Вознесіння Господнє

Українська ікона Вознесіння Господнього. Львівська школа іконопису, 17 ст.
Українська ікона Вознесіння Господнього,
1-а половина 16 ст.

Вознесі́ння Госпо́днє (грец. ’Ανάληψις του Κυρίου; лат. Ascensio Domini; повна назва — Вознесіння Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа) — у християнстві — одне з головних свят, відзначається на згадку знаменної події християнської священної історії — вшестя Ісуса Христа на небо. У православ’ї відноситься до дванадесятих свят, у католицизмі має статус торжества. Святкується на 40-й день після Пасхи, припадає на четвер.

У Новому Завіті

За євангельськими переказами, подія чудесного вознесіння Ісуса на очах у апостолів сталася на Оливній горі поблизу м. Єрусалима. Євангеліє від Луки описує: «Вивівши їх за місто до Витанії, Він підняв Свої руки і поблагословив їх. І сталося, що коли благословляв їх, Він віддалився від них і почав підійматися на небо» (Лк. 24:50–51). Дії святих апостолів оповідають, що «Він став підійматися, і хмара забрала Його з їхніх очей» (Дії 1:9). Євангеліст Іван вказує: «Ніхто не підіймався на небо, тільки Той, Хто зійшов з неба: Син Людський…» (Ів. 3:13).

У Новому Завіті вознесіння Христа також назване «переходом з цього світу до Отця» (Ів. 13:1), поверненням до «Того, Хто послав Мене» (Ів. 16:5, 28), «зшестям до Отця» (Ів. 20:17), «від Бога вийшов та до Бога йде» (Ів. 13:3). Неодноразово згадано, що Ісус сидить праворуч Бога на небесах (Мк. 16:19; Еф. 1:20; 2:6; Кол. 3:1), є «по правиці Бога» (Рим. 8:34).

Недвозначно йдеться про певний період, що тривав між подіями воскресіння і вознесіння, коли Ісус з’являвся перед учнями упродовж 40 днів, упевнював їх що Він воскрес у тілі, розповідав про Царство Боже (напр., Дії 1:3). За віровченням, після події вознесіння видиме, тілесне перебування Христа на землі заступає Його незрима присутність у Церкві. Богослови вказують, що Христос вознісся у повноті Своєї людської природи; за тлумаченням Афанасія Великого, Вознесіння Спасителя означає обоження (грец. Θεοποιεῖσθαι) Його людської природи, яка стає невидимою для тілесного ока.

Згідно з християнським віровченням, Христос вдруге прийде на землю в той же спосіб, яким вознісся (Дії 1:11), «на хмарі зі силою і великою славою» (Лк. 21:27, також Мт. 24:30). Свято Вознесіння пошановують водночас і як обіцянку Спасителя про Друге пришестя.

Історія святкування

Перші вказівки про відзначення Вознесіння Господнього на 40-й день після Пасхи трапляються у працях Отців церкви тільки з кінця 4 ст. Хоча на поширеність і задавненість свята вказував Аврелій Августин. Найімовірніше, до кін. 4 ст. вшанування цієї події не виокремлювали з періоду святкування П’ятидесятниці.

За припущеннями, розмежування свят відбулося після Другого Вселенського собору (381).

У 390-х на ділянці Оливної гори, яку вважали священним місцем, звідки сталося вознесіння, збудовано каплицю (зруйновано вперше 614, у подальшому храм кількаразово руйнували й відбудовували).

В 5 ст. практика окремого святкування Вознесіння на 40-й день після Пасхи утвердилася остаточно. Про її повсюдність свідчать, зокрема, повчання, виголошені Григорієм Нисським, Іваном Золотоустим, Епіфанієм Кіпрським, Левом І Великим та ін.

У 8 ст. канон до свята склав Іван Дамаскин.

Цикл передсвята, свята і посвяття Вознесіння Господнього охоплює 10 днів, зберігаються розбіжності у даті його святкування (так, до 2014, згідно з розпорядженням конференції єпископів України, римо-католики відзначали свято Вознесіння не в 40-й день, у четвер, а найближчої за календарем неділі).

Іконографія

Усталена іконографія Вознесіння Господнього як Христа в Славі сформувалася в 6 ст. Від того часу у мозаїках і фресках християнських храмів широко використана така композиція: Христа на престолі в сяйві мандорли возносять ангели, внизу в центрі — Богоматір з піднесеними догори руками, обабіч неї апостоли, часом навколішках (разом із Павлом, хоч той, за переказом, був покликаний на служіння після цих подій). У рукописних і друкованих «Бібліях бідних» 13–15 ст. нерідко зображували тільки стопи Христа, а його постать начебто зникала за верхнім краєм зображення.

Символічне значення має й зображення каменю з Оливної гори з відбитком стопи Христа.

Найдавніші українські ікони із зображенням Вознесіння Господнього відомі з 15 ст. Важливим елементом композиції є два ангели в білому вбранні, які вказують на небо. Це відсилає до новозавітної згадки про «двох мужів у білих одежах», які постали перед апостолами й провістили про Його повернення (Дії 1:10–11).

Народні традиції

Народна назва свята — Вшестя. На свято випікали обрядове печиво у формі драбинок чи пиріг із щабельками з тіста («щоб Ісус міг вилізти на небо»), освячували наїдки в церкві; готували млинці, пироги із зеленою цибулею. Ввечері накривали святковий стіл. У багатьох регіонах у цей день поминали померлих, деінде пекли паски й робили крашанки. День, коли востаннє зверталися словами «Христос воскрес!».

Дата вважалася переходом весни в літо, початком спекотної пори. Вшестя ще називали «воротами в літо».

Свято припадало на розпал польових робіт, відтак багато прикмет і обрядових дій пов’язані з родючістю, посівами, майбутнім врожаєм. Вважали, що після Вознесіння Господнього озиме жито починає випускати колоски та замовкають зозулі. Вірили, що в цей день Господь ходить поміж людей та чує всі їхні прохання, просили благ і здоров’я рідним.

Джерело

Біблія. Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов / За ред. о. Рафаїла Турконяка. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2020. 1172 с.

Література

  1. Христианские праздники: всестороннее освещение каждого из великих праздников со всем его богослужением : в 6 кн. Киев : Проповеднический листок, 1915–1916.
  2. Онацький Є. Вознесення, Вшестя // Українська мала енциклопедія : у 8 т. Буенос-Айрес : Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині, 1958. Т. 2. С. 199.
  3. Talley Th. J. The Origins of the Liturgical Year. 2nd ed. Collegeville : Liturgical Press, 1991. 255 р.
  4. Бурій В. М. Народно-православний календар. Черкаси : Вертикаль, 2009. 95 с.
  5. Davies J. G. He Ascended Into Heaven: A Study in the History of Doctrine. London : Franklin Classics Trade Press, 2018. 226 р.

Автор ВУЕ

А. В. Арістова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Вознесіння Господнє // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вознесіння Господнє (дата звернення: 1.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
27.05.2022

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶