Бюрократизація
Бюрократиза́ція (фр. bureau — бюро, конторський стіл та грец. κράτος — влада, панування) — процес поширення бюрократичних організацій та бюрократичних принципів управління у системі суспільних відносин загалом, окремих секторах і галузях суспільного життя, а також на рівні окремих установ.
Зміст
Характеристика
Бюрократизація супроводжується:
- зростанням кількості службовців та рівнів управлінської ієрархії;
- ускладненням управлінської структури, спеціалізацією функцій;
- посиленням формальної регламентації діяльності;
- стандартизацією методів роботи.
Оцінки бюрократизації в історії соціальної думки
Процеси бюрократизації активізувалися у Новий час. Це пов’язано зі становленням суспільства індустріального типу, яке потребувало ієрархізованої та стандартизованої системи управління.
Феномен бюрократизації привертав увагу науковців. Представник економічної школи фізіократів В. де Гурне (1712–1759; Франція) обстоював принцип невтручання («laissez faire»), критикував намагання керувати суспільством через посилення примусу, контролю, регулювання з боку державних інституцій.
К. Маркс вважав бюрократизацію перешкодою прогресивному розвитку суспільства, а бюрократію — своєрідною державою у державі.
А. де Токвіль альтернативою бюрократизації вважав розвиток інститутів представницької влади та активізацію громадських організацій.
Позитивну оцінку бюрократизація отримала у роботах Г. В. Ф. Гегеля (в контексті проблеми взаємодії правової держави та громадянського суспільства): завдяки централізації бюрократизація забезпечує швидкість та ефективність вирішення суспільних проблем. Бюрократична ієрархія виступає засобом проти зловживання владою.
М. Вебер розглядав бюрократію як найефективнішу серед існуючих систему організації; вважав процес бюрократизації універсальною тенденцію розвитку суспільства індустріального. Головними перевагами бюрократичної моделі є раціональність, точність та передбачуваність дій, професіоналізм та кваліфікація управлінців, чіткий розподіл обов’язків, спеціалізація, прозорі правила та чітко визначені процедури, що дозволяють максимально підвищити ефективність управлінської діяльності.
Розуміючи ризики та негативні наслідки надмірної бюрократизації, М. Вебер вагомим фактором противаги могутності бюрократії державної вважав існування корпоративної бюрократії. Іншим фактором стримування державної бюрократії є політичний контроль над державним апаратом з боку інститутів представницької демократії. При цьому раціонально-легальні механізми цього контролю мають бути доповнені елементами харизматичної влади.
Подальший розвиток тенденцій бюрократизації змінив акценти з характеристик «ідеального типу» бюрократії до реалістичного аналізу її функціонування у суспільствах індустріального типу. Із бюрократизацією пов’язана поява нового правлячого класу.
Представники класичних теорій еліт (М. Острогорський, Р. Міхельс) на початку 20 ст. розкрили тенденції та закономірності бюрократизації партійних структур, де найвпливовішими акторами стають професійні партійні функціонери. Р. Міхельс розширив ці закономірності на функціонування будь-якої організації, що керує важливими сферами суспільного життя («залізний закон олігархії»).
Розвиваючи елітологічний підхід, Дж. Бернгам запропонував розглядати «революцію менеджерів», в ході якої у більшості індустріальних суспільств середини 20 ст. до влади приходить новий правлячий клас (з менеджерів та державних службовців). У другій половині 20 ст. з’явилися концепції, що доводять обмеженість бюрократичних моделей управління суспільними процесами, розкривають роль неформальних відносин всередині бюрократичних організацій, їхні дисфункції та наслідки бюрократизації. М. Крозьє увиразнив «порочні кола» бюрократизації. Вони виникають у результаті поєднання таких характеристик бюрократії, як безособовість, централізація, стратифікація, з неформальними відносинами всередині бюрократичної організації («паралельна влада»): високий рівень бюрократизації посилює значення «паралельної влади», яка посилює бюрократичну модель. Наслідками цього є порушення комунікації між різними ланками управлінської ієрархії, тенденція до закриття бюрократії як соціальної спільноти. М. Крозьє запропонував «нову стратегію змін» (як альтернативу бюрократизації):
- повага до неформальних культурних регуляторів суспільного життя;
- залучення всіх зацікавлених сторін до створення регулюючих правил і структур;
- максимальне використання потенціалу чиновництва у вирішенні проблем;
- використання нових методів соціального регулювання.
Література
- Маркс К., Энгельс Ф. К критике гегелевской философии права // Сочинения : в 50 т. 2-е изд. Москва : Государственное издательство политической литературы, 1955. Т. 1. С. 219–368.
- Михельс Р. Принципиальное в проблеме демократии // Социологический журнал. 1994. № 3. С. 89–93.
- Крозье М. Современное государство — скромное государство. Другая стратегия изменения // Социология власти. 2011. № 2. С. 189–200.
- Оболонский А. В. Кризис бюрократического государства: Реформы государственной службы: международный опыт и российские реали. Москва : Фонд «Либеральная миссия», 2011. 448 с.
- Вебер М. Политика как призвание и профессия // Избранное: Протестантская этика и дух капитализма / Пер. с нем. 3-е изд., доп. и испр. Москва; Санкт-Петербург : Центр гуманитарных инициатив, 2016. 650 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Нікулін В. С. Бюрократизація // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бюрократизація (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.01.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
