Дванадцять колін Ізраїля

Мозаїка з символічним зображенням 12 колін Ізраїля на фасаді Єрусалимської синагоги

Двана́дцять колі́н (племе́н) Ізра́їля (івр. שבטי ישראל‎) — генеалогічний та географічний поділ народу Ізраїля за біблійних часів: 1) назва споріднених племен, нащадків біблійного патріарха Якова, які, згідно з Торою, утворюють єврейський народ; 2) територіальний поділ єврейської держави у біблійний період її історії.

Етимологія

Для означення племені у текстах Біблії вжито 2 терміна — שבט та מטה. Обидва перекладають як «палиця», «тростина», «скіпетр», «жезл», «спис» [пор.: «Тож, уставши рано вранці, Ісус почав проводити Ізраїль за його племенами (שֵׁבֶט), — було вказано на племʼя (שֵׁבֶט) Юди» (Іс. Нав. 7:16); «З племені (מַטֶּה) Юди Халев син Єфунея» (Чис. 13:6)].

У деяких старословʼянських перекладах Біблії обидва терміни зазвичай перекладали з івриту як «коліно». Оскільки старословʼянське колѣно означало «гілку на генеалогічному дереві», «ланку в родоводі», то перекладачі свідомо вживали саме цей відповідник, аби в такий спосіб зберегти смислове наповнення єврейських слів. Цим воліли показати, що «племʼя» в єврейському тексті Святого Письма слід розуміти не як осібну етнічну спільноту, а винятково як частину (коліно) єдиного цілого, один із пагінців (галузок, паростків) на загальному дереві єврейського народу. Це, наприклад, ілюструє текст Книги пророка Ісаї: «Вийде Пагонець з Єссеєвого пня, — паросток з його кореня видасть плід» (Іс. 11:1).

У Торі

12 колін Мапа.jpg

Згідно з Торою, єврейський народ поділений на 12 племен (колін), родоначальниками і, відповідно, епонімами яких були 12 синів патріарха Якова, також відомого як Ізраїль (Бут. 49:1–27): Рувим (Реувен), Симеон (Шимон), Левій (Леві), Юда (Єгуда), Завулон (Звулон), Іссахар, Дан, Ґад, Асир (Ашер), Нефталим (Нефталі), Йосиф (Йосеф), Веніямин (Біньямін). За Книгою Буття, згадані сини мали різних матерів, двоє з яких (Лія та Рахиль) були дружинами Якова, а ще дві [Зелфа (Зілпа) й Білга (Валла)] — рабинями дружин (Бут. 29:23–35; 30:1–24). Синами Якова від Лії були Рувим, Симеон, Левій, Юда, Іссахар і Завулон; від Рахілі — Йосиф і Веніямин; від Зелфи — Ґад і Асир; від Білги — Дан і Нефталим.

Біблія не вважає коліно Йосифа самостійним, оскільки пізніше воно розділилося на два, за іменами двох синів Йосифа (Чис. 1:10; Іс. Нав. 17:17) — Єфрема (Ефраїма) та Манассії (Менаше). Попри те, що Тора перераховує 12 колін, їх справжня кількість — 13.

Територіально Ізраїль ділився на 12 частин, кожну з яких було закріплено за конкретним коліном, за Торою — згідно з жеребкуванням (Чис. 33:54; Іс. Нав. 15–19). Виняток становило коліно Левія — рід священників (див. Левіти): їхньою часткою було служіння у Скинії Завіту («Наметі Свідчення», довкола якого мусили оселятися), а згодом — в Єрусалимському храмі (Чис. 1:47–50; Пов. Зак. 10:8–9). Водночас левіти не входили до числа боєздатних чоловіків. «Священники й левіти, тобто все плем’я Левія, не матимуть частки і спадщини разом з Ізраїлем. Вони житимуть з Господніх вогняних приношень, — Його спадщини. Спадщини серед своїх співбратів у них не буде. Їхня спадщина — Сам Господь...» (Пов. Зак. 18:1–2).

Кожне коліно ділилося на тисячі та роди (доми родів). Коліно, тисяча, рід мали свого голову (старійшину) (Чис. 1:1–16, 26:1–50, 36:1;
1 Хр. 4:38). Кожне коліно мало власну адміністрацію та судочинство.

У біблійний час кількість колін завжди лишалася незмінною — 12 (сакральне число), навіть тоді, коли вони розпадалися або розчинялися в більшому. Так, коли до переліку включають левітів, то коліна Єфрема й Манассії вважають однією галузкою — коліном Йосифа (Чис. 26:2–51). 12-складової структури незмінно дотримувалися і тоді, коли коліно Симеона вже було поглинуте коліном Юди (Іс. Нав. 19:1), — його продовжували рахувати як окреме, або ж коли коліно Манассії розпалося на два роди (Чис. 32:33; Іс. Нав. 13:29).

Домонархічний період

Незважаючи на те, що поділ на коліна відбувся, за священною історією, ще під час перебування євреїв у Єгипті, усвідомлення 12 колін як єдиного народу сталося пізніше — після виходу з Єгипту. Деякі дослідники вважають, що справжня кількість колін могла бути більшою, а число 12 додержували штучно (на це вказують і тексти Біблії).

Згідно з Торою, на момент виходу євреїв з Єгипту їхня кількість (традиційно рахували лише чоловіків «від двадцяти років і старше», див. Чис. 1:18, 26:2), сягала «близько шестисот тисяч піших чоловіків» (Вих. 12:37), за Книгою Числа — «шістсот три тисячі п’ятсот п’ятдесят», притому що «левіти за своїм родом по прабатьківській лінії не були разом з іншими пораховані» (Чис. 1:46–47, 2:32). Перед входом до Ханаану перепис налічив «шістсот одну тисячу сімсот тридцять» ізраїльтян (Чис. 26:51). Найчисельнішим з-поміж колін було Юдине, тому це племʼя вважали «поводирем», його представники йшли в поході зазвичай попереду (Суд. 20:18).

Розмежування народу на коліна час від часу спричинювало протистояння між ними, головно з адміністративних питань, особливо у домонархічний період. Через відсутність центрального проводу, коліна об’єднувалися за унійним чи конфедеративним принципом. Певний час у домонархічний період головування покладали на особливих представників колін — суддів (шофтім, івр. שׁוֹפְטִים). Судді правили Ізраїлем майже 300 років. Чвари між колінами з часом підвели народ до реалізації ідеї центральної влади — монархії, в якій цар розумівся «помазаником Божим», тобто був «довіреною особою», «намісником» Всевишнього як дійсного володаря (Господа) єврейської держави (див. Суд. 8:23). Утім і за монархії міжплемінна єдність, що трималася безпосередньо на особі царя, зазвичай руйнувалася з його смертю, що відновлювало колишні суперечки. Проте в надзвичайних випадках (передусім у час війни) коліна виявляли згуртованість, злагодженість та одностайність.

Розпад Ізраїльського царства. Розсіяння

Міжплемінні чвари не припинялись і в часи єдиної монархії (царювання Саула, Давида та Соломона). Поділ на 12 колін зберігався до сходження на трон царя Ровоама. Після цього Ізраїль розпався на два царства — Юдейське, або «дім Давида» (його уособлювали 2 коліна — Юди і Веніямина) та Ізраїльське (яке сформували інші 10 колін). Останнє зберегло за собою назву Ізраїль, тоді як Юдейське царство з часом отримало назву Юдея.

Причиною поділу єдиного Ізраїлю на два царства, за Біблією, стало відступництво 10 колін «від дому Давида» й утворення ними осібної держави (1 Цар. 12). Відтоді новоутворене Ізраїльське царство Біблія констатує як віровідступницьку монархію. Натомість Юдея (Юдейське царство), вірне настановам Тори і заповітам отців, схарактеризована як уособлення слави й благословення колишнього єдиного богообраного Ізраїлю.

Разом із руйнуванням (719 до н. е.) Ізраїльського царства, а надто під час ассирійського полону (730–700 до н. е.), зникають і 10 його колін-засновників (принаймні, після цього біблійні тексти їх вже не згадують). Існує версія, що представники колін так і не повернулися на батьківщину, а осіли серед ассирійців. Саме на це вказують окремі ассирійські тексти, де, з одного боку, трапляються згадки про представників влади (зокрема, високопосадовців) з єврейськими іменами, а з іншого — зафіксовано, що до лав ассирійської армії добровільно увійшло чимало колишніх бранців-ізраїльтян.

Під час депортацій населення Юдейського царства вавилонянами (598–582 до н. е., див. Вавилонський полон) відбувся процес т. з. розсіяння юдеїв. Було втрачено чимало родовідних книг, на підставі яких встановлювали приналежність особи до певного коліна. Відтоді поділ на коліна починає зникати, племінну ідентичність фіксувало лише усне передання у межах родів. Утім Йосиф Флавій у праці «Про давність юдейського народу. Проти Апіона» [І, 7(30)] повідомляв про існування генеалогій за його часів. Це підтверджує і текст Євангелія від Луки: під час громадянського цензу за правління «кесаря Августа» євреїв переписували не за місцем проживання, а винятково у тих поселеннях, де зберігалися їхні родовідні книги (Лк. 2:1–4). Натяк на існування генеалогій подає й апостол Павло, який точно знав, з якого коліна він походив (Рим. 11:1; Фил. 3:5). Євсевій Кесарійський зауважував, що навіть за його часів у євреїв існували родовідні книги з іменами всіх предків [Церковна історія І, 7(13)–(14)].

Месіанські уявлення

Згідно з месіанськими уявленнями юдеїв, із приходом Машіаха (Месії) Ізраїль буде відновлений у стані 12 колін, які возз’єднаються у державі на своїй історичний землі, бо відновиться знання про те, хто з євреїв до якого племені належить. Між тим рабі Аківа (див. Аківа бен Йосеф) був переконаний, що зниклі 10 колін більше ніколи не повернуться. Натомість рабі Еліезер (Еліезер бен Уркенос, 1–2 ст.) вважав інакше — десь у майбутньому вони зможуть повернутися, однак перед цим, як зауважував рабі Шимон Бар Йохай (ймовірно 2 ст.), вони мусять покаятись.

У Новому Завіті

Апостоли Павло та Яків Праведний розуміли єврейський народ як «дванадцять колін» (Дії 26:7; Як. 1:1), хоча в їхній час більшість колін уже зникли з історичної арени.

А Об'явлення Івана Богослова повчає, що на брамах «нового Єрусалиму» будуть «написані імена дванадцятьох племен синів Ізраїля» (Об. 21:12; пор.: Єз. 48:31). Щоби число колін дорівнювало 12, із переліку прибране коліно Дана, натомість поряд із коліном Йосифа згадано коліно Манассії (Об. 7:4–8).

Згідно з Євангеліями, Спаситель обіцяє апостолам, що в есхатологічній перспективі, «коли сяде Син Людський на престолі Своєї слави», вони будуть «судити дванадцять племен Ізраїля» (Мт. 19:28; Лк. 22:30).

12 колін Ізраїля у Новому Завіті є символом, з одного боку, Церкви Христової, яку уособлюють 12 апостолів, а з іншого — усіх християн, яких ап. Павло розуміє юдеями «за Духом» (Рим. 2:29, 4:12) та «ізраїльтянами», тобто дітьми Завіту (Рим. 9:6–8). Коли ап. Юда Іскаріот зрадив своє апостольство, на його місце був обраний інший, аби загальне число апостолів дорівнювало 12 (Дії 1:15–26).

У Корані

Про 12 колін Ізраїля згадує й Коран. «Ми розділили їх на дванадцять колін. Коли народ [Муси] попросив у нього води, Ми відкрили йому: «Удар своєю палицею в скелю!» Звідти забило дванадцять джерел, і кожна людина знала, звідки їй пити… Вони не скривдили Нас, вони скривдили тільки самих себе» (Коран 7:160). «Ми розділили їх землі на різні громади. Серед них є праведні й неправедні. Ми випробовували їх добром і злом — можливо, вони повернуться!» (Коран 7:168).

Сучасний стан

Натепер євреї у переважній більшості вже не знають своїх родоводів, а відтак не можуть достеменно ідентифікувати себе у системі 12 колін Ізраїля. Вважають, що усвідомлення племінної належності найчастіше зберігали представники коліна Левія (позаяк були священниками, а отже, мали особливий статус у спільноті). Щодо родів, то ідентифікація можлива хіба-що серед нащадків царя Давида, що водночас підтверджує належність до коліна Юди.

У сучасному Ізраїлі поділ на коліна вже не має особливого значення. Натепер єврейський народ розуміє себе єдиним «коліном». Попри те, ідея 12 колін єдиного Ізраїлю продовжує існувати і в юдаїзмі, і в християнстві.

Джерела

  • Eusebius. The Church History / Trans. from lat. P. L. Maier. Grand Rapids : Kregel Publications, 2007. 365 p.
  • Torah: the Five Books of Moses. Skokie : Varda Books, 2012. 414 p.
  • Flavius Josephus. Against Apion / Trans. from greek J.M. G. Barclay. Leiden : Brill, 2013. 430 p.
  • Преславний Коран. Переклад смислів українською мовою / Пер. з араб. М. Якубовича. Київ : ДУМУ «Умма», 2017. 433 с.
  • Біблія. Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов. 2-ге вид. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2023. 1366 с.

Література

  1. Tudor Р. The Lost Tribes of Israel: The History of a Myth. London : Phoenix, 2003. 310 р.
  2. Hill D. A. The Study of The Twelve Tribes of Israel. Bloomington : Xlibris, 2006. 106 р.
  3. Єврейська цивілізація: Оксфордський підручник з юдаїки : у 2 т. / За ред. М. Ґудмена; пер. з англ. Київ : Дух і літера ; Дніпропетровськ : Центр «Ткума», 2012. Т. 1. 560 с.
  4. Neser F. W. C. The Lost Ten Tribes of Israel. St. Johns : Brawtley Press, 2015. 252 р.
  5. Wilson R. L. The Twelve Tribes of Israel. Conneaut Lake : Page Publishing, 2019. 118 р.
  6. Tobolowsky A. The Myth of the Twelve Tribes of Israel. Cambridge : Cambridge University Press, 2023. 298 р.

Автор ВУЕ

П. Ю. Павленко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Павленко П. Ю. Дванадцять колін Ізраїля // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Дванадцять колін Ізраїля (дата звернення: 5.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
07.11.2023

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶