Покровська церква в Сулимівці
Покро́вська це́рква в Сули́мівці — пам’ятка архітектури національного значення, Київська область, Україна.
Зміст
Загальні відомості
Мурована церква стоїть у центрі села неподалік ландшафтного парку, що зберігся від садиби колишнього власника села А. Войцеховича (1802–1872; тепер Україна), і є архітектурною домінантою населеного пункту.
Історична довідка
До кінця 20 ст. спорудження пам’ятки датували 1621–1629, а фундатором вважали гетьмана І. М. Сулиму (дата народження невідома ― 1635; тепер Україна), котрому належало село. Проте дослідження реставратора С. Юрченка (народився 1963; тепер Україна) та історика А. Шамраєвої (народилася 1939; тепер Україна) доводять, що муровану церкву збудовано 1708 замість занепалого однойменного дерев’яного храму. Фундатором був онук гетьмана, генеральний хорунжий І. Ф. Сулима (дата народження невідома ― 1721; тепер Україна). Церква з підземною криптою протягом 18 — початку 20 ст. була родовою усипальницею Сулим. Її неодноразово ремонтували, зокрема 1767, 1785, 1835, 1845, 1856. 1905 зазнала суттєвих перебудов: розібрано західну стіну бабинця й добудовано притвор із двоярусною дзвіницею; добудовано тамбури перед північним і південним входами, а також ризницю; змінено форму бані, яку зробили дуже приземистою; ліквідовано декоративні маківки на гребенях дахів бабинця й вівтаря. Це дещо змінило первісну композицію будівлі.
За радянської влади церква стояла закритою, поховання родини Сулим у крипті було сплюндровано. 1963 споруду оголошено пам’яткою архітектури республіканського (тепер національного) значення з охоронним № 922. Пам’ятку досліджували протягом 1977–1979 та 1988–1990 архітектори В. Іваненко (1940–1989; тепер Україна), І. Іваненко, С. Юрченко, історик А. Шамраєва та інші. У 1990-х виконано реставрацію, після якої храм повернуто релігійній громаді Української православної церкви Московського патріархату.
Характеристика
Церква тридільна, однобанна, з прямокутними навою і бабинцем та гранчастим вівтарем. Вона мурована з цегли й потинькована. Дах і бані укриті покрівельною сталлю. Належить до поширеного в українській церковній архітектурі типу тридільного однобанного храму. Купол на світловому восьмерику сферичний, причому підбанник гранчастий зовні й циліндричний усередині. Загальна внутрішня висота до верхівки купола 17,25 м. Підбанник лежить на підпружних арках і трикутних пандативах. Бабинець перекрито циліндричним склепінням, вівтар — циліндричним, що переходить у зімкнуте. Вікна з арковими перемичками розміщені досить високо, над ними — розпалубки. Декор в інтер'єрі обмежується профільованими імпостами на лопатках. Іконостас не зберігся. Зовні форми пам’ятки монументальні: фасади членовані пілястрами, увінчані масивним розкріпованим (див. Розкріповка) карнизом. Архітектурні форми прибудов 1905 суголосні стилістиці первісної частини храму (схоже вирішення пілястр, карнизів, однаковий профіль цоколя, подібні форми двоярусних бань церкви й дзвіниці). Перший ярус дзвіниці тридільний, містить сходи; другий ярус — восьмерик з арковими отворами дзвону. Під дзвіницею є підвал, а під навою церкви — поховальна крипта.
Значення
Покровська церква в Сулимівці є унікальною пам’яткою українського бароко. Це характерний приклад перенесення в муровану елітарну архітектуру композиції традиційного для України дерев’яного храму, відомої з 12–13 ст. Пам’ятка має історико-меморіальне значення, оскільки була фамільним храмом відомого козацького роду Сулим.
Додатково
З цього храму походить визначна пам’ятка українського малярства, що зберігається в Національному художньому музеї України: храмова ікона Покрова Богородиці 1741.
У крипті під церквою були поховані: переяславський полковник Ф. І. Сулима (1629–1691; тепер Україна);
Генеральний хорунжий І. Ф. Сулима (дата народження невідома ― 1721; тепер Україна);
переяславський полковник С. І. Сулима (1704–1766; тепер Україна);
надвірний радник С. С. Сулима (1730–1788; тепер Україна);
генерал-майор Я. С. Сулима (1737–1818; тепер Україна);
секунд-майор Є. С. Сулима (1741–1769; тепер Україна);
колезький асесор Я. Я. Сулима (1780–1841; тепер Україна);
Г. Я. Сулима (дата народження невідома ―1800; тепер Україна).
На церковному подвір’ї були поховані:
військовий товариш Ф. О. Сулима (дата народження невідома ― 1797; тепер Україна);
титулярний радник Д. О. Сулима (1760–1808; тепер Україна);
князь П. О. Багратіон (1806–1886; тепер Росія — Україна);
осавул Війська Донського О. А. Войцехович (дата народження невідома ― 1916; тепер Україна);
І. П. Войцехович (дата народження невідома ― 1918; тепер Україна).
Галерея
|
Література
- Стороженко А. Очерки Переяславской старины. Киев : Типография Г. Л. Фронцкевича, 1900. С. 214–220.
- Шамраєва А., Юрченко С. Покровська церква в Сулимівці на Київщині // З історії української реставрації. Київ : Українознавство, 1996. С. 94–97.
- Вечерський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. Київ : Видавничий дім А.С.С., 2005. С. 11–13.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Покровська церква в Сулимівці // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Покровська церква в Сулимівці (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.11.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
С. З. Шалматовим (1720–1790)
