Вхід Господній в Єрусалим
Вхід Госпо́дній в Єрусали́м — у християнстві — свято на вшанування однієї з ключових подій новозавітної історії. Належить до перехідних свят, припадає на останню неділю перед Страсним тижнем (передує Великодню — святу Воскресіння Христового, див. Пасха).
Зміст
Новозавітний переказ
Про в’їзд Ісуса Христа до м. Єрусалима згадують всі євангелісти, найповніше сюжет описаний в Євангелії від Матвія.
Подію пов’язують зі святкуванням Песаха — головного юдейського свята, напередодні якого до м. Єрусалима та Єрусалимського храму прибували юрби вірян. За переказом, Ісус вирушив до міста з Віфанії одразу після здійсненого чуда — воскрешення померлого Лазаря (див. у ст. Лазар з Віфанії; звідси т. з. Лазарева субота, що передує святу). Ті, хто бачив або чув про це диво, зустрічали Ісуса як очікуваного Месію, Який прийшов рятувати Ізраїль від влади Риму.
За переказом, Ісус в’їхав у міську браму на осляті, без царської пишноти (символіка миру і смирення, антитеза урочистому тріумфу римських імператорів на бойових колісницях). Та простий люд радісно зустрічав і вітав Спасителя, встеляв йому шлях одягом і пальмовим віттям, вигукував осанну: «І багато людей стелили свій одяг по дорозі, інші зрізували гілля з дерев і клали на шляху. Люди, які йшли перед Ним і слідом за Ним, вигукували, проголошуючи: Осанна Синові Давидовому! Благословенний Той, Хто йде в Ім’я Господнє! Осанна на висотах!» (Мт. 21:8-9). За тлумаченнями, у такий спосіб здійснилося старозавітне пророцтво Захарії: «Голосно вигукуй, дочко Єрусалима! Ось до тебе йде твій Цар! Він праведний, спасаючий і лагідний, їде на ослі — на молодому віслюкові, синові ослиці» (Зах. 9:9).
Увійшовши в місто, Спаситель попрямував до храму, звідки вигнав торговців і покупців. Увечері повернувся до Віфанії.
Згідно з Євангеліями, вхід до м. Єрусалима став для Ісуса початком шляху його хресних страждань. З наступного дня для християн починається Страсний тиждень — згадка про останні дні земного життя Христа, з якими пов’язані Таємна вечеря, моління в Гефсиманському саду, поцілунок Юди, суд Пілата, страждання, розп'яття, смерть і поховання (див. Страсті Христові). Тому й церковне свято антиномічно сполучає і славлення Спасителя, почуття радості, тріумфу перемоги над смертю, і скорботне передчуття невідворотності жертви Христа, його близьких мук.
Історична довідка
Перші згадки про церковне вшанування цієї події (Амвросій Медіоланський, Епіфаній Кіпрський) датують 4 ст. До цього ж періоду (4–6 ст.) відносять і найдавніші відомі різьблені зображення сюжету на саркофагах, барельєфах, книжкових мініатюрах (напр., у манускрипті т. з. Россанського кодексу, 6 ст.).
Припускають, що відзначення події започатковане в межах Єрусалимської церкви: відтворюючи євангельський переказ, патріарх на ослиці в'їжджав на Оливну гору. У наступні століття свято запроваджено в релігійну практику інших церков. З 7-8 ст. увійшло в богослужбові книги римського обряду. У православ’ї віднесено до дванадесятих свят.
Принаймні з 11 ст. у літургії закріплено чин освячення віття; з 12 ст. поступово формуються канони іконографії.
Дотепер у цей день у м. Єрусалимі відбувається особлива хода з пальмовими гілками, що прямує від Оливної гори через Левові ворота до Старого міста.
Серед історичних назв свята у країнах Середземномор’я — Неділя ваї (від вая — гілка, що розпускається, оживає). В античній середземноморській культурі пальму вважали символом життя та перемоги, а в єврейській — також і незалежності та перемог ізраїльського народу. Натомість в Україні, в умовах іншого клімату та рослинності, замінником пальмового віття стали галузки верби, які розквітали в цей період. Звідси традиційна назва свята — Вербна неділя (також Квітна, Квітоносна, Цвітна, Баськова та ін.). «Празник вербни» згадано в пам’ятці давньоруської книжності «Ізборнику Святослава» 1073. Чин освячення верби здійснюють напередодні, в Лазареву суботу; віряни, за традицією, зберігають гілочки як хатній оберіг упродовж всього року.
Іконографія
Іконографія заснована на євангельських текстах, насичена образами очікуваного свята, тріумфу Христа як переможця смерті. В центрі зображення — Ісус на осляті перед міською брамою, ліворуч, позаду Христа, — група апостолів, що йдуть за Вчителем, праворуч — містяни, які зустрічають Спасителя з віттям (часто натовп буквально випинає зі стін і вікон Єрусалима). Нерідко перед Христом зображені діти, які встелюють одягом Його шлях (або зрізають гілля з дерева).
В українських іконах нерідко трапляється зображення Оливної гори у стилі ландшафту Українських Карпат чи Прикарпаття, архітектура та вбрання міщан нагадують, відповідно, місцеве середмістя і одяг міської знаті й вочевидь не відтворюють давньоєврейські. Замість пальм, невластивих нашому клімату, часом зображено інші дерева, а деякі зразки містять багате оздоблення сцени рослинним орнаментом.
Додатково
- За словами св. Амвросія Медіоланського, день приходу Христа в Єрусалим був обраний Ним не випадково: саме на 9-й день місяця нісана (за єврейським календарем) обирали пасхальне ягня, якого приносили в жертву на 14-й день (див. Песах). Вхід Ісуса в Єрусалим у цей день потрактовано як алегорію на Агнця Божого, що мусив віддати Себе в жертву за викуплення людських гріхів.
- Вигук «Осанна» перекладають з івриту зі значенням «Спаси, ми молимо». Це хвала і молитва одночасно, вигук передає радість від порятунку, визволення, перемоги.
- В м. Єрусалимі дотепер існує Пальмова вулиця, названа на честь згаданої події.
- У православній традиції Вхід Господній в Єрусалим — одне з двох свят у період Великого посту, коли до пісного столу дозволено подавати рибу.
Див. також Вербна неділя
Джерело
Біблія. Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов / За ред. о. Р. Турконяка. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2020. 1172 с.
Література
- Христианские праздники: всестороннее освещение каждого из великих праздников со всем его богослужением : в 6 кн. Киев : Проповеднический листок, 1915–1916.
- Откович В. Народна течія в українському іконопису XVII–XVIII ст. Київ : Наукова думка, 1990. 96 с.
- Скуратівський В. Святвечір : у 2 кн. Київ : Перлина, 1994.
- Іштван І. Ікона і літургія / Пер. з угор. о. Ласло Пушкаш. Львів : Свічадо, 2009. 500 с.
- Поліщук Н. Іконографія В’їзду в Єрусалим: початок Страсної дороги Ісуса Христа // RISU. Релігійно-інформаційна служба України. 2020. URL: https://risu.ua/ikonografiya-v-jizdu-v-yerusalim-pochatok-strasnoji-dorogi-isusa-hrista_n103780
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Вхід Господній в Єрусалим // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вхід Господній в Єрусалим (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.03.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
