Яків Праведний
Я́ків Пра́ведний (грец. Ιάκωβος ο Δίκαιος; також Яків, брат Господній (грец. Ιάκωβος ο Αδελφόθεος); дати народження і смерті невідомі, ймовірно кін. 1 ст. до н. е., м. Назарет, тепер Ізраїль — бл. 62–64, м. Єрусалим, тепер Ізраїль) — за християнським переказом — апостол від 70-ти, перший єпископ Єрусалимської церкви, брат Ісуса Христа «за тілом», мученик, святий.
Зміст
У християнській традиції
У Новому Завіті названий «братом Господнім» (Гал. 1:19). Церковна традиція уникає називати Якова рідним братом Ісуса, вважає його сином Йосипа Обручника від першого шлюбу. Зокрема, історик церкви Євсевій Кесарійський вказував на батьківство Йосипа: «Яків, якого називали братом Господнім (бо він називався сином Йосипа; батьком Христа був той самий Йосип, якому заручена була Діва, і перед тим, як поєдналися вони виявилося, що Вона має в утробі від Духа Святого…)»; а також на прізвисько Якова — «Праведний», надане за його «визначну чеснотливість» та першість єпископського престолу в Єрусалимській церкві [Євсевій Кесарійський. Церковна історія ІІ, 1(2)].
Поруч з апостолами Іваном і Петром вважається одним зі «стовпів» палестинського християнства (Гал. 2:9). З новозавітних текстів часом висновують, що Якову Праведному авторитетом поступався навіть апостол Петро (Дії 12:17, 21:18). Свідченням на те є і факт головування Якова на Апостольському Єрусалимському соборі (Дії 15:13). Був носієм юдеохристиянської традиції (див. Юдеохристиянство), опозиційної паулінізму.
Вважається автором одного з апостольських послань Нового Завіту — «Соборного Послання апостола Якова», адресованого всім вірянам з юдеїв — «дванадцятьом племенам, які в Розпорошенні» (Як. 1:1). Ключова ідея послання — «віра без діл мертва»
(Як. 2:17–26).
Ймовірно, був автором першої церковної літургії — «Літургії апостола Якова», на основі якої з часом були укладені літургії Василя Великого та Івана Золотоустого.
Апостольське покликання
Примітним фактом життєпису Якова Праведного вважають його назорейство (див. Назореї) — дотримання юдейського посвячення Богові, яке, за переказом, батьки здійснили над сином ще до народження. За Євсевієм Кесарійським, він був «святим від лона матері», вів аскетичний спосіб життя — не вживав вина та м’ясної їжі, не голився і не стриг волосся, не намащувався єлеєм, носив лляний, а не вовняний одяг та ін. Лишень йому було дозволено входити у Святеє святих Єрусалимського храму; в Храмі навколішках ревно молився за свій народ так, що його коліна стали мозолистими, «немов у верблюда». Через це був прозваний «Праведним» і «Овлієм» [Євсевій Кесарійський. Церковна історія ІІ, 23(4)–(7)]. Етимологія слова «Овлій» (грец. Ωβλιας, ймовірно грецька транслітерація єврейського чи арамейського терміна) достеменно невідома.
Яків початково не входив до кола послідовників Ісуса, оскільки, за євангельськими текстами, не вірив, що той Месія (Ів. 7:5). Став християнином вже після прославлення Спасителя. Якова, брата Господнього, у своїх посланнях згадує апостол Павло (Гал. 1:19), фіксуючи, що Ісус після воскресіння з’явився, з-поміж інших свідків, безпосередньо і йому (1 Кор. 15:7).
Згідно з церковним переданням, після вознесіння Христа апостольський гурт прийняв Якова до числа Сімдесяти апостолів. Разом з апостолатом він отримав і керівництво над громадою вірян. Очолював Єрусалимську церкву бл. 30 років.
Мучеництво
За «Юдейськими старожитностями» Йосипа Флавія, Яків Праведний за наказом Синедріону був каменований «за порушення законів», бл. 62/63 н. е.
Євсевій, із посиланнями на Климента й Егезіппа, повідомляє, що Яків був або скинутий із крила Єрусалимського храму і забитий до смерті «качалкою валяльника», або каменований бл. 63 н. е. Згадано, що злочин, вчинений над праведником, у середовищі юдеїв вважали причиною облоги м. Єрусалима римлянами (70 н. е.), що є можливою підставою відсунути час його загибелі на кілька років пізніше. Як повідомляє Євсевій, Якова поховали поблизу місця його вбивства: «на тому ж місці біля храму; [надмогильна] стела ця і донині біля храму» [Євсевій Кесарійський. Церковна історія ІІ, 1(18)].
Пошанування
Мощі Якова Праведного зберігаються в церкві Санті-Апостолі (Basilica dei Santi Dodici Apostoli, м. Рим, Італія). Втім, ці мощі часом приписують Якову Алфеєвому.
Пам’ять про апостола західні церкви пошановують 3 травня. Східні — 23 жовтня за юліанським календарем, 5 листопада за новоюліанським (григоріанським), а також у першу неділю після свята Різдва Христового.
Додатково
Задавненою проблемою церковної історії та біблеїстики є точна ідентифікація особи Якова Праведного. Цю постать часто плутають з двома іншими апостолами, які згадані в текстах Нового Завіту — Яковом Зеведеєвим і Яковом Алфеєвим. Останній мав прізвисько «Молодший», яке в церковних джерелах часто приписують і Якову, брату Господньому. Примітно, що плутанина з означенням того чи іншого Якова трапляється навіть у довідниках, а також у літературі богослужбового вжитку (зокрема пам’ятні дати Якова Праведного в церковних календарях часом плутають з датами інших Яковів). Складнощі викликає і встановлення авторства першої християнської літургії («Літургія апостола Якова»), укладачами якої називають і Якова Алфеєва, і Якова Праведного. Аналогічно — з ідентифікацією першого єпископа Єрусалимської громади (хоча зазвичай ним вважають саме Якова Праведного).
Джерела
- Иосиф Флавий. Иудейские древности: в 2-х т. Москва : Ладомир, АСТ, 2002.
- Шафф Ф. История Христианской Церкви : в 8 т. Санкт-Петербург : Библия для всех, 2010. Т. 1: Апостольское христианство. 1-100 г. по Р. Х. C. 189.
- Евсевий Памфил, єпископ Кессарийский. Церковная история. Санкт-Петербург : Издательство Олега Абышко, 2013. 544 с.
Література
- Schoeps H-J. JACOBUS “O ΔΙΚΑΙΟΣ ΚΑΙ ΩΒΛΙΑΣ”: Neuer Lösungsvorschlag in einer schwierigen Frage // Biblica. Vol. 24, No. 4 (1943). P. 398–403.
- Eisenman R. James, the brother of Jesus: The key to unlocking the secrets of early Christianity and the Dead Sea Scrolls. New York : Penguin Books, 1998. 1142 p.
- Chilton Br. The Brother of Jesus. Westminster : John Knox Press, 2001. 210 p.
- Bütz J. J. The Brother of Jesus and the Lost Teachings of Christianity. Rochester : Inner Traditions, 2005. 240 p.
- Павленко П. Ю. Ісус Христос — постать історії. Біла Церква : Мустанг, 2002. 347 с.
- Мень О. Перші апостоли / Пер. з рос. Л. Хмельковського. Львів : Свічадо, 2015. 231 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Павленко П. Ю. Яків Праведний // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Яків Праведний (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.01.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
