Бюрнуф, Ежен
Бюрну́ф, Еже́н (фр. Burnouf, Eugène; 08.04.1801, м. Париж, Франція — 28.05.1852, там само) — лінгвіст-орієнталіст (індолог, іраніст), перекладач, фундатор європейської буддології, піонер наукових досліджень мови палі.
|
Бюрнуф, Ежен (Burnouf, Eugène) | |
|---|---|
| Народження | 08.04.1801 |
| Місце народження | Париж |
| Смерть | 28.05.1852 |
| Місце смерті | Париж |
| Місце поховання | Пер-Лашез |
| Alma mater | Колеж де Франс |
| Місце діяльності | Франція |
| Напрями діяльності | іраністика, індологія, буддологія |
| Традиція/школа | орієнталістика |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї вченого-гуманіста Ж.-Л. Бюрнуфа (1775–1844) — автора знаного французького перекладу Тацита (в 6 т.). Під наставництвом батька опанував класичні мови (латинську й грецьку).
1822 вступив до Колеж де Франс, де спочатку вивчав право, згодом присвятив себе вивченню східних мов, зокрема санскриту й китайської. З-поміж його вчителів: санскритолог А.-Л. де Шезі (фр. Antoine-Léonard Chézy, 1773–1832) і синолог Ж.-П. Абель-Ремюз
(фр. Jean-Pierre Abel-Rémusat, 1788–1832; обидва — Франція). Вивчав також палі, перську та авестійську мови.
З 1829 викладав курс порівняльної граматики у Вищій нормальній школі в м. Парижі.
1832 був призначений професором Колеж де Франс, до кінця життя очолював кафедру санскритської мови й літератури.
Похований на родинній ділянці цвинтаря Пер-Лашез у м. Парижі (поруч зі своїм зятем Л. Делілем).
Науковий спадок
Праці Бюрнуфа вирізняє чіткість думки, наукова методичність, ясна і водночас яскрава манера викладу.
Наукову кар’єру розпочав з праць, присвячених мові палі (що стала мовою південних буддистів): «Есей про мову палі» («Essai sur le Pali»; 1826), «Граматичні розвідки окремих уривків есея про мову палі» («Observations grammaticales sur quelques passages de l’essai sur le Pali»; 1827).
Займався дешифруванням авестійських манускриптів, привезених до Франції на початку 1760-х сходознавцем А. Г. Анкетіль-Дюперроном (фр. Abraham Hyacinthe Anquetil-Duperron, 1731–1805; Франція). Завдяки дослідженням Бюрнуфа європейська наукова спільнота вперше ознайомилася з авестійською мовою. За його сприяння було надруковано у техніці літографії й оприлюднено упродовж 1829–1843 збірку текстів Авести «Вендідад Саде» («Vendidad Sadé l'un des livres de Zoroastre»).
У 1833–1835 опублікував працю «Коментар до Ясни — однієї з богослужебних книг парсів» («Commentaire sur le Yaçna, l’un des livres liturgiques des Parses»), де, спираючись на напрацювання Р. Раска (дан. Rasmus Christian Rask, 1787–1832; Данія) і Ф. Боппа, заклав основи для розуміння авестійської мови та іраністики в цілому. Поряд із коментарями до Ясни праця включає словник і реконструйовану вченим граматику авестійської мови. Дослідником було виявлено типологічну подібність санскриту і зенду (тогочасна назва авестійської), що дало підстави для висновку про спільне походження мов, а відтак і про етнічну єдність їх носіїв. Пізніше це призведе до виділення т. з. індоіранської гілки індоєвропейських мов (див. Індоіранські мови).
Доклав вагомий внесок у дешифрування давньоперського клинописного письма, матеріалом для якого послужили написи з Персеполя, опубліковані 1778 К. Нібуром (нім. Carsten Niebuhr, 1733–1815; Німеччина, Данія). У роботі з написами врахував деякі висновки, що були попередньо зроблені іншими вченими, зокрема лінгвістом Г. Ф. Гротефендом (нім. Georg Friedrich Grotefend, 1775–1853; Німеччина). 1836 виявив, що одна з інскрипцій містить список сатрапій Дарія І Великого; це допомогло досліднику створити значно покращену (хоча й не остаточну) версію авестійського алфавіту з 30-ти літер, більшість з яких були ідентифіковані правильно. За місяць до того колега і друг вченого К. Лассен, з яким Е. Бюрнуф вів активне наукове листування, також опублікував працю «Давньоперські клинописні написи з Персеполя» («Die altpersischen Keilinschriften von Persepolis»; 1836). Заява Лассена про самостійність висновків щодо назви сатрапій і значення перських знаків спровокувала конфлікт між дослідниками (попри категоричні заперечення Бюрнуфа, внесок Лассена у дешифрування написів визнано вагомим).
1838 вийшла друком праця Бюрнуфа «Дослідження двох клинописних написів» («Mémoire sur deux inscriptions cunéiformes»), присвячена аналізу давньоперської мови, спорідненої з авестійською.
Низку санскритських текстів Бюрнуф отримав від етнолога й орієнталіста Б. Г. Годжсона (англ. Brian Houghton Hodgson, 1880–1894; Велика Британія). Завдяки цьому уклав тритомний переклад французькою «Бгаґавата-пурани» («Bhagavata Purana ou histoire poétique de Krichna»; 1840–1847, т. 1–3), що стало значним явищем у європейській індології (перша пурана, перекладена з оригіналу й видана в Європі).
Висунув собі за мету продемонструвати, що життя Будди й заснована ним духовна традиція, можуть бути вповні зрозумілі тільки як продукт індійської культури. Продемонстрував, що найважливіші буддійські тексти, що збереглися в тибетській, монгольській і китайській мовах, насправді є перекладами творів, початково записаних санскритом. Останніми працями вченого стали «Вступ до історії індійського буддизму» («Introduction à l’histoire du Bouddhisme indien»; 1844) і переклад «Лотосової сутри» («Le lotus de la bonne loi»; 1852).
Визнання
Бюрнуфа відносять до кола провідних французьких іраністів, індологів, вважають родоначальником наукових буддійських досліджень у Європі.
1831 отримав премію Вольнея від Академії надписів та красного письменства (фр. Académie des Inscriptions et Belles-Lettres) за досягнення у порівняльній лінгвістиці. 1832 обраний членом Академії, незадовго до смерті — її постійним секретарем.
Був членом Азійського товариства (фр. Société asiatique), створеного в м. Парижі (1822) за його активної участі.
Серед учнів Бюрнуфа — М. Мюллер, Е. Ренан, хімік і політичний діяч Марселен Бертло (1827–1907; Франція), сходознавець, індолог Г. Горресіо (1808–1891; Італія) та ін.
Переклади Бюрнуфа вплинули не тільки на розвиток орієнталістики, академічної буддології, але й опосередковано на окультні, теософські, езотеричні вчення 19 ст.
На честь вченого названо вулицю в м. Парижі.
Додатково
- Ідеї Бюрнуфа розвивав і його двоюрідний брат, теж сходознавець Еміль-Луї Бюрнуф (1821–1907; Франція).
- Бюрнуф затягнув публікацію перекладу «Лотосової сутри», бо відчував, що без вступу той не буде зрозумілий європейським читачам. Цей вступ (відомий як «Вступ до історії індійського буддизму») виріс до обсягу окремої книги (понад 600 стор.), автор задумував продовжити його й у наступних томах. Праця стане найвпливовішою розвідкою з буддизму, укладеною в 19 ст. Її вплив поширювався далеко поза межі Франції, особливо в Бельгії, Німеччині, США. Серед поціновувачів «Вступу» були й Р. В. Емерсон, Ф. Шеллінг, А. Шопенгавер, Ф. Ніцше.
Праці
- Vendidad Sadé, l’un des livres de Zoroastre. Paris : Dumont, 1829. 504 p.
- Le Bhagavata. Purana ou Histoire Poetique de Krishna : en 5 t. Paris : Imprimerie royale, 1840–1844.
- Introduction à L’histoire du Bouddhisme Indien. Charleston : Nabu Press, 2013. 672 р.
- А н г л. п е р е к л а д — Introduction to the History of Indian Buddhism (Buddhism and Modernity). Chicago : University of Chicago Press, 2015. 608 р.
Література
- Saint-Hilaire В. Notice sur les travaux de М. Eugène Burnouf // Introduction à l’histoire du bouddhisme indien. 2-éme édition. Paris : Maisonneuve et Cie, 1876. P. 7–31.
- Curators of the Buddha: The Study of Buddhism under Colonialism / Ed. by D. S. Lopez. Chicago; London : University of Chicago Press, 1995. 298 p.
- Yuyama А. Eugene Burnouf. The Background to his Research into the Lotus Sutra // Bibliotheca Philologica et Philosophica Buddhica : in 13 vol. Tokyo : International Research Institute for Advanced Buddhology, 1998. Vol. 3. Р. 61–77.
- Lopez Jr. D. S. Eugène Burnouf (1801–1852). How a French Scholar Introduced the Lotus Sutra to the West // Тricycle. 2010. URL: https://tricycle.org/magazine/eugene-burnouf-1801-1852/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Луцюк М. В. Бюрнуф, Ежен // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бюрнуф, Ежен (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.11.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
