Покрова Пресвятої Богородиці
Покро́ва Пресвято́ї Богоро́диці [народні назви: Покров, Покрова; грец. Αγίας Σκέπης Θεοτόκου; повна назва — Святого Покрова Владичиці нашої Богородиці й Приснодіви Марії (грец. Τῆς ἁγίας Σκέπης τῆς Ὑπεραγίας Δεσποίνης ἡµῶν Θεοτόκου)] — у християнських церквах візантійської традиції (православних і східних католицьких) — неперехідне свято богородичного циклу, яке вшановує Божу Матір як молитвеницю, захисницю і заступницю та наданий вірянам через Її заступництво Божий захист. В Україні — одне з найбільших релігійних свят (поряд із дванадесятими), народне й національне свято; мало особливе значення в історії українського козацтва.
Відзначають 01.10 за новоюліанським і григоріанським календарями (відповідна дата юліанського календаря припадає на 14.10). До празника Покрова Пресвятої Богородиці приурочені: державне свято День захисників і захисниць України (з 2014), День українського козацтва (з 1999), День заснування Української повстанської армії (УПА, з 1947).
Зміст
У церковному переказі
Церковний переказ пов’язує історію становлення свята з подією чудесного визволення м. Константинополя від ворожої навали. За переданням, особливе явлення Божої Матері сталося у Влахернському храмі Константинополя (тепер не існує; у 5–15 ст. — головний Богородичний храм столиці, де зберігали як святиню ризу Діви Марії) «о четвертій годині ночі» (тобто за 4 год. після заходу сонця). Явлення Богородиці у супроводі Івана Хрестителя та апостола Івана, в оточенні янголів і святих побачили під час всенощного чування Андрій Юродивий (згодом прославлений як святий) та його учень Епіфаній. Богородиця на колінах слізно молилася за спасіння народу в обложеному місті. Потім зняла зі своєї голови покров (омофор) і розпростерла його над вірянами, що зібралися в церкві, на знак спасіння мешканців міста. Від покрову начебто виходило сліпуче сяйво. Невдовзі ворожі війська відступили від столиці, раптова буря розтрощила й розкидала чужинський флот. Константинополь був урятований.
З церковного погляду, шанування Покрова Пресвятої Богородиці пов’язане з богословським осмисленням подвигу молитви й заступництва Діви Марії.
Історична довідка
Датування життя Андрія Юродивого та згаданої у переданні ворожої облоги м. Константинополя є спірним (як і питання: хто саме тоді загрожував столиці — руси-язичники, агаряни, сарацини). Більшість істориків церкви відносять ці події до часів правління візантійського імператора Лева VI (правив у 886–912), датують початком 10 ст.
Існують гіпотези як про греко-візантійське, так і автентично-руське походження свята. Ще з кін. 19 ст. версія про встановлення свята саме в м. Києві у 1-й половині 12 ст. була предметом активної полеміки. Серед припущень: свято початково було заведено у Києво-Печерському та сусідньому Кловському (Влахернському; тепер не існує) монастирях за ініціативи Володимира II Всеволодовича Мономаха (за альтернативною версією — Андрія Боголюбського).
Свідчення про особливе шанування київськими князями (згодом — галицькими королями) Божої Матері як покровительки і заступниці, принесення їй обітниць відомі з 11 ст. Укорінення Покрови в народній культурі пов’язують і з дохристиянськими витоками: релігійний празник припадав на завершення сезону осінніх польових робіт (збору врожаю та підготовки до зими), початок періоду сватань і весіль. Поступово у традиції Київської митрополії свято набуло значення найважливішого після Великодня і дванадесятих свят.
Як найбільше і значуще свято вшановане серед запорозького козацтва: Пресвяту Богородицю вважали заступницею і покровителькою православного воїнства. За традицією, головним храмом на Січі завжди була Покровська церква, чимало церков на честь Святої Покрови козацька старшина будувала в містах і маєтках; поширився особливий тип ікон — «Козацька Покрова», де під омофором Богородиці схилені у молитві гетьмани і козаки. У цей день відбувалися й вибори нового отамана. Відтак традиції прославлення Богородиці-Заступниці ув’язалися з пошаною до козаків як захисників і оборонців українських земель (див. День українського козацтва).
Історичний і духовний зв’язок свята Покрови з волелюбним воїнством і традиціями Київського християнства щобільше увиразнився у подіях Української революції: через шанування Покрови стверджували спадкоємність своїх зусиль борці за Українську самостійну соборну державу, представники різних поколінь Українського визвольного руху 1920-х — 1950-х. Свято Покрови (за старим стилем) вважають символічною датою заснування Української повстанської армії. У постанові Української головної визвольної ради (1947) зазначено: «В м. жовтні 1942 р. на Поліссі постали перші збройні відділи, що дали початок Українській Повстанській Армії. 1) Для зафіксування цього історичного моменту визначається день 14-го жовтня 1942 року днем постання УПА. 2) Для вшанування цього моменту день 14-го жовтня, що збігається з історичним козацьким святом Покрови, вводиться як святковий день УПА».
Із початком агресії Росії проти України (2014, див. Російсько-українська війна), незаконної окупації територій суверенної Української держави знову актуалізований символізм Покрови як вшанування оборонців Батьківщини від ворога. У дату релігійного празника встановлено державне свято — День захисників і захисниць України.
До цього дня приурочують різні заходи як органи державної влади, так і політичні партії, громадські, зокрема ветеранські, організації: Марш до дня захисників України, Марш Слави УПА, вшанування Героїв Небесної Сотні, військовослужбовців, добровольців, ветеранів, волонтерів та ін.
Іконографія
На іконах традиційно зображена Богородиця-заступниця (вгорі), часто з почтом ангелів і святих, що тримає в розведених руках омофор (верхній покров) або простирає його над вірянами (серед них можуть бути подвижники, можновладці, духовенство, козаки, селяни, замовники ікони та ін.). Часом Діва Марія постає в образі оранти, а Її покров тримають ангели. Обабіч Неї — Іван Предтеча та Іван Богослов.
У нижній частині ікони зазвичай зображували Андрія Юродивого, який вказував Епіфанію на Богородицю.
Відповідником цього типу іконографії в західному сакральному мистецтві є Мати Милосердя (лат. Mater Misericordiae).
Храми
На честь Покрова Пресвятої Богородиці споруджено численні храми (в Україні узвичаїлися назви Покровська церква, Покровський собор), монастирі.
Найдавніша зі збережених — Покровська церква в Сутківцях (оборонного типу, пам’ятка архітектури національного значення, 15 ст.). Серед об’єктів архітектурної спадщини України православні й греко-католицькі храми: Покровська церква в Дігтярівці (побудована 1708–1709 на замовлення і коштом гетьмана Івана Мазепи, частково втрачений об’єкт), Покровська церква в Сулимівці, Покровська церква в Києві, Покровська церква в Пирогівці, Покровська церква в Піддубцях (усі — пам’ятки архітектури національного значення, 18 ст.), Покровська церква в Пархомівці (пам’ятка архітектури національного значення, кін. 19 ст. — поч. 20 ст.); Покровський собор у Харкові, Собор Покрови Пресвятої Богородиці в Луцьку (обидва — пам’ятки архітектури національного значення, 17 ст.), Покровський собор в Ізмаїлі (пам’ятка архітектури національного значення, 19 ст.), Покровський собор у Рівному (завершено 2001) тощо.
У народній культурі
Народна назва празника — «Третя Пречиста» (після «Першої Пречистої» — свята Успіння Пресвятої Богородиці та «Другої Пречистої» — Різдва Пресвятої Богородиці).
За звичаями цього дня під час готування страв господині кидали в піч вишневі або яблучні гілочки (символ гарного врожаю і добробуту); до святкової вечері обов’язково пекли коровай, яким пригощали сусідів і родичів. Щоби усi члени сім’ї були здоровими, старша господиня розвішувала над вхідними дверима вишитий рушник, який в інші дні прикрашав хатню iкону Богородиці. Разом йшли до церкви на святкову службу. Свято знаменувало завершення землеробського циклу: до початку жовтня закінчували збір урожаю та підготовку до нового аграрного року (включно із сівбою озимих). У Карпатській Україні поверталися з полонин всі пастуші отари. Завершували останню мандрівку чумаки (звідси приказка: «Прийшла Покрова — сиди, чумаче, вдома»). Вирушали на зимівлю по своїх хуторах та зимівниках запорозькі козаки.
До Покрови завершували період сватань і приготування до весіль (починався після Першої Пречистої). В українських селах дотепер дотримуються давньої традиції — справляти весілля після Покрови: «Покрова накриває траву листям, землю — снігом, воду — льодом, а дівчат — шлюбним вінцем». Поширилися особливі молитовні прохання для дівчат, котрі бажали взяти шлюб саме цього року («Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку», «Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду», «Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою»). Весільні гуляння закінчували за два тижні до Пилипівського посту. Від Покрови беруть початок осінньо-зимові вечорниці.
Серед народних прикмет: якщо на Покрову сніг — буде багато весіль; яка погода на Покров — такою і зима буде; на Покрова є листя на деревах — до суворих холодів; якщо полетіли у вирій журавлі — зима буде холодною тощо.
Про популярність культу Покрови свідчать численні топоніми: Покровка, Покровце, Покровське, Покровце (Покрівці), Покровський район тощо.
Додатково
26 липня 2017 у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі в Києві митрополит Епіфаній (Думенко) та митрополит Іоан (Яременко; Голова Синодального управління військового духовенства) освятили ікону Богородиці — покровительки українського війська (відома також як Покрова воїнська). На іконі під образом Богородиці з омофором у руках зображені українські воїни різних часів: князь Володимир Святославич і руський воїн, гетьман Іван Мазепа у військових обладунках, січові козаки, старшини Армії Української Народної Республіки в одностроях Третьої «Залізної» дивізії, козак Полку Чорних запорожців, воїни Української галицької армії, Української повстанської армії, боєць «Самооборони Майдану», вояки добровольчих батальйонів, учасники Антитерористичної операції на Сході України, усі згуртувалися навколо постаті небесного покровителя українського воїнства архистратига Михаїла. Автор — художник-іконописець Юрій Нікітін.
Література
- Онацький Є. Покрова // Українська мала енциклопедія : у 8 т. Буенос-Айрес : Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині, 1963. Т. 6. Кн. 11. С. 1416–1417.
- Словарь книжников и книжности Древней Руси : в 4 вып. / Отв. ред. Д. С. Лихачев. Ленинград : Наука, 1987. Вып. 1. 493 с.
- Боряк О. Україна: етнокультурна мозаїка. Київ : Либідь, 2006. 326 с.
- Воропай О. Звичаї нашого народу. Харків : Фоліо, 2013. 512 с.
- Гетьманські читання. Київ : Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, 2019. Вип. 9: Покрова Пресвятої Богородиці — в історії української культури та українського війська. 96 с.
- Історія свята Покрови Пресвятої Богородиці // Івано-Франківська обласна універсальна наукова бібліотека ім. І. Франка. URL: https://lib.if.ua/exhib/1342001580.html
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Покрова Пресвятої Богородиці // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Покрова Пресвятої Богородиці (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.09.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
