Сан (народ)
Сан (койсан. Saan — збирачі), бушмени — автохтонні народи Південної Африки; група племен із самоназвами сарава, овакурца, кунг, конг (маконг), кхомані, сонква, масарва, басарва, куа тощо. Проживають переважно в Анголі, Ботсвані, Зімбабве, Намібії, Південно-Африканській Республіці.
Загальна чисельність — близько 100 тис. осіб (2010, оцінка).
Історична довідка
Койсанські етноси, предки народу сан, походять із території сучасної Танзанії. Наприкінці 1 тис. до н. е. були витіснені звідти на крайній південь Африки, а в 15–19 ст. — у пустелю Калахарі.
Значна частина народу сан знищена народами банту і пізніше (17 –19 ст.) — європейськими (англійськими, нідерландськими та німецькими) колонізаторами.
Характеристика
Антропологічно народ сан належить до малої капоїдної раси. Представники народу сан мають низький зріст (до 150 см), шкіру червонуватого відтінку. Мова народу сан належить до койсанської макросім’ї мов (див. Койсанські мови).
Сповідують традиційні вірування: тотемізм, анімізм, шаманізм.
Традиційний спосіб життя — напівкочовий. Сезонно переміщувалися територіально, залежно від наявності ресурсів (води та їжі). Займалися збиральництвом і полюванням (з луком і стрілами з отруєними наконечниками). Представників народу сан вважали знавцями пустелі, спроможними вижити в ній протягом тривалого часу, вправними мисливцями — спостережливими, здатними добре маскуватися та швидко бігати, наздоганяючи здобич. Для збиральництва вони використовували палиці-копалки, кошики з лози, шкіряні мішки, посуд зі шкаралупи яєць страусів тощо. Харчувалися м’ясом тварин і птахів, їли також жаб, ящірок, змій, сарану, черв’яків, личинки комах, мурашині яйця тощо. Для житла використовували гроти, вітрові загорожі, ями в піску, курені з гілок і сіна. Традиційним одягом були пов’язки на стегнах зі шкір тварин. Жіночими прикрасами слугували намиста і браслети з трави, насіння, кісточок рослин, шкарлупи страусових яєць тощо.
У 21 ст. більшість представників народу сан відмовилися від традиційного способу життя та працюють у містах і на фермах.
Література
- Народы Африки: Этнографические очерки. Москва : Академия наук СССР, 1954. 732 с.
- Шаревская Б. И. Старые и новые религии Тропической и Южной Африки. Москва : Наука, 1964. 388 с.
- Этнография, история, языки народов Африки / Отв. ред. Д. А. Ольдерогге. Ленинград : Наука, 1971. 304 с.
- Котляр Е. С. Миф и сказка Африки. Москва : Наука, 1975. 239 с.
- Этническая история Африки. Доколониальный период. Москва : Наука, 1977. 200 с.
- Шпажников Г. А. Религии стран Африки. 2-е изд., доп. и перераб. Москва : Наука, 1981. 365 с.
- Tanaka J. The Bushmen: A Half-Century Chronicle of Transformations in Hunter-Gatherering #Life and Ecology / Trans. from japanese. Melbourne : Trans Pacific Press, 2014. 272 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Громова Н. О. Сан (народ) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Сан (народ) (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.09.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
