Брендель, Альфред
Бре́ндель, А́льфред (нім. Brendel, Alfred; 05. 01. 1931, м. Візенберг, тепер муніципалітет Лоучна-над-Десноу, Чеська Республіка) — піаніст, письменник, художник.
|
Брендель, Альфред (Brendel, Alfred) | |
|---|---|
| Народження | 05.01.1931 |
| Місце народження | Лоучна-над-Десноу |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво, література, образотворче мистецтво |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | За заслуги в науці і мистецтві |
| Медалі | Ганса фон Бюлова Берлінської філармонії |
Життєпис
Батько був власником невеликого готелю. У 1934 сім’я переїхала до м. Загреба (тепер Хорватія). Від 1937 почав займатися грою на фортепіано з педагогом С. Дежелич (1911–1985; Хорватія). Згодом виїхав до Австрії, проживав у м. Грац. Вивчав фортепіанну гру в Л. фон Каан (1894–1987; Австрія) в Консерваторії Граца (тепер Університет музики і театру Граца), а композицію у А. Міхля (1897–1965; Австрія).
Після Другої світової війни писав музику, продовжував грати на фортепіано, писати й малювати, відвідував майстер-класи Е. Фішера (1886–1960, Швейцарія) та Е. Штоєрмана (1892–1964, тепер Україна — США), проте вважав себе самоуком.
1948 — перший сольний концерт «Фуга у фортепіанній літературі» у м. Граці, де разом із творами Й.-С. Баха, Й. Брамса і Ф. Ліста виконав власну «Сонату» та інші твори. Одночасно в той період було організовано виставку його картин. Подальші уподобання пов’язав із музичним мистецтвом.
1949 виборов четверту премію на Міжнародному конкурсі піаністів імені Феруччо Бузоні у м. Больцано (Італія). Гастролював країнами Європи й Латинської Америки. Брав участь у майстер-класах А. Корто, А. Шнабеля (1882–1951; тепер Польська Республіка — Швейцарія), В. Кемпфа (1895–1991, Німеччина — Італія), П. Баумгартнера (1903–1976; Швейцарія) в м. Люцерні (Швейцарія).
1950 переїхав до м. Відня, де екстерном закінчив Університет музики й виконавського мистецтва.
1963 — перше турне в Північній Америці. Після успішних виступів у Великій Британії (1972) переїхав до м. Лондона.
1980–1990-ті — відбулися концерти, на яких виконав 32 сонати Л. Бетховена у Карнегі-холі (м. Нью-Йорк, США).
2008 завершив концертну кар’єру масштабним світовим туром. Продовжує писати, дає майстер-класи, читає лекції.
Творчість
1952 здійснив перший сольний запис фортепіанного циклу з 12 п’єс Ф. Ліста «Різдвяна ялинка» (нім. Weihnachtsbaum), який став світовою прем’єрою. Згодом записав Концерт № 5 для фортепіано з оркестром С. Прокоф’єва.
Піаніст став першим виконавцем, який записав усі сольні фортепіанні твори Л. Бетховена. За один сезон (1982–1983) Брендель виступив із програмою, яка налічувала 32 сонати Бетховена, на 77 концертах в 11 містах Європи й Америки. До його репертуару входять композиції Р. Шумана, Ф. Шуберта, Ф. Шопена, А. Шенберга (1874–1951; Австрія — США), С. Прокоф’єва. Здійснив запис фортепіанних концертів В. Моцарта.
Творче кредо музиканта: виконавець є носієм такої традиції, коли твір і його автор диктують те, як грати, а не навпаки. Думки про музику обгрунтував у працях «Музичні думки і запізнілі думки» (есе) («Musical Thoughts and afterthoughts»; 1976, 1982), «Музика звучить» («Music sounded out»; 1990), книга інтерв’ю «Завіса порядку» («The Veil of order»; 2002). Музика в інтерпретації піаніста завжди звучить ясно, зрозуміло і зручно для сприйняття слухачів. Часто його есе слугували коментарями до власних аудіозаписів. Традиційними були й анотації до концертних програм.
Упродовж творчого життя проводив майстер-класи з піаністами різних країн, серед яких є українці: М. Чернявська (1968; м. Київ), К. Ліфшиц (1976; м. Харків), О. Гринюк (1977; м. Київ), В. Лавриненко (1984; м. Житомир), А. Драган (1986; м. Львів), А. Баришевський (1988; м. Київ), А. Федорова (1990; м. Київ).
Виступав в ансамблі зі своїм сином Адріаном (1976; Велика Британія) віолончелістом.
До 65-річчя Бренделя (1996) фірма Philips випустила 25 компакт-дисків із його записами, що свідчить про масштабність дискографії, а в 2016 компанія Decca підготувала бокс-сет, до якого ввійшло 114 його компакт-дисків, загальним звучанням понад 100 годин.
Твори Бренделя публікувалися англійською, німецькою, французькою, італійською, іспанською, японською, корейською та іншими мовами. Кілька років публікував вірші в журналі «The New York Review of Books» (м. Нью-Йорк). Видав збірку віршів «Одного пальця забагато» («One finger too many»; 1999), книгу «Піаністи від А до Я» («Pianist’s A–Z»; 2013), збірку есе «Леді з Ареццо» («The Lady from Arezzo»; 2019), книгу роздумів (у співавторстві) «Мистецтво інтерпретацій» («Die Kunst des Interpretierens»; 2021) та ін. Його письменницька діяльність відзначається легкістю, простотою, ерудованістю та винятковістю водночас.
Визнання
Орден «За заслуги в науці і мистецтві» (1991).
Медаль Ганса фон Бюлова Берлінської філармонії (1992).
Музична премія Леоні Соннінг (2002; Данія).
Музична премія Ернста фон Сіменса (2004).
Музична премія імені Герберта фон Караяна (2008).
Внесений в Зал слави Gramophone (2012).
Премия «Echo Klassik» за життєві досягнення (2016).
Був удостоєний почесних докторських ступенів університетів: Лондонського (1978), Оксфордського (1983), Кембриджського (2012) та ін.; почесні ступені Королівського музичного коледжу в м. Лондоні (1999), Бостонської консерваторії Нової Англії (2009), Веймарської Вищої школи музики імені Ференца Ліста (2009). Отримав нагороди Edison Award (Нідерланди), Midem Classical Awards (нагорода Міжнародного ринку музики і дискографії), Deutscher Schallplattenpreis, Gramophone (2012), GRAMMY Award (1973, 1974, 1975, 1976, 1977, 1978, 1984, 1988, 1996).
Додатково
У готелі батьків працювало кафе, у якому Брендель мав обов’язок слідкувати за грамофоном, розважаючи музикою відвідувачів. Саме музика з платівок і зародила любов до музичного мистецтва.
За результатами опитування журналом Limelight (Австралія) у 2012, Брендель посів 8 позицію серед найпопулярніших піаністів усіх часів у світі.
Література
- Terkel S. And They All Sang: The Great Musicians of the 20th Century Talk about Their Music. London : Granta Books, 2006. P. 287.
- Меликова Т. Альфред Брендель о четырех предрассудках, мешавших восприятию музыки Шуберта // Musicus. 2009. № 3 (16). С. 33–38.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Німилович О. М. Брендель, Альфред // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Брендель, Альфред (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.05.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
