Бонгеффер, Дитрих

Бо́нгеффер, Ди́трих (нім. Вonhoeffer, Dietrich; 04.02.1906, м. Бреслау, тепер м. Вроцлав, Польща — 09.04.1945, Флоссенбюрг (концентраційний табір), Баварія, Німеччина) — лютеранський теолог, пастор, основоположник «безрелігійного християнства», учасник антинацистського руху Опору (1941–1943).

Бонгеффер, Дитрих (Вonhoeffer, Dietrich)
Народження	1906
Місце народження	Вроцлав
Смерть	1945
Місце смерті	Флоссенбюрг
Alma mater	Гумбольдтський університет
Місце діяльності	Німеччина
Напрями діяльності	релігія, теологія
Традиція/школа	протестантизм

Життєпис

Народився у багатодітній сім’ї, син німецького психіатра й невролога К. Бонгеффера.

Протестант (див. Протестантизм) за переконаннями, вивчав теологію в університетах міст Тюбінгена і Берліна. 1927 (в 21 рік) отримав ступінь доктора теології в Берлінському університеті. По завершенні стажування в Об’єднаній теологічній семінарії Нью-Йорку (1929–1930) став викладачем систематичної теології і лютеранським капеланом Берлінського університету.

1933 (після приходу до влади Гітлера) приєднався до Сповідницької церкви (нім. Bekennende Kirche), що стала носієм ідей християнського опору державній політиці створення єдиної пронацистської лютеранської церкви («Німецької євангелічної церкви»). До лав Сповідницької церкви увійшла третина протестантського духовенства і мирян, стурбованих розвитком подій в країні. 1935–1937 — фундатор і керівник семінарії Сповідницької церкви. Від 1936 Д. Бонгефферу заборонили викладання, видруки та публічні виступи; 1937 закрили й семінарію.

Попри можливість емігрувати до США, лишився на Батьківщині. Знайомство із керівництвом антифашистського опору змінило його подальшу долю: Бонхеффер став подвійним агентом у німецькій військовій розвідці, що була зацікавлена в його широких міжнародних контактах. Був зв'язковим між групою німців, яка готувала змову проти Гітлера, і британцями. Заарештований в квітні 1943, у в’язниці працював над богословськими питаннями, віршував. У лютому 1945 переведений у концентраційний табір Бухенвальд, за кілька місяців — у Флоссенбюрг, де був страчений.

Особистість Бонгеффера привернула увагу всього християнського світу після посмертного видання збірки «Спротив і покора. Листи і нотатки з-за ґрат» (вперше опубліковано 1951). У книзі зібрано листи, які він таємно передавав на волю з в’язниці. Для християн різних конфесій став символом християнського служіння, високого морального обов’язку і мучеництва.

Пам'ятник Д. Бонгефферу у м.Вроцлаві, Польща

Ключові ідеї

Два роки, проведені у гестапівських в'язницях (1943-1945), стали для Д. Бонгеффера випробуванням його духовної стійкості. У листах він осмислював майбутнє світового розвитку і духовний стан Європи, втілення цінностей Євангелія у діяльності церков і пересічних християн. Висловлюючи радикальні погляди на християнство, Бонгеффер доводив, що у світі, який «подорослішав» і досягнув «зрілого повноліття», вже неприйнятні ортодоксальні уявлення про співвідношення земного і потойбічного.

У листі від 30.04.1944 формулює стрижневу ідею своєї теології: «епоха релігії у західній цивілізації минула». Розуміння факту, що традиційна релігія стала глибоко чужинною людині ХХ ст., привела Бонгеффера до думки про «безрелігійність світу», в якому смисл звичного уявлення про Бога як деміурга, творця і управителя світу втрачений. Традиційні релігії, зокрема юдаїзм і середньовічне християнство, на його думку, «шукали Бога там, де були немічні людські сили», а нагальні проблеми поставали нездоланними і нерозв’язними. Він намагався очистити таке «фальшиве уявлення про Бога» й подолати «породжені ним ілюзії», що знайшло втілення у «нерелігійній інтерпретації» біблійних понять. Світові, де люди навчилися перемагати свою слабкість, стверджував Бонгеффер, «робоча гіпотеза Бога» вже непотрібна, замість неї запитана «секулярна теологія», яка шукає Бога не поза світом і не над ним, а в самому людському світі. Він не заперечує християнство, але міркує про необхідність його актуалізації у новій формі, де покликанням християнина є служіння ближньому тут і тепер. На перший план теолог виносить образ Ісуса як «людини для інших» та його «існування для інших»: трансцендентність Христа мусить відкриватися і реалізуватися у любові до ближнього, в реальній людині і конкретній ситуації. Відтак християнство стає «безрелігійним», потребує громадянської мужності, життєвої активності й наслідування заповідей Христа у повсякденних земних умовах; є найперше «основою морального ставлення до людей, опорою активності й відповідальності в світі».

Погляди теолога стали предметом богословських і філософських дискусій. Трагічна доля і творчість Дитриха Бонгеффера помітно вплинули на розвиток теологічної думки, християнської свідомості й релігійної практики.

Цитати

«Що мене постійно непокоїть, то це питання: чим є християнство або навіть ким є насправді Христос для нас сьогодні? Час, коли це можна було передати людям словами (теологічними чи благочестивими) минув, як і доба внутрішнього життя та сумління, а це означає — доба релігії загалом. Ми йдемо назустріч зовсім безрелігійному часові; люди, якими вони є зараз, можуть уже бути просто нерелігійними. І ті, хто чесно характеризують себе як "релігійних", у жодному разі цього не практикують; тож вони, мабуть, розуміють "релігійність" якось зовсім інакше.»
(Бонгеффер Д. Ебергардові Бетґе. Теґель, 30.4.1944 (лист 137) / Спротив і покора. Листи і нотатки з-за ґрат / Перекл. з нім. К. Дмитренко. Київ : Дух і Літера, 2018. С. 464).

«...наше християнське буття сьогодні полягає лише у двох речах: у молитві та у праведних учинках серед людей. Усі думки, проповіді й організація справ християнських має заново постати з цього моління та діяння... Не наша справа — передбачати майбутнє, але прийде день, коли люди знову будуть покликані промовляти слово Боже так, що світ змінюватиметься й оновлюватиметься. Це буде нова мова, можливо, зовсім нерелігійна, але така, що звільняє й рятує, як мова Ісуса, що лякала людей і все ж підкоряла їх своєю силою, мова нової справедливості та істини, мова, яка провіщує мир Бога з людьми та наближення його царства.»
(Бонгеффер Д. Думки до хрестин Дитриха Вільгельма Рюдиґера Бетґе. Теґель, кінець травня 1944 (лист 145) / Спротив і покора. Листи і нотатки з-за ґрат / Перекл. з нім. К. Дмитренко. Київ : Дух і Літера, 2018. С. 500).

Твори

Ethik. München : Chr. Kaiser, 1949. 300 p.
Widorstand und Ergebung. Briefe und Aufzeich-nungen aus der Halt. München : Chr. Kaiser, 1951. 809 p.
Gesammelte Schriften : in 4 bd. München : Chr. Kaiser, 1957–1961.
Werke : in 19 bd. // Hrsg. von E. Bethge u. a. Gütersloh : Kaiser, 1986–1999.
Рос. перекл. — Следуя Христу / Пер. с нем. А. Копейкина. Москва : Бук Чембэр Интернэшнл, 1992. 261 c.
Сопротивление и покорность / Пер. с нем. А. Григорьева. Москва : Прогресс, 1994. 344 с.
Хождение вслед / Пер. с нем. Г. Дашевского. Москва : Российский государственный гуманитарный университет, 2002. 226 с.
Укр. перекл. — Спротив і покора. Листи і нотатки з-за ґрат / Перекл. з нім. К. Дмитренко. Київ : Дух і Літера, 2018. 832 с.

Література

Bethge Е. Dietrich Bonhoeﬀer: A Biography. Minneapolis : Fortress Press, 2000. 1068 р.
Бойко Р. Проблеми оновлення християнства в контексті протестантської теології ХХ ст. // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія: Історичне релігієзнавство. 2012. Вип. 6. С. 54–63.
Метаксас Э. Дитрих Бонхёффер. Праведник мира против Третьего Рейха. Пастор, мученик, пророк, заговорщик. Москва : Книгоноша ; Эксмо, 2012. 672 с.
Яроцький П. Релігієзнавство. Сучасні релігійні процеси у світі й Україні. Київ : Кондор, 2013. 442 с.
Oppel K. D. «Nur aus der heiligen Schrift lernen wir unsere Geschichte kennen». Bibel und Biografie bei Dietrich Bonhoeffer. Ostfildern : Grünewald, 2017. 232 p.
Денисенко А. «Безрелігійне християнство для повнолітнього світу» як передбачення Дитриха Бонгеффера // Бонгеффер Д. Спротив і покора. Листи і нотатки з-за ґрат / Перекл. з нім. К. Дмитренко. Київ : Дух і Літера, 2018. 832 с.
The Oxford Handbook of Dietrich Bonhoeffer / Eds. by M. Mawson, Ph. G. Ziegler. Oxford : Oxford University Press, 2019. 528 p.

Див. також

Безрелігійне християнство

Автор ВУЕ

П. Л. Яроцький

Покликання на цю статтю: Яроцький П. Л. Бонгеффер, Дитрих // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бонгеффер, Дитрих (дата звернення: 8.05.2024).