисника України.
Образ Богородиці як заступниці та спасительки людства утвердився в літургійних текстах після виникнення апокрифу «Ходіння Богородиці по муках». Відтоді богородичні піснеспіви стали найчисельнішими жанрами в повному церковному році та ввійшли до всіх богослужінь і літургійних книг ― Октоїха, Мінеї, Тріоді тощо.
Характеристика
Богородичні поділяють на групи:
1) піснеспіви з циклу дванадесятих свят (Різдво Пресвятої Богородиці, Введення в храм Пресвятої Богородиці, Благовіщення Пресвятої Богородиці, Успіння Пресвятої Богородиці);
2) піснеспіви, які виконують у дні пам’яті відомих святих;
3) піснеспіви седмичного (тижневого) циклу, організованого за осмогласною системою, де посідають особливе місце в службах середи та п’ятниці.
Вони функціонують у поєднанні з жанровими групами стихир, канонів, хрестобогородичних, сідальних, степенних антифонів, тропарів, кондаків, світильних, екзапостиларіїв тощо і відіграють завершальну функцію. Зміст богородичних піснеспівів часто не пов’язаний із подією свята, а незмінно відображає християнську місію Богородиці як заступниці вірних. Особливе місце має осмогласний цикл богородичних догматиків, що співають на недільній Вечірні на завершення стихири «Господи, взиваю» і утверджує догмат про Боговтілення. Трапляються також рідкісні форми богородичних піснеспівів із внутрішньою осмогласною структурою, зокрема, стихири свята Успіння «Богоначальним повелінням» та «Днесь владичиця і Богородиця».
Богородичні є важливим складником центрального жанру візантійської гімнографії ― канону, що складається з дев’яти пісень, кожна з яких завершується богородичними тропарями. Останню 9-ту пісню вважають богородичною, оскільки створена на основі євангельської пісні «Величай, душе моя, Господа» (Лк. 1, 46). З часом виникли окремі богородичні канони, які виконували щоденно (об’єднані в літургійній книзі «Богородичник», 11 ст.).
З богородичною темою пов’язане виникнення жанру акафісту, присвяченому уславленню Христа, Богородиці, святих та різних подій. Завдяки Єфрему Сирину (4 ст.) та його звертанню до Діви Марії, постав гімн на її честь із початковими строфами «Радуйся» (Χαῖρε) і «Величай» (Μεγαλύνει). Відтоді хайретизми стали найважливішою формою завершення гімнів, молитов чи проповідей, а також основою найдавнішого Акафісту до Пресвятої Богородиці (5–7 ст.). У подальшому він став взірцем для інших акафістів.
Література
- Шевчук О. До проблеми дослідження давньоруських богослужебно-літургічних жанрів // Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. 1999. Вип. 6. С. 54–65.
- Ясіновський Ю. Богородичний культ в українській церковній монодії // Вісник Львівського університету. Серія: Мистецтвознавство. 2003. Вип. 3. С. 76–83.
- Hannick Ch. The Theotocos in Byzantine Hymnography: Typology and Allegory // Images of the Mother of God: Perceptions of the Theotokos in Byzantium. Aldershot : Ashgate Publishing, 2005. P. 69–76.
- Крип’якевич П., о. Про богородичну гимнографію у грецькій церкві // Καλοφωνία : в 5 ч. Львів : Український Католицький Університет, 2010. Ч. 5. С. 114–165.
- Прилепа О. Богородичні в теорії богослужбових жанрів // Студії мистецтвознавчі. 2010. № 1 (29). С. 48–56.
- Сиротинська Н. Богородичний репертуар у літургійних рукописах Київської Русі // Українська музика. 2012. Ч. 2 (4). С. 52–68.
- Сиротинська Н. Перло многоцінне: музично-поетичний світ богородичної гимнографії. Львів : Тетюк Т. В., 2014. 334 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Сиротинська Н. І. Богородичні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Богородичні (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.04.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
