Бюрократизм
Бюрократи́зм (фр. bureau — письмовий стіл, канцелярія, контора і грец. κράτος — сила, влада) — система управлінської діяльності в бюрократичних організаціях.
Зміст
Вживання терміна
Найчастіше термін «бюрократизм» вживають для позначення негативних рис бюрократичної організації: формалізм, тяганина, некомпетентність, ускладнені канцелярські процедури, кар’єризм, інерційність та безініціативність, які призводять до неефективних управлінських дій. У цілому бюрократизм є багатоаспектним феноменом, в основі якого лежать процеси розростання та відчуження апарату управління від суспільства, переслідування бюрократією своїх корпоративних інтересів, що при цьому видаються як суспільно значущі, намагання бюрократії збільшити свої владні повноваженні, зменшивши контроль за своєю владою та відповідальність за власні дії.
Характеристика
Класичний опис бюрократизму вперше було представлено М. Вебером у його концепції «раціональної бюрократії». Як «ідеальний тип» сучасна раціональна бюрократія, за М. Вебером, має такі характерні риси:
- ієрархічну структуру з чітко визначеним розподілом обов’язків та спеціалізацією посадових осіб;
- формалізацію правил та процедур управлінської діяльності;
- детальну письмову документацію управлінських процедур;
- безособовий характер та емоційну нейтральність управлінської діяльності;
- необхідність спеціальної підготовки та кваліфікації для отримання посади;
- фіксовані винагороди (заробітна плата, преміювання, пенсійне забезпечення), довгострокову зайнятість, перспективи кар’єрного просування.
Дослідження реальних процесів функціонування бюрократичних організацій протягом 20 ст. виявило низку негативних проявів бюрократизму в суспільствах індустріального типу, що переважно породжуються саме тими принципами, які М. Вебер вважав фундаментом бюрократичної раціональності. Жорстка ієрархізація створює перешкоди для доступу нових ідей та інформації на вищі щаблі влади. Система гарантованих нагород та привілеїв не стимулює активність та ініціативу, а навпаки сприяє консерватизму мислення та дій. Строге слідування правилам та процедурам породжує негнучкі організаційні структури.
На думку Т. Парсонса, модель ідеальної бюрократії, запропонована М. Вебером, підкреслює наявність конфлікту між принципом дисципліни та принципом компетентності. Кваліфікованого службовця вважають професіоналом, відповідно, його статус, авторитет, вплив мають залежати від рівня компетентності та професійних навичок. Водночас бюрократична система перетворює його лише у виконавця наказів та розпоряджень керівництва, які він зобов’язаний виконувати незалежно від рівня компетентності керівників.
Р. Мертон зосереджує увагу на дисфункціях раціональної бюрократії, найпоширенішою з яких є зміщення акценту з цілей діяльності організації на засоби. Формалізовані процедури, інструкції, стандарти поведінки, що є інструментом ефективної, чіткої, надійної управлінської діяльності, перетворюються на самоціль такої діяльності. Принципи бюрократизму заважають проявам індивідуальної відповідальності та ініціативи. Унаслідок цього організація втрачає гнучкість, не здатна адаптуватись до нових умов. Знеособлений характер відносин у бюрократичній організації породжує байдужість та бездушність.
М. Крозьє серед проявів бюрократизму звертав увагу на наявність поруч із знеособленими ієрархічними правилами та процедурами неформальних переговорних відносин, постійних апаратних конфліктів щодо влади та впливу, «негативної солідарності» службовців, основою якої є страх та неприязнь до керівництва.
Подолання бюрократизму
Одним із головних напрямів подолання бюрократизму є врахування людського фактору, гуманізація управлінської діяльності, необхідність якої обстоювали Е. Мейо, Е. Фром, Г. Саймон. До того ж подолання негативних проявів бюрократизму пов’язано з переосмисленням місця та ролі бюрократії в суспільних процесах, із розробкою та впровадженням нових управлінських технологій («державний менеджеризм», «нове публічне управління»), зі спрощенням управлінських процедур та підвищенням їхньої прозорості й відкритості, із процесами інформатизації управлінських процесів, із розширенням демократичних принципів, залученням громадськості до співпраці з державними органами влади. Зокрема, прибічники нового публічного управління вдосконалення системи управління пов’язують із розширенням горизонтальних зв’язків між управлінськими структурами, клієнтоорієнтованим підходом у взаємодії з громадянами, більшою відкритістю та прозорістю діяльності, більш гнучкими формами винагородження службової діяльності, що враховують її ефективність та результативність.
Література
- Мертон Р. Бюрократическая структура и личность // Социальная теория и социальная структура / Пер. с англ. Москва : Хранитель, 2006. С. 323–337.
- Крозье М. Современное государство — скромное государство. Другая стратегия изменения // Социология власти. 2011. № 2. С. 189–200.
- Weber M. Politik als Beruf. Köln : Anaconda, 2014. 96 p.
- Забродіна О. В. Політико-правові інструменти запобігання бюрократизму в сучасній Україні // Грані. 2015. № 2. С. 153–157.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Нікулін В. С. Бюрократизм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бюрократизм (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.01.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
