Юда Іскаріот
_-_James_Tissot_(cropped).jpg)
Ю́да Іскаріо́т, Ю́да Си́монів [Юда (Єгуда) Симонів Іскаріотський; івр. יהודה איש קריות; грец. Ιούδας Σίμωνος Ισκαριώτης ] — апостол Ісуса Христа з числа Дванадцяти перших і найближчих його учнів; у християнській традиції вважається тим, хто зрадив Христа.
Зміст
Етимологія
У списках Дванадцяти апостолів, які наводять синоптичні Євангелія, ім’я Юди Іскаріота завжди згадується останнім (Мт. 10:4; Мк. 3:19; Лк. 6:16).
Євангеліє від Івана, поруч із прізвиськом «Іскаріот», називає апостола «Юдою Симоновим» (Ів. 6:71, 13:2, 26). Деякі переклади подають грец. Ιούδας Σίμωνος Ισκαριώτης як «Юда син Симоновий Іскаріот», зважаючи на те, що єврейські прізвиська зазвичай давались за іменем батька.
Етимологія прізвиська «Іскаріот» не з’ясована. На думку більшості дослідників, означає «чоловіка з Керійота (Каріота)» [івр. איש (іш) — людина, чоловік; קריות — Керіййот] — мешканця чи уродженця містечка Керіййот, яке існувало в часи євангельських подій в Юдеї (згадано в біблійній Книзі Ісуса Навина,15:25; належало до земель коліна Юди). Деякі кодекси, а також сирійський і вірменський переклади Нового Завіту подають прізвисько апостола як «Каріот» чи «Скаріот».
Друга версія відсилає до іншого значення слова «керіййот» — букв. місто, околиця міста. Тоді прізвисько «Іскаріот» витлумачують як «містянин», «мешканець передмістя» й висновують, що Юда міг бути жителем м. Єрусалима (а відтак — єдиний з апостолів, хто походив з Юдеї, а не Галілеї).
За іншими версіями, прізвисько виводиться від арам. ешкар — купівля, товар; арам. іш карія — брехливий; грец. σικάριος — сикарій (представник радикального крила релігійно-політичної партії зелотів). Не виключено, що «Іскаріотом» Юду називали у колі Дванадцяти, аби відрізняти його від тезки — Юди Тадея.
Зрада
За Євангелієм від Івана, Юда був скарбничим апостольського гурту, але нечесним на руку: «був злодій: він мав скриньку на гроші, і крав те, що вкидали» (Ів. 12:6).
При описанні Таємної вечері євангеліст наводить слова Ісуса до учнів: «Поправді, поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене!» (Ів. 13:21). Притому Ісус натякнув, що зрадником буде той, «кому, умочивши, подам Я куска», і подав його Юді зі словами: «Що ти робиш роби швидше» (Ів. 13:27).
За новозавітними текстами, Юда сам запропонував первосвященикам видати Ісуса, шукаючи зиску, погодився на тридцять срібняків. Чекав слушного часу. Видав Учителя в Гефсиманському саду: підійшов разом з озброєними воїнами і вказав на Ісуса, поцілувавши Його.
Витлумачення
Офіційна християнська традиція виставляє апостола Юду Іскаріота цілковитим антиподом Ісуса Христа: він — негідник, добровільний зрадник, втілення зла; будучи одним із найближчих із учнів Спасителя, зрадив Його, за гроші видав на смерть (Мт. 26:14–16, 45–50; Мк. 10:10–12, 43–46; Лк. 22:1–6, 47–48). На сторінках Євангелій Юда Іскаріот постає другою (після Ісуса) ключовою фігурою, на якій, вибудовується вся євангельська драматургія. Саме він своїми діями запускає механізм реалізації Божественного плану спасіння людства, про який Святе Письмо повідомляло від Книги Буття. Постать Іскаріота, хоч і полярна євангельському Ісусу, нерозривно пов’язана з ним: за висловом К. Барта, Юда дивним чином став «знаряддям Божої волі»: без його зрадництва унеможливлюється передвизначена Христова жертва, а отже, незреалізованою стає Його місія. Цей момент євангельської оповіді упродовж усієї історії християнства був чи не найскладнішою темою для богословського і філософського розуміння.
До тлумачення колізій Божого провидіння і гріха Юди, диявольського напучування і свободи волі апостола зверталися Оріген, Єронім Стридонський, Василій Великий, Іван Золотоустий, візантійський богослов Євтимій Зигабен, представники біблійної критики, світські філософи та ін.
Історія про Юду Іскаріота, вийшовши за межі євангельської оповіді, стала архетипом запроданства і невірності, а ім’я «Юда» — метафорою зрадництва, підступності й людського зла. Серед ідіом і вислови «тридцять срібняків», «поцілунок Юди».
Натомість текст апокрифа «Євангеліє Юди» виставляє вчинок Іскаріота в іншому світлі. Лейтмотивом є ідея, що Юда був найулюбленішим серед Ісусових учнів, якому Учитель довірив «таємниці Царства Божого». За текстом, саме Спаситель спонукав Юду на виконання важливої і водночас таємної місії — принести Його в жертву (точніше, «людину, чиїм тілом … наділений»), щоб у такий спосіб здійснилося Писання. При цьому Він повідомив Юді, що за цей вчинок він буде проклятий людьми, але врятований на небі.
Смерть
Євангельські свідчення про смерть Юди Іскаріота є суперечливими. За переказом від Матвія, він розкаявся, повернув срібняки первосвященикам і покінчив життя самогубством — повісився (Мт. 27:4–5). За Діяннями — «впавши сторчма, він тріснув надвоє, і все нутро його вилилось» (Дії 1:18). За третім переказом, помер від водянки, а хвороба супроводжувалася такими огидними явищами, що її вважали небесною карою. Євангеліє від Матвія зауважує, що первосвященики відмовилися повернути зганьблені срібняки «до сховку церковного» і купили на них «поле ганчарське, щоб мандрівників ховати» (Мт. 27:6–8). Євангеліст Лука натомість зазначає, що «поле крові» купив на отримані срібняки сам Юда (Дії 1:18).
Не виключено, що всі перекази створені через нетерпимість до Юди як христовбивці, а пізніше — на хвилі посилення юдофобії. За припущенням О. Меня, у Новому Завіті наведена лише чутка про кінець Юди, яка ширилася в м. Єрусалимі.
У мистецтві й літературі
На фресках, полотнах Юда Іскаріот традиційно зображується худорлявим рудоволосим чоловіком молодого віку, без бороди, без німба (або з чорним німбом), часто у вбранні жовтого кольору. У традиції візантійського мистецтва — в профіль (щоби глядач не зустрівся з ним поглядом). В іконографії Страшного суду — поряд із сатаною або в нього на колінах. У живопису середньовіччя й раннього Відродження — з демоном на плечі або за спиною. Найпопулярнішим серед сюжетів є поцілунок Юди.
Унікальною особливістю зовнішності Юди в українському сакральному мистецтві є візуальна схожість з Ісусом, він — своєрідне дзеркало, протилежність Христа (однакова довжина волосся, схожі вуса й бороди, вузькі уста). У сценах Таємної вечері Юда часто розвернутий від столу (або сидить край стола), приховує мішечок з грошима.
У світському живопису Іскаріота часом важко ідентифікувати серед апостольського гурту (таку традицію започаткував Леонардо да Вінчі у «Таємній вечері»). До образу Юди зверталися Джотто ді Бондоне, Фра Анджеліко, Караваджо, Козімо Роселлі, Микола Ге, Гелій Коржев, Джеймс Тіссо та ін.
Історія Юди Іскаріота в різних інтерпретаціях стала сюжетом художніх творів: Т. Гедберга «Юда» (1886), Л. Андрєєва «Юда Іскаріот» (1907), Лесі Українки «На полі крові» (1909), О. Ремізова «Про Юду, принца Іскаріотського» (1919), С. Черкасенко «Ціна крові» (1930), М. Булгакова «Майстер і Маргарита» (1928–1940), Х. Борхеса «Три версії зрадництва Юди» (1944), Ю. Нагібіна «Любимий учень» (1973), Б. Акуніна «Пелагія і червоний півень» (2003), Я. Валєтова Проклятий. Євангеліє від Юди» (2009–2010) тощо.
Цитата
«Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників, і сказав: Що хочете дати мені, і я вам Його видам? І вони йому виплатили тридцять срібняків. І він відтоді шукав слушного часу, щоб видати Його...
… Ось година наблизилась, і до рук грішникам виданий буде Син Людський... Уставайте, ходім, ось наблизився Мій зрадник! І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люду багато від первосвящеників і старших народу з мечами та киями. А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого поцілую, то Він, беріть Його. І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Радій, Учителю! І поцілував Його. Ісус же йому відказав: Чого, друже, прийшов ти? Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, і схопили Його»Євангеліє від Матвія, 26:14–16, 45–50 // Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту: із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладена / Пер. І. Огієнка. Київ : Східноєвропейська гуманітарна місія, 2019.
Додатково
- Згідно з апокрифічним «Арабським Євангелієм дитинства Спасителя», родина майбутнього апостола Іскаріота мешкала в одному поселенні з Ісусовою родиною. Відтак за походженням він постає галілеянином, а не єдиним юдеянином серед апостолів.
- За Діяннями, після самогубства Юди учні Ісуса вирішили обрати нового апостола на місце Юди, щоби їх знову стало Дванадцять. Умовою обрання було те, щоб кандидат був поряд із апостолами від часу хрещення Ісуса Іваном Хрестителем до вознесіння. Для остаточного вибору вдалися до жеребу, «і впав жеребок на Маттія, і він зарахований був до одинадцятьох апостолів (Діяння 1:26).
- Радянський атеїзм 1920–1930-х серед символів ідейного безбожництва використовував ряд біблійних антигероїв, зокрема Люцифера, Каїна, а також Юду Іскаріота, оприявнюючи тим антихристиянську, антирелігійну складову більшовицького руху. У російських містах Свіяжську, Тамбові та Козлові у 1918–1920-го навіть були встановлені пам’ятники Юді Іскаріоту як визначному символу антихристиянства і «першому революціонеру». Зокрема, про Свіяжський пам’ятник Іскаріоту (на повний зріст з піднятим кулаком до неба) відомо зі спогадів данського дипломата і письменника Хеннінга Келлера, який у 1917–1920 виконував дипломатичну місію в м. Петрограді (тепер Санкт-Петербург) і вільно подорожував Росією. Щоправда, пам’ятник простояв недовго, був замінений бюстом Леніна. На церемонії відкриття пам’ятника Іскаріоту в м. Тамбові (1919) Л. Троцькому приписують слова: «Юда був першою людиною на землі, яка зрозуміла шкідливу суть християнства. Ми, більшовики, — вороги клерикального мракобісся, і тому Юда — перший істинний пророк більшовицької революції».
Джерела
- Barth K. Die Kirchliche Dogmatik : in 14 bd. Zürich : Theologischer Verlag, 1932–1967.
- Мень О. Син людський. 2-ге вид., випр. Львів : Свічадо, 2012. 372 с.
- Irenaeus Saint Bishop of Lyon. Adversus Haereses: Libri Quinque. Charleston : Nabu Press, 2012. 488 р.
- Иоанн Златоуст. Толкование на Евангелие от Матфея : в 2 т. Москва : Правило веры, 2014.
- Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту: із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладена / Пер. І. Огієнко. Київ : Східноєвропейська гуманітарна місія, 2019. 1409 с.
- Евфимий Зигабен. Толкование Евангелия от Матфея, составленное по древним святоотеческим толкованиям Византийским, XII-ого века, ученым монахом / Пер. с греч. Москва : Сибирская благозвонница, 2020. 640 с.
Література
- Saari A. M. The Many Deaths of Judas Iscariot: A Meditation on Suicide. London : Routledge, 2006. 176 p.
- Євангелія від Юди. Перше видрукування українською мовою / За ред. П. Павленка; пер. з копт., англ. О. Маландія. Київ : [б. в.], 2007. 16 с.
- Павленко П. Ю. Постать Іуди Іскаріота в контексті євангельського віровчення // Етнічне та універсальне в ранньому християнстві: засади, особливості, тенденції. Київ : Абрис, 2009. С. 461–494.
- Райт Т. Иуда и Евангелие Иисуса. Развенчание нового мифа о происхождении христианства / Пер. с англ. Д. В. Скворцова. Москва : Эксмо, 2009. 224 с.
- Замлелова С. Г. Приблизился предающий…: Трансгрессия мифа об Иуде Искариоте в XX–XXI вв. Москва : Буки Веди, 2014. 272 с.
- Stanford P. Judas: The Most Hated Name in History. Berkeley : Counterpoint, 2016. 310 p.
- Лесів А. Образ Юди Іскаріота в сакральному мистецтві // Народна творчість та етнологія. 2017. № 1. С. 49–55.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Павленко П. Ю. Юда Іскаріот // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Юда Іскаріот (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.07.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
