Бібліографічний покажчик
Бібліографі́чний пока́жчик ― бібліографічний посібник, що містить значну кількість бібліографічних записів, має складну структуру і науково-довідковий апарат.
Бібліографічний покажчик є результатом бібліографування.
Використовують для пошуку бібліографічної інформації з конкретної теми, представляючи її в комплексній, узагальненій і систематизованій формі.
Зміст
Характеристика
Покажчики укладають на допомогу навчальній та науково-дослідній діяльності, присвячують ювілейним і пам’ятним датам, видатним особистостям, діячам науки, культури, освіти, різних сфер виробничої діяльності; висвітлюють питання країнознавства і краєзнавства тощо.
Складники бібліографічних покажчиків: 1. Заголовок — описує тему відображених документів та їхні хронологічні межі.
2. Передмова — визначає мету створення покажчика, важливість і актуальність обраної теми. Характеризує цільове й читацьке призначення покажчика, повідомляє про відображені в ньому документи, роз’яснює принципи групування (тематичний, систематичний, предметний; алфавітний, хронологічний або за іншими формально-видавничими ознаками) загалом і всередині розділів зокрема, а також зазначає хронологічні межі відбору документів.
3. Вступна стаття ― факультативний елемент науково-довідкового апарату видання, що узагальнено висвітлює тему, інформує про історію розвитку та стан наукових досліджень за темою покажчика.
4. Розділи та підрозділи ― вміщують бібліографічні записи за обраним принципом групування.
5. Додатки — доповнюють викладене в основному тексті видання.
6. Допоміжні покажчики — містять посилання до відповідних бібліографічних записів, розширюють пошукові можливості бібліографічного покажчика. Їх формують за алфавітним принципом.
7. Список скорочень та умовні позначення, які було використано в покажчику, але не передбачено Державними стандартами України.
8. Зміст — перелічує назви розділів, підрозділів, рубрик основного тексту, довідково-пошукового апарату та інших елементів видання в тій послідовності, у якій їх наведено в посібнику з визначенням місця розташування.
Види покажчиків
Покажчики розрізняють:
- за суспільним (цільовим і читацьким) призначенням — національні, державні, науково-допоміжні, рекомендаційні, професійно-виробничі, видавничо-книготорговельні, бібліотечно-каталожні тощо;
- за змістом — універсальні, багатогалузеві, тематичні, біобібліографічні;
- за часом видання — ретроспективні, поточні, перспективні;
- за повнотою охоплення документів — реєстраційні й вибіркові;
- за видами бібліографічного групування — алфавітні, предметні, систематичні, хронологічні, словникові;
- за способом бібліографічної характеристики — анотовані, реферативні;
- за видами відображених документів — літератури (текстових документів), нот, карт, образотворчих документів тощо;
- за змістово-територіальними зв’язками відображених документів — краєзнавчі (пов’язані з конкретним краєм або регіоном), країнознавчі (пов’язані з певною країною), не пов’язані за змістом із територіальною ознакою;
- за місцем видання відображених документів — загальнодержавні, міжнародні, покажчики місцевого друку;
- за мовами видання відображених документів — мономовні та полімовні.
Етапи підготовки
Підготовка бібліографічного покажчика передбачає такі етапи:
- вибір і вивчення визначеної тематики, яка є актуальною і відповідає інформаційним потребам користувачів;
- складання плану-проспекту — документа, що визначає роботу з підготовки бібліографічного покажчика;
- бібліографування, яке передбачає створення, виявлення, відбір, групування та розташування бібліографічних записів у розділах;
- формування довідково-пошукового апарату;
- літературне і наукове редагування;
- макетування;
- видавнично-поліграфічне видання.
Виробники бібліографічних покажчиків
Основними виробниками бібліографічних покажчиків в Україні є національні, державні наукові спеціалізовані й обласні бібліотеки, міські та районні публічні бібліотеки, архіви, музеї, наукові й освітні установи. Значну бібліографічну діяльність із видання бібліографічних покажчиків здійснюють Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника, Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого, Національна історична бібліотека України, Національна наукова медична бібліотека України, Національна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук України, Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського, Одеська національна наукова бібліотека, Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка та інші. Окремо видані в країні бібліографічні покажчики реєструє Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова» у державному бібліографічному покажчику України «Літопис книг».
Інформаційно-комунікаційні технології у формуванні покажчиків
Сучасні інформаційно-комунікаційні технології надають нові можливості зі створення тематичних, галузевих бібліографічних покажчиків в електронній формі, залучення до бібліографічних записів гіперпосилань на повні тексти документів в електронних бібліотеках, репозитаріях та інформаційних електронних базах даних, додавання до бібліографічного опису документа цифрового ідентифікатора об’єкта (DOI).
Покажчик в електронній формі не змінює сутності та функційного призначення, а відрізняється лише формою, фізичним носієм і режимом доступу до ресурсу (онлайн, локально). Водночас друковані ретроспективні бібліографічні покажчики відцифровують і вони стають органічною частиною електронних зібрань довідково-бібліографічних ресурсів.
Додатково
Укладання бібліографічного покажчика вимагає від бібліографа обізнаності з темою бібліографування і творчого підходу до розробки структури покажчика, схеми розташування бібліографічних записів, визначення необхідних допоміжних покажчиків.
Література
- Женченко М. Загальна і спеціальна бібліографія. Київ : Жнець, 2011. 255 с.
- Швецова-Водка Г. М. Вступ до бібліографознавства. 3-тє вид., випр. та допов. Рівне : Рівненський державний гуманітарний університет, 2011. 231 с.
- Інформація та документація. Бібліотечно-інформаційна діяльність. Терміни та визначення понять : ДСТУ 7448:2013. Київ : Мінекономрозвитку України, 2014. III, 41 с. (Національний стандарт України). Зі скасуванням в Україні ГОСТ 7.26–80. Текст укр., рос., англ., фр.
- Складання бібліографічних посібників / уклад. О. Галганова ; Національна парламентська бібліотека України. Київ, 2015. 80 с.
- Добко Т. Бібліографічний покажчик у системі довідково-бібліографічної діяльності: історія та сучасність // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. 2016. Вип. 44. С. 499–513.
- Швецова-Водка Г. М. Загальне бібліографознавство. Бібліографічні ресурси України : навч. посіб. для студентів спеціальності 029 «Інформ., бібл. та арх. справа» / М-во освіти і науки України, Рівнен. держ. гуманітар. ун-т. Київ: Кондор, 2017. 219 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Добко Т. В. Бібліографічний покажчик // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бібліографічний покажчик (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.01.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
