Покровська церква в Дігтярівці

Покро́вська це́рква в Дігтярі́вці — частково втрачений об’єкт архітектурної спадщини, пам’ятка архітектури місцевого значення, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, Україна.

Покровська церква в Дігтярівці
Інтер’єр з іконостасом
Фото 1950-х
Загальний вигляд з півдня

Руїнована мурована церква розташована над селом на пагорбі високого правого берега р. Десни і є архітектурною домінантою в ландшафті й забудові.

Історична довідка

Побудована 1708–1709 на замовлення і коштом гетьмана І. Мазепи, котрий виділив на будівництво 15 тисяч золотих. Її освятили 1710 вже після смерті фундатора. У церкві зберігалася ікона Богородиці Дігтярівська, яку вважали чудотворною. Її дорогоцінні шати виготовлено коштом І. Мазепи. До середини 20 ст. церква добре зберегла первісні форми, хоча бічні бані отримали цибулясті завершення внаслідок ремонтів і перебудов у другій половині 19 ст. Споруду обстежив і зафотографував 1930 П. Жолтовський (1904-1986; тепер Україна). 1954 її дослідили київські реставратори — співробітники Науково-дослідного і проєктного сектору Республіканських науково-реставраційних виробничих майстерень Управління у справах архітектури при Раді Міністрів Української РСР. Архітектори Є. Пламеницька (1927–1994; тепер Україна) та І. Макушенко під керівництвом головного архітектора майстерень Г. Говденка (1909–1983; тепер Україна) виконали обмірну й фотографічну фіксацію пам’ятки. На цій основі 1955 Г. Говденко та І. Макушенко опрацювали проєкт реставрації Покровської церкви. Проєкт не реалізовано, але збережено і він може слугувати основою для реставрації пам’ятки з відтворенням утрачених частин.

Церкву поступово зруйновано протягом 1956–1980 з ініціативи голови місцевого колгоспу за підтримки районного і обласного керівництва. 1989 з ініціативи В. Вечерського руїни Покровської церкви поставлено на державний облік як пам’ятку архітектури місцевого значення з охоронним № 66-Чг. 1999 рішенням Уряду її внесено до Переліку визначних пам’яток, які передбачалося відтворити. Протягом 2009-2012 за проєктом архітектора-реставратора С. Юрченка (1963 р. н.; тепер Україна) коштом української діаспори США і Канади виконано першочергові реставраційні роботи. У січні 2021 предстоятель Православної церкви України (ПЦУ) митрополит Епіфаній оголосив, що ПЦУ береться довести до завершення реставрацію Покровського храму.

Характеристика

Центрична композиція храму відтворює поширений в Україні тип хрещатої п’ятидільної п’ятиверхої церкви. Центральний об’єм квадратний у плані (8,7 × 8,7 м), його вінчає масивний 16-гранний підбанник з монументальною гранчастою ярусною банею параболічних обрисів, що мала циліндричний світловий ліхтар та маківку. До центрального об’єму прилягають гранчасті бічні рамена, увінчані цибулястими банями на тонких циліндричних підбанниках. Контраст між центральною банею і бічними дуже значний, тому рамена архітектурного хреста сприймаються невеликими капличками при центральному монументальному об’ємі. В інтер’єрі домінує висотно розвинений простір центрального купола (висота до зеніту світлового ліхтаря 34 м).

Просторові дільниці з’єднуються напівциркульними арками вертикальних пропорцій. Унаслідок невеликих розмірів цих арок центральний простір виглядає дещо ізольованим від бічних рамен. У центральному об’ємі перехід від четверика до восьмерика виконано за допомогою пандативів, а в бічних раменах перехід від основних об’ємів до підбанників — за допомогою зрізаних восьмилоткових склепінь. Принцип побудови внутрішнього простору бічних рамен також висотний. Інтер’єр добре освітлено завдяки тому, що в кожній грані бічних рамен та центрального восьмерика в глибоких нішах влаштовані великі прямокутні вікна. Розписів та іншого декору в інтер’єрі немає. Іконостас не збережено.

Церква мурована з червоної цегли на вапняно-піщаному розчині, потинькована і побілена. Зовнішній декор багатий і тонко пророблений. Наріжні пілястри центрального четверика рустовані, ребра центрального підбанника підкреслені спареними напівколонами зі спрощеними капітелями іонічного ордера, наріжники бічних рамен оформлені пілястрами римо-доричного ордера, під карнизом проходить доричний фриз зі своєрідно трактованими тригліфами. Віконні наличники мають трикутні сандрики у формах доричного ордера. Традиційна для України п’ятикутна форма дверних отворів зі зрізаними верхніми кутами поєднується з пишними й тонко проробленими лучковими сандриками над ними. Для пам’ятки характерні також масивні карнизи. Все це видає руку майстра, добре обізнаного зі зразками пізнього ренесансу та бароко класичного напряму в архітектурі Західної Європи, зокрема Франції.

Значення

Покровська церква в Дігтярівці є найпізнішою з фундацій І. Мазепи. Вона не має аналогів у тогочасній українській архітектурі. Це унікальна за своїми формами й декором пам’ятка доби Гетьманщини, що засвідчує тісні зв’язки української архітектури з тогочасною західноєвропейською. Західноєвропейські впливи проявилися в характері декору і архітектурних форм центрального верху.

Галерея

Додатково

У документах початку 18 ст. Покровська церква в Дігтярівці названа монастирською. Це означає, що вона була або приписаною до розташованого неподалік Спасо-Преображенського монастиря у Новгороді-Сіверському, або біля неї гетьман планував заснувати новий монастир, проте війна 1708–1709 перешкодила здійсненню цього задуму. Вважають, що у цій церкві (тоді ще не освяченій) молився І. Мазепа восени 1708 перед тим, як перейти на бік шведського короля Карла ХІІ. Біля цієї церкви 28.10.1708 відбулася їхня перша зустріч.

Цитата

Предстоятель Православної Церкви України Митрополит Епіфаній:
«Нехай Господь допомагає нам у справі відновлення святині та збереження нашої істинної історії.»

 (Цит. за: https://chernigiv-future.com.ua/uk/pczu-pochynaye-restavracziyu-czerkvy-mazepy-v-degtyarivczi-ta-obiczyaye-vryatuvaty-istorychnu-pamyatku-vid-rujnuvannya)


Література

  1. Вечерський В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. Київ : Науково-дослідний інститут теорії і історії архітектури та містобудування, 2002. С. 133–136.
  2. Вечерський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: виявлення, дослідження, фіксація. Київ : Вид. дім А.С.С., 2005. С. 160–163.
  3. Вечерський В. Доля останньої архітектурної фундації гетьмана Івана Мазепи // Батуринські читання. 2007: Збірник наукових праць. Ніжин : ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. С. 45–52.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Покровська церква в Дігтярівці // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Покровська церква в Дігтярівці (дата звернення: 13.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
16.12.2021

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶