Числа (книга)

Мойсей висікає воду зі скелі. Художник Я. Тінторетто, 1577, Скуола-сан-Рокко, м. Венеція
Покарання повсталих левітів (фрагмент фрески). Художник С. Ботічеллі, 1482, Сикстинська капела, Ватикан
Євреї збирають манну в пустелі. Художник Н. Пуссен, 1637–1639, Лувр, м. Париж
Мідяний змій (гравюра). Художник Г. Доре, 1866

Чи́сла (Книга Чисел; грец. Ἀριθμοί; лат. Numeri), Четве́рта кни́га Мойсе́я, Бе-мідба́р
(івр. במדבר‎ — У пустелі; у талмудичній літературі відома як «Гумаш га-пкудім», букв. — П’ята частина порахованих) — четверта книга Тори в юдейському ТаНаХу та П'ятикнижжя в християнському Старому Завіті.

Етимологія

Перекладачі Септуагінти назвали цю біблійну книгу Числами, оскільки в ній наведено низку детальних даних щодо обліку народу, його окремих колін, священнослужителів, первістків та інші статистичні відомості.

Через Вульгату назва увійшла в переклади Біблії європейськими мовами. Єврейська назва (Бе-Мідбар), за традицією, відповідає словам першого речення з тексту книги — «в пустелі».

Зміст і структура

Книга Чисел є кульмінацією історії про вихід ізраїльтян з-під гніту Єгипту та їхні мандри до Землі обіцяної. Головний її зміст — життя народу в пустелі перед лицем Творця. Підбиває підсумок подій, викладених у попередніх книгах Вихід і Левіт: Бог обіцяв ізраїльтянам, що вони стануть численним народом, перебуватимуть в особливих відносинах з Ним і заволодіють землею Ханаанською. Книга також підтверджує важливість святості й вірності Богові: попри присутність Ягве і його священників, Ізраїлю не вистачає віри, місію оволодіння землею покладено на нове покоління. Це — драматична оповідь про духовну боротьбу народу, подолання гріха і навернення.

Книга містить 36 розділів. Розділи 1–25 є хронікою першого покоління Ізраїлю після виходу з Єгипту, останні розділи — описом другої генерації. Має форму оповіді, в яку вплетені юридичні норми (наприклад, Чис. 17:3-5, 31:21-47), часом без явного зв’язку з текстом (див. Чис. 5, 6, 9, 15, 18, 19, 28-30).

Більшість коментаторів поділяють книгу на три частини в залежності від місця подій (Синай, Кадеш-Барнеа, рівнини Моава).

Останні дні на Синаї

Частина 1 оповідає про приготування до походу в Землю обіцяну (Чис. 1:1–10:10). Основний зміст:

  • організація племен (Чис. 1–2), перепис боєздатних чоловіків від 20 років, кількість яких визначена в 603 550 осіб (Чис. 2:32; наведені дані не підлягають інтерпретації і, радше за все, є спробою розподілити ідеальне число — 600 тис. — між колінами Ізраїлю, за винятком левітів); посвята Мойсеєм левітів на служіння в скинії замість первістків; встановлення порядку пересування (у центрі — скинія, яку несли левіти, з чотирьох боків — по три коліна);
  • вказівки для левітів (Чис. 3–4);
  • різні закони: відокремлення нечистих, відшкодування, ревнощі (Чис. 5);
  • підготовка до походу в Землю обіцяну; закони про назорейство і священницьке благословення Аарона (Чис. 6);
  • служба у наметі (Чис. 7–8 );
  • настанови відносно Песаха; сходження Господа в хмарі (Чис. 9);
  • виготовлення двох срібних труб і встановлення правил їх застосування у битві та в свята (Чис. 10:1-10).

Сорок років у пустелі

Частина 2 переказує про подорож до м. Кадеша й захоплення південного Ханаану (Чис. 10:11–22:1). Основний зміст:

  • ізраїльтяни залишають Синай і прямують пустелею до Обіцяної землі (Чис. 10:11);
  • народ виявляє моральну слабкість — непослух і ремствування; Бог наказує Мойсею обрати 70 старійшин для допомоги у проводі (Чис. 11);
  • Аарон і сестра Мойсея Маріам дорікають пророкові «за дружину-кушитянку», Боже покарання і зцілення Маріам (Чис. 12);
  • кульмінація народного спротиву — відмова ізраїльтян іти до Землі обіцяної через страх перед могутністю місцевого населення, наміри змістити Мойсея і повернутися до Єгипту; за слабкість віри Бог засуджує ізраїльтян на 40-річне блукання пустелею, а за самовільну спробу увійти до Ханаану — карає поразкою у битві з амаликитянами та ханаанцями (Чис. 13, 14);
  • культові приписи (зокрема, смертна кара за порушення суботи); повторення положень Завіту (Чис. 15);
  • повстання левіта Корея (Кораха) проти влади Мойсея і Аарона, покарання Богом повстанців (Чис. 16, 17);
  • обов’язки та права священників і левітів (Чис. 18);
  • закони ритуального очищення (Чис. 19);
  • мандри пустелею, здобуття Мойсеєм води зі скелі; похід у Зайордання і спротив царя Едома; смерть Аарона і наслідування священства його сином Елеазаром (Чис. 20);
  • перемога ізраїльтян над ханаанським царем Аради (Чис. 21:1-3) і похід уздовж Червоного моря; сюжет про мідного змія; прибуття на східний берег р. Йордану; перемога над царем Сіхоном і надбання першої власної території; заволодіння територіями на північ від Зайордання (Чис. 21).

Подорож до східного берега р. Йордану

Частина 3 описує події на землі Моав, останні приготування до входу в Ханаан (Чис. 22:2–36). Основний зміст:

  • спроба Балака, царя Моава, зупинити просування ізраїльтян в Землю обіцяну, сюжет про провидця Валаама та його ослицю
    (Чис. 22–24);
  • чергове відступництво ізраїльтян: перелюб з моавитянками, вклоніння місцевому божеству Баал-Пеору, за що Бог насилає смертельну хворобу і заповідає довічну ворожнечу до мідіян (Чис. 25);
  • новий перепис, який засвідчив втрати людей через Божу кару (Чис. 26);
  • встановлення норм спадкового права; обрання Ісуса Навина наступником Мойсея (Чис. 27);
  • приписи про святкові жертвоприношення (Чис. 28–29) і про обітниці жінок (Чис. 30);
  • перемога ізраїльтян над мідіянами і розподіл військової здобичі (Чис. 31); освоєння і розділення захоплених земель на схід від р. Йордану (Чис. 32);
  • короткий огляд шляху з Єгипту до Моава (Чис. 33; більша частина наведених географічних назв не підлягає ідентифікації);
  • веління Бога захопити Ханаан і розділити його між колінами; перелік усіх кордонів землі, призначеної для розселення ізраїльтян
    (Чис. 34);
  • настанова про міста левітів і про міста-притулки для тих, хто скоїв ненавмисне вбивство (Чис. 35); додаткові настанови про успадкування наділу доньками (Чис. 36).

Авторство та історичність тексту

Спільна юдейська й християнська релігійна традиція приписує авторство книги Чисел Мойсею (як і всієї Тори). З наукового погляду, в самій книзі підтверджень цього небагато (Чис. 33:2, 36:13), хоча Мойсей — головна дійова особа Чисел: або учасник, або свідок більшості описаних у тексті подій.

З тексту книги висновують, що перехід євреями р. Йордану відбувся через 40 років після виходу з Єгипту. Традиціоналісти відносять цю подію приблизно до сер. 15 ст. до н. е., відповідно, книгу Чисел датують початком 15 ст. до н. е.

Є гіпотези, які визначають навіть конкретну дату переходу через р. Йордан і час написання книги (а відтак і дату смерті Мойсея) —
1446 до н. е., при цьому вихід з Єгипту датують 1406 до н. е. Такий висновок уґрунтовують на Першій книзі Царів, де вказано, що Соломон розпочав будівництво Храму на 4-му році свого правління (як вважають, у 966 до н. е.), і це відбулось через 480 р. після Виходу (1 Царів 6:1).

Згідно з документарною гіпотезою, книга була укладена в період Вавилонського полону й увійшла до складу Тори близько 400 до н. е. Саме в цю добу неволі ізраїльтяни напружено рефлексували над минулим, вважали полон наслідком порушення Завіту, укладеного під Синаєм. Проте датування книги лишається проблематичним.

Джерела

З усіх книг Тори Числа мають найскладнішу структуру. Згідно з документарною теорією К. Графа й Ю. Велльгаузена, тут переплетені три з чотирьох джерел — Ягвіст (J), Елогіст (Е) і Священницька, або Жрецька редакція (Р). Усі три оповіді суголосні щодо головних подій мандрів пустелею, передають історію просвітлення внаслідок різноманітних кризових ситуацій (коли народ, здавалося б, приречений, усе ж ступає на землю, обіцяну Богом). Традиції різняться, перш за все, теологічним наповненням: Ягвіст і Елогіст — це історія ізраїльтян і уроки з неї, тоді як Священницька редакція оригіналу прагне обґрунтувати теократичну реальність — норми служіння священників, систему жертвоприношень, свята, суботу, ритуальну чистоту тощо, їх витоки і роль у житті спільноти.

Матеріал Священницького кодексу комбінується з різночасовими оповідними і культовими традиціями, що ускладнює датування. Так, дослідники співвідносять оповіді книги з аналогічними епіграфічними знахідками з Марі (18–17 ст. до н. е.), шо фіксують зв’язок переписів населення з військовою повинністю і розподілом земель. Поряд із тим наратив співвідносний із політичною ситуацією 13 ст. до н. е., коли численні держави регіону були васалами мідіян.

Ключові теми

Більша частина тексту книги описує період життя ізраїльтян у пустелі (на південь і південний схід від Ханаану) як суворе релігійне й моральне випробування. Книгу Чисел наступні автори ТаНаХу використовували як засторогу, попередження (наприклад, Єзек. 16, 20, 23; Міх. 6:3-5 тощо). Пізніше ці часи часто тлумачили як ідеал формування народу Божого, взірець для нових поколінь в утвердженні загальних принципів життя (наприклад, Осія 2:16-23; Єремія 2:2 та ін.).

Книга Чисел є свого роду збіркою настанов для Ізраїлю в його постсинайський період стосовно трьох сфер: 1) порядку просування пустелею; 2) дій священників і левітів в умовах тяглої міграції народу; 3) підготовки до завоювання Ханаану й осілого способу життя. Викладаючи історичні події, книга має на меті розповісти про те, чого очікував Бог від Ізраїлю, і як народ відповідав на ці очікування, коли земля вже була обіцяна Богом, але здійснення обітниці ще не сталося. Серед ключових тем виділяють:

  • тема Божої присутності серед народу Ізраїлю (Чис. 1-10) — опис того, як Ізраїль мусить бути організованим навколо Божого святилища, щоби підготуватися до завоювання Обіцяної землі;
  • тема нащадків — чисельність ізраїльських воїнів (понад 600 тис.) слугує доказом виконання Божої обітниці Аврааму про численних нащадків та Божою гарантією перемоги над ханаанцями;
  • тема подолання гріха відступництва — гріхи і легкодухість попереднього покоління, що вийшло з Єгипту, долає нова генерація, яка слідує настановам Ягве, переданим через Мойсея, і досягає успіху в усіх своїх намірах.

Рецепція в християнстві

Новозавітні тексти нерідко покликаються на книгу Чисел. Головним богословським підґрунтям цих посилань є те, що неодмінним наслідком гріха і зневіри, а особливо повстання проти Господа, є Божий суд і справедливе покарання.

Апостол Павло, відсилаючи до книги Чисел (1 Кор.10:1-12), закликає християн до праведного життя, наголошуючи: «…це сталося з ними як прообраз, і записано як пересторога для нас…». У Посланні до євреїв Павло підтверджує, що події книги Чисел є прикладами для вірян, на які слід зважати й не повторювати гріхів своїх батьків: не дати закам’яніти серцям (Євр. 3:8), не випробовувати Бога (Євр. 3:9) тощо. У Посланні до римлян Павло згадує ключову ідею книги Чисел — милість Бога до вірних Йому, яка зреалізована в новому поколінні, і суворість до «тих, які відпали» (Рим. 11:22).

У пророцтві Валаама йдеться про зірку від Якова і його нащадка, який запанує над світом (Чис. 24:17-19). Християнська традиція трактує цей уривок як пророцтво про Ісуса Христа, про Якого апостол Іван казав: «Зоря рання, досвітня» (Об. 22:16).

Цитата

«Нехай поблагословить тебе Господь і охороняє тебе!
Нехай Господь засяє Своїм обличчям до тебе і помилує тебе!
Нехай Господь поверне Своє обличчя на тебе і хай дасть тобі мир!» (Чис. 6:24-26).

 Біблія. Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов / За ред. о. Рафаїла Турконяка. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2020. 1172 с.


Джерела

  • Біблія. Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов / За ред. о. Рафаїла Турконяка. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2020. 1172 с.

Література

  1. Cole D. R. Numbers. An Exegetical and Theological Exposition of Holy Scripture. Nashville : Broadman & Holman, 2000. 590 p.
  2. Луцюк М. Філологічні аспекти вивчення Біблії // Гуманітарна освіта в технічному університеті: проблеми та перспективи. Київ, 2001. С. 81–87.
  3. Bellinger W. H. Jr. New International Biblical Commentary. Leviticus and Numbers. Peabody : Hendrickson Publishers, 2001. 338 p.
  4. Brown R. The Message of Numbers: Journey to the Promised Land. Leicester : IVP Academic, 2002. 310 p.
  5. Seebass H. Numeri : in 3 vol. Neurichen : Neukirchener, 2002–2012.
  6. Wenham G. J. Numbers : An introduction and commentary. Leicester : IVP Academic, 2008. 192 p.
  7. Мерілл Ю. Х. Числа / Пер. з англ. // Чернівецький православний богословський інститут. URL : http://www.cpbi.info/library/21/66/
  8. Ashley T. R. The Book of Numbers. 2nd ed. Grand Rapids : Eerdmans, 2022. 656 p.

Автор ВУЕ

М. В. Луцюк


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Луцюк М. В. Числа (книга) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Числа (книга) (дата звернення: 6.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
16.04.2023

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України



Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶