Борг зовнішній
Борг зо́внішній ― фінансові (див. Фінанси) зобов’язання держави на певну дату за залученими іноземними позиками й кредитами, відсотками (див. Відсоткова ставка) за ними, а також коштами, отриманими від розміщення на міжнародних ринках державних цінних паперів.
Зміст
Історична довідка
Розв’язання проблеми зовнішньої заборгованості змінювалося історично:
1) У 1970-ті вважали: в розвинутих країнах накопичено достатньо заощаджень, щоби спрямувати їх у країни, що розвиваються, які хоча й відчували дефіцит балансу поточних операцій, змогли б ефективно використовувати позики й своєчасно розплатитися з боргами.
2) У 1980-ті виявлено: отримані позики обслуговувані погано, відсоткові ставки високі, строки платежів скорочуються,— багато країн, що розвиваються, перебувають на межі банкрутства. Платежі за боргами стали перевищувати кредитування. Механізм забезпечення зовнішньої заборгованості сконцентрували на способах примушення і заохочення цих країн до кредитування.
3) Наприкінці 1980-х основним способом розв’язування боргової проблеми стало перенесення строків платежів та довгострокова реструктуризація боргу.
4) Із середини 1990-х проблему боргового навантаження більшості країн, що розвиваються, розв’язували простим списанням значної частини боргу. Це спонукало до аналізу масштабів і механізмів такого списання.
Характеристика
Зовнішнє запозичення виникає за дефіциту балансу торговельного країни, коли обсягів експорту бракує для оплати імпорту, а різницю фінансують за рахунок іноземних кредитів, іншими товарами, за рахунок зростання боргів.
Обсяг залучення зовнішніх позик визначається такими обставинами: • скільки іноземного капіталу країна здатна ефективно освоїти, щоби прибуток від інвестицій перевищував вартість залучення капіталу; • який обсяг боргу країна спроможна обслуговувати без проблем із зовнішніми платежами.
Борг зовнішній України
В Україні формування зовнішнього боргу поділяють на кілька етапів:
1) 1991–1994 ― залучення прямих кредитів Національним банком України, урядові гарантії щодо іноземних кредитів українським підприємствам, урегулювання боргових відносин із країнами-кредиторами.
2) 1995–1996 ― початок випуску облігацій внутрішньої державної позики, фінансування дефіциту бюджетного за рахунок казначейських векселів. Борг зовнішній формувався за рахунок отримання зовнішніх позик від міжнародних фінансових організацій.
3) 1997 ― перша половина 1998 ― активні запозичення на внутрішньому й зовнішньому ринках капіталів.
4) Друга половина 1998–2000 ― уникнення дефолту за рахунок реструктуризації зовнішнього боргу.
5) 2001–2007 ― виважений підхід до формування державного боргу, зменшення значення коефіцієнту співвідношення обсягів державного боргу та валового внутрішнього продукту.
6) 2008–2009 ― збільшення розміру зовнішнього боргу, втрата фінансової безпеки держави за рахунок падіння вітчизняної економіки на тлі загострення світової фінансової кризи.
7) 2010–2013 ― посилення боргового навантаження на економіку України, зниження довгострокових та короткострокових кредитних рейтингів країни.
8) 2014–2019 ― знецінення національної валюти, відтік фінансових інвестицій та нарощення зовнішнього державного боргу.
Складниками зовнішнього боргу України є:
1) Прямий державний зовнішній борг ― складається з іноземних кредитів держави й випуску боргових державних зобов’язань. Обслуговування цієї частини зовнішнього державного боргу здійснюють за рахунок коштів бюджету державного.
2) Умовний державний зовнішній борг — формується залученням інших позичальників іноземних кредитів під державні гарантії. Відповідальність щодо обслуговування цих кредитів несе безпосередній позичальник, тому характер фінансових зобов’язань держави щодо погашення кредитів умовний. Такі зовнішні борги держави приховані. За умови банкрутства позичальника зовнішній борг погашає держава.
Джерелами інформації щодо розміру зовнішнього боргу України є Міністерство фінансів України, Державна служба статистики України, Національний банк України, Державне казначейство України.
Значення
Вплив зовнішніх державних запозичень на національну економіку може як позитивним, так і негативним.
Зовнішній борг може бути позитивним фактором для економічного зростання, якщо додаткові ресурси використовують ефективно: вкладають їх у виробництво, розвиток науки, технологій — у майбутньому це приводить до якісних змін економічної системи.
Натомість, якщо зовнішній борг використовують для погашення попередньої заборгованості, це має негативні наслідки: призводить до накопичення зовнішнього боргу без відповідного зростання економіки держави, узалежнює національну економіку від країн-кредиторів, міжнародних організацій та нерезидентів, які купують державні цінні папери, дестабілізує фінансову систему, посилює податкове навантаження за умов загострення проблем обслуговування зовнішнього державного боргу, викликає ревальвацію обмінного курсу національної валюти, «ефекту витіснення» приватних інвестицій, підриває стабільність валютної і банківської системи.
Джерело
Бюджетний кодекс України: станом на 22 січ. 2019 р. Харків : Право, 2019. 214 с.
Література
- Федоров В. А. Боргова функція сучасної держави. Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2017. 176 с.
- Вахович І. М., Кульчинська О. П. Державний борг як індикатор фінансової безпеки країни // Економічний форум. 2019. № 1. С. 133–138.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Ніколенко Т. І. Борг зовнішній // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Борг зовнішній (дата звернення: 12.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.03.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
