Брадтман, Едуард-Фердинанд Петрович
Бра́дтман, Едуа́рд-Фердина́нд Петро́вич (04.02.1856, м. Санкт-Петербург, тепер Росія — не раніше 1926, ймовірно, м. Київ, тепер Україна) — архітектор, педагог, представник модерну, автор низки споруд у м. Києві.
|
Брадтман, Едуард-Фердинанд Петрович | |
|---|---|
| Народження | 04.02.1856 |
| Місце народження | Санкт-Петербург |
| Смерть | невідомо |
| Місце смерті | Київ |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури й архітектури імені І. Ю. Рєпіна |
| Місце діяльності | Київ |
| Напрями діяльності | архітектура, містобудування |
| Традиція/школа | модерн |
Життєпис
Народився у німецькій сім'ї. 1878 закінчив Санкт-Петербурзьку (Імператорську) Академію мистецтв (тепер Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури й архітектури імені І. Ю. Рєпіна). 1886 отримав звання класного художника 3-го ступеня.
З другої половини 1880-х працював у м. Києві, де брав участь під керівництвом архітектора Г. Шлейфера у проєкті розпланування і забудови садиби професора Ф. Мерінга. Долучився до проєктування павільйонів Всеросійської сільськогосподарської та промислової виставки у м. Києві 1897. Був архітектором Київського кредитного товариства, техніком Приказу громадської опіки, займався оцінкою нерухомості.
1898–1917 та 1919–1920 працював одним із трьох міських архітекторів Києва, контролював забудову Подолу та Плоської частини.
1912–1917 входив до складу міської комісії «Про красу міста».
1903–1918 викладав архітектуру в Київському художньому училищі.
1920–1926 залишався у м. Києві й виконував обов’язки районного архітектора, інженера-інспектора Львівської районної контори. Обставини, дата й місце смерті й поховання не з’ясовані.
Творчість
За проєктами та під керівництвом Брадтмана (здебільшого у співавторстві з Г. Шлейфером) на вулицях і площі, що виникли на місці колишньої садиби Ф. Мерінга, збудовано:
- театр «Соловцов» (тепер Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка);
- готель «Континенталь» (вул. Архітектора Городецького, 5; обидва — 1897);
- прибутковий будинок Л. Гінзбурга (1901, вул. Архітектора Городецького, 9);
- низку прибуткових будинків.
Виконані в неоренесансній стилістиці, вони мають активну поліхромію і майже барокову (див. Бароко) скульптурну пластику фасадів.
Творчість Брадтмана розвивалася від стилістики пізнього історизму (напрями неоренесанс, необароко, неоросійський стиль) до декоративного модерну в загальноєвропейському трактуванні. 1898–1903 у процесі зведення за власним проєктом цирку П. Крутикова на вул. Архітектора Городецького, 7 (не збережено) першим запровадив у м. Києві на початку 20 ст. стиль модерн (його декоративний напрям) і залишався його лідером до 1917.
Спроєктував у м. Києві:
- конференц-зал Всеросійської сільськогосподарської та промислової виставки (1897);
- прибутковий будинок Й. Маршака на вул. Хрещатик, 5 (1899; обидва — не збережено);
- будинок В. Гессельбейна на вул. Архітектора Городецького, 15 (1900-і);
- дачі й ресторан у Пущі-Водиці (початок 20 ст.);
- поховальний склеп київського міського голови С. Сольського на Лук’янівському кладовищі (1902);
- Міське початкове училище М. Бунге на розі вулиць Липської та П. Орлика (1904);
- особняк С. Аршавського на вул. Лютеранській, 23 (1907);
- прибутковий будинок на вул. Б. Хмельницького, 10 (1910);
- хірургічну лікарню М. Зайцева на вул. Кирилівській, 63 (1911);
- особняк на вул. О. Герцена, 6 (1914).
Визнання
Брадтман є одним із провідних київських архітекторів на етапі стилістичного переходу від історизму до модерну.
Галерея
|
Література
- Виноградова М. В., Кальницький М. Б., Малаков Д. В. та ін. Головні та міські архітектори Києва. 1799–1999. Київ : Науково-дослідний інститут теорії і історії архітектури і містобудування ; Головкиївархітектура, 1999. 36 с.
- Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століть: Біографічний довідник. Київ : Науково-дослідний інститут теорії і історії архітектури і містобудування, 1999. С. 52–54.
- Скібіцька Т. В. Брадтман (Братман) Едуард-Фердинанд Петрович // Київський архітектурний модерн (1900–1910-і роки). Львів; Київ : Центр Європи, 2011. С. 201–202.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Брадтман, Едуард-Фердинанд Петрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Брадтман, Едуард-Фердинанд Петрович (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.05.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
