Білозерський, Микола Михайлович
Білозе́рський, Мико́ла Миха́йлович (1833, х. Мотронівка, тепер у складі с. Оленівки Ніжинського району Чернігівської області, Україна — 23.06.1896, м. Борзна, тепер Чернігівської області, Україна) — фольклорист, етнограф, археограф, дійсний член Південно-Західного відділу Російського географічного товариства (з 1874). Брат Г. Барвінок та В. М. Білозерського.
Життєпис
Походив з дворянської сім’ї. Батько був предводителем дворянства, мати належала до козацько-старшинського роду.
Навчався в Петербурзькому кадетському корпусі. Працював помічником редактора, а згодом редактором газети «Чернігівські губернські відомості» («Черниговские губернские ведомости»; 1852–1855). Служив корнетом у 5-му малоросійському полку (1855–1856). Залишив службу, до кінця життя жив на хуторі неподалік м. Борзни, займався збиранням фольклору.
Доробок
Видав збірку «Південноросійські літописи, відкриті та видані М. Білозерським» («Южнорусские летописи, открытые и изданные Н. Белозерским»; т. 1. Київ, 1856), де опублікував невідомі пам’ятки, зокрема «Чернігівський літопис».
Автор праці «Тарас Григорович Шевченко за спогадами різних осіб (1831–1861 г.» [«Тарас Григорьевич Шевченко по воспоминаниям разных лиц (1831–1861 г.); журнал «Київська старовина» («Киевская старина»), 1882, № 10], де подав біографічні відомості про Т. Шевченка, свої записи розповідей В. Забіли, М. Лазаревського, А. Лизогуба (1804–1864; тепер Україна), В. Тарновського (старшого), О. Сенчила-Стефановського (1808–1866; тепер Україна) та ін. У статті є інформація про твори Т. Шевченка (портрети, листи тощо), але вона містить і фактичні неточності.
Зібрав понад 800 українських пісень і дум. Зібрані Білозерським українські приказки й прислів’я надруковано в збірці М. Номиса «Українські приказки, прислів’я і таке інше» (1864), а пісні — в збірнику А. Метлинського «Народні південноруські пісні» (1854). У додатку до цього збірника було вміщено складені Білозерським «Правила при записуванні народних дум, пісень, казок, переказів та ін.» і «Список кобзарів (бандуристів) та лірників». «Правила» містять поради щодо принципів збирання та опрацювання фольклору. Вважав, що треба занотовувати не лише повні тексти, але й уривки; радив фіксувати також біографічні відомості співців. «Список кобзарів» склав за місцевостями (губернія, повіт, село). У неопублікованому рукописі «Про кобзарів і список кобзарів» подав не тільки імена кобзарів і лірників, а й короткі довідки про них, розповіді кобзарів про їхнє мистецтво (збирав ці дані 1851–1893).
Твори
- Правила при записывании дум, песен, сказок, преданий и т. п. // Народные южнорусския песни. Киев : [б. и.], 1854. С. 3–4.
- Список кобзарей (бандуристов) и лирников // Народные южнорусские песни. Киев : [б. и.], 1854. С. 4.
- Южнорусские летописи. Киев : [б. в.], 1856. 162 с.
- Тарас Григорович Шевченко за спогадами різних осіб (1831–1861 pp.) // Спогади про Тараса Шевченка. Київ : Дніпро, 1982. С. 162–169.
Література
- Лазаревский А. М. Памяти Н. М. Белозерского // Киевская старина. 1897. № 1. С. 146–150.
- Кирдан Б. П. Н. М. Белозерский (1833–1896) // Кирдан Б. П. Собиратели народной поэзии. Москва : Наука, 1974. С. 249.
- Барабаш Н. О. Рід Білозерських і культурний світ України ХІХ — початку ХХ століть. Київ : Стилос, 2007. 264 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Білозерський, Микола Михайлович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Білозерський, Микола Михайлович (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 01.02.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
