Бонавентура (В. Е. Туренко)
.jpg)
Бонавенту́ра [Бонавентура з Баньореджо; лат. Bonaventura Bagnoregis; світське ім’я — Джованні ді Фіданца (італ. Giovanni di Fidanza); бл. 1217 або бл. 1221, м. Баньореджо, тепер регіон Лаціо, Італія — 15.07.1274, м. Ліон, тепер регіон Овернь — Рона — Альпи, Франція] — релігійний діяч, богослов, кардинал і єпископ Альбано, святий Католицької церкви.
|
Бонавентура (В. Е. Туренко) (Bonaventura) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Giovanni di Fidanza da Bagnoregio |
| Народження | бл.1217 або бл.1221«бл» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 0.1217. |
| Місце народження | Баньореджо |
| Смерть | 15.07.1274 |
| Місце смерті | Ліон |
| Місце поховання | Ліон |
| Напрями діяльності | теологія, церковне управління |
| Традиція/школа | католицизм, францисканці |
Життєпис
Народився в сім’ї лікаря.
Отримав початкову освіту у місцевому францисканському монастирі. 1243 закінчив факультет мистецтв Паризького університету та вступив на теологічний факультет. Цього ж року увійшов до лав ордену францисканців. Здобутком його теологічних розвідок став ступінь магістра теології (1254 або 1255). Попередньо (1253) отримав посаду професора університету і право викладати.
1257 був обраний Генералом францисканського ордену, що унеможливило подальшу викладацьку роботу. Цілковито присвятив себе справі розвитку ордену та зміцненню його авторитету в Католицькій церкві. 1273 рукопокладений на єпископа. Набув підтримки з боку шереги римських пап — Александра IV, Урбана IV, Климента IV, Григорія Х.
Узяв активну участь у підготовці та роботі Другого Ліонського собору 1274, під час якого раптово захворів і помер. Того ж дня був похований у францисканській церкві м. Ліона (тепер церква Св. Бонавентури) у присутності понтифіка. Враження, яке мислитель справив на сучасників, відображено в «Короткій згадці» (Brevis Notitia) Ліонського Собору.
1434 перепохований у ліонській церкві Св. Франциска (поховання не збереглося), частина мощів (рука) була передана в рідне місто Бонавентури.
Погляди і праці
Для Бонавентури теологія є володаркою всіх світських наук, які він об’єднав під загальним поняттям філософії. Вважав єднання з Богом, любов Якого веде людину через шість щаблів пізнання, найбільшим благом. На його думку, саме теологія задає вибір проблем для філософського розмислу; при цьому виділяв три засадничі метафізичні проблеми: творіння («креація»), екземпляризм, тобто виникнення «багатоманіття з єдиного» («індивідуація»), та возз’єднання з Богом через осяяння («іллюмінація»).
Найвідоміша праця мислителя — «Путівник мислі до Бога» («Itinerarium mentis in Deum»; 1259), де він постає як непересічний богослов-містик. У трактаті висвітлені 6 щаблів богопізнання, або осяяння душі Божественним Світлом (через пізнання «слідів» Бога в природі — до споглядання Його в славі та злиття з Ним), викладено вчення про Бога, Його буття, сутність, властивості, Святу Трійцю.
Був автором бл. 30 творів, які умовно поділяють за тематикою на:
- богословські: «Коментарі на чотири книги “Сентенцій” Петра Ломбардського» («Commentarii in quattor libros Sententiarum Petri Lombardi»; 1250-1252), «Короткий виклад богослов'я» («Breviloquium»; 1257), «Про зведення наук до богослов'я» («De reductione artium ad theologiam»; бл. 1257), «Співбесіди про десять заповідей» («Collationes de decem praeceptis»; 1267), «Співбесіди про сім дарів Святого Духа» («Collationes de septem donis Spiritus Sancti»; 1268), «Співбесіди на Шестоднів» («Collationes in Hexaemeron»; 1273), «Вибрані проповіді на богословські теми» («Sermones selecti de rebus theologicis»);
- екзегетичні: 2 коментарі на старозавітні книги (див. Старий Завіт) — на Книгу Премудрості та Книгу Екклезіаста (1253–1254) та 2 коментарі на новозавітні (див. Новий Завіт) — відповідно, Євангеліє від Луки (1248) та Євангеліє від Івана;
- історичні: «Нарбоннські постанови» («Constitutiones Narbonnenses»; 1260), «Апологія бідних» («Apologia pauperum»; 1270), великий і малий життєписи св. Франциска («Legenda major de S. Francisci», «Legenda minor de S. Franciscі»);
- містико-споглядальні, які принесли мислителю найбільшу популярність: «Путівник душі до Бога», «Про потрійний шлях» («De triplici via»), «Монолог» («Soliloquium»; обидві — бл. 1259), «До сестер про досконалість життя» («De perfectione vitae ad sorores»), «Про шість крил Серафимових» («De sex alis Seraphim»); «Таємнича виноградна лоза» («Vitis mystica»).
Також Бонавентурі належать 475 проповідей, головні з яких — «De tempore» («Про час»), «De sanctis» («Про святих»), «De beata Maria Virgine» («Про блаженну Діву Марію»).
Зважаючи на високий авторитет теолога, йому приписували безліч інших творів, що стало причиною введення терміна «Псевдо-Бонавентура».
Визнання
Канонізація діяча відбулася 14.04.1482 з ініціативи папи Сікста IV. У березні 1588 папа Сікст V проголосив Бонавентуру Вчителем Церкви, а папа Пій V оголосив його шостим Учителем Церкви після Фоми Аквінського з почесним титулом Doctor Seraphicus (серафимський доктор) замість колишнього Doctor Devotus (відданий доктор).
Французьке місто Ліон обрало Бонавентуру своїм святим покровителем.
Праці
- S. Bonaventurae opera omnia : in 11 vol. Florence : Quaracchi, 1882–1902.
- Bonaventure Text in Translation Series : in 17 vol. Bonaventure : Franciscan Institute Press, 1955–2016.
- У к р. п е р е к л а д — Путівник мислі до Бога. Про приведення мистецтв до богослов'я / Пер. з лат. І. Піговська. Львів : Український католицький університет, 2014. 169 с.
Література
- Gilson E. The Philosophy of St. Bonaventure / Trans. from french by D. I. Trethowan, F. J. Sheed. Peterson : St. Anthony Guild Press, 1965. 500 p.
- A Companion to Bonaventure / Ed. by J. Hammond, J. Hellmann, J. Goff. Leiden; Boston : Brill, 2014. 588 p.
- Dales D. J. Divine Remaking: St Bonaventure and the Gospel of Luke. Cambridge : James Clarke & Co, 2018. 196 р.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Туренко В. Е. Бонавентура (В. Е. Туренко) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бонавентура (В. Е. Туренко) (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.01.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
