Білоруська греко-католицька церква
Білору́ська гре́ко-католи́цька це́рква [БГКЦ; біл. Беларуская грэка-каталіцкая царква (Уніяцкая царква); лат. Ecclesiae Graecae Catholico Belarusica] — католицька церква східного обряду, що постала на білоруських землях внаслідок укладання Берестейської церковної унії 1596. Опікується греко-католиками на території Республіки Білорусь та серед білоруської діаспори.
Історична довідка
Традиційно БГКЦ виводить своє походження від Берестейської унії, внаслідок якої всі православні єпархії на білоруських теренах (Пінсько-Турівська, Полоцька, Смоленська та Володимиро-Брестська) стали уніатськими. На початках свого існування уніатська церква зустріла сильний опір з боку духовенства і мирян, передусім містян, що виявлявся у різних формах — від полеміки і поодиноких протестів до масових повстань (Могильовське 1618, Вітебське 1623). Церква використовувала у літургії церковнослов’янську мову, яка в 17 ст. зазнала сильної білорусизації. Більшість пастви становило селянство. Попри суперечливі наслідки, БГКЦ за час своєї діяльності здійснила вагомий внесок у розвиток освіти, книгодрукування, бібліотечної та архівної справи, мистецтва (живопису, скульптури, музики, театру).
Під час Північної війни 1700–1721 уніатська церква в Білорусі зазнала гонінь від російської армії (розправи над полоцькими ченцями-василіанами в 1705, руйнування Полоцького Софійського собору в 1710 тощо).
У 18 ст. відбувалася латинізація уніатської церкви (яка в Білорусі була значнішою, ніж в Україні).
Після першого поділу Речі Посполитої (1772) греко-католики, що мешкали на приєднаних до Росії білоруських землях, лишилися у складі Полоцької архієпархії. У 1790 від 60 % до 75 % населення білоруських земель Речі Посполитої становили греко-католики (у сільській місцевості цей показник сягав 80 %). 1798 (після другого й третього поділів) створено Брестську і Луцьку єпархії, 1809 — Віленську. 1828 замість 4-х єпархій утворено дві: Литовську з консисторією у мтч Жировичах (тепер село Слонімського р-ну Гродненської обл.) і Білоруську — у м. Полоцьку. Станом на 1833 у Гродненській губернії налічували 472 тис. уніатів, Мінській — 376 тис., Вітебській — 273 тис., Могильовській — 228 тис.
12.02.1839 Полоцький собор під проводом греко-католицького митрополита Йосипа Семашка (1799–1868), єпископів Антонія Зубка і Василя Лужинського ухвалив рішення про приєднання білоруських єпархій до Російської православної церкви. Це викликало спротив серед вірян. У 1840–1850-ті каральні операції проведено проти мешканців сіл Дудаковичі Могильовскої губернії (тепер село Круглянського р-ну Могильовської обл.), Дзерновичі Вітебської губернїї (тепер село Верхньодвінського р-ну Вітебської обл.), Порозово Гродненської губернії (тепер смт Свіслоцького р-ну Гродненської обл.), які відмовилися прийняти православ’я. Значна кількість греко-католиків переходили до Римо-католицької церкви. Прихильність білорусів до уніатської церкви використав Кастусь Калиновський, організатор повстання 1863–1864; вважав БГКЦ національною церквою білоруського народу, закликав до її відродження. На невеликій території поблизу м. Гродно, на Сопоцькинських землях (тепер Гродненська область), уніатство проіснувало до 1875.
Відродження БГКЦ відбулося після Першої світової війни у Західній Білорусі, яка увійшла до складу Польщі. Розгорнулася діяльність місіонерських центрів у містах Альбертині, Вільно, Друї та Пінську. Першу уніатську парафію було засновано 1924 у с. Гола Гродненського повіту. На 1927 діяло вже 14 парафій, а 1932 — 36.
1939 митрополит Андрей Шептицький створив під своєю юрисдикцією Білоруський греко-католицький екзархат, призначив тимчасово виконувати обов’язки екзарха єпископа Миколу Чарнецького (1884–1959; Україна).
17.10.1940 на ІІ Соборі екзархів у м. Львові Білоруським екзархом Греко-католицької церкви був призначений Антоній Неманцевич (1893–1943; Білорусь). 22.11.1941 папа Пій XII затвердив його як апостольського адміністратора католиків східного обряду в Білорусі. Після арешту Неманцевича гітлерівською окупаційною владою (1942) діяльність екзархату було припинено.
Після Львівського собору 1946 парафії БГКЦ було ліквідовано, а діяльність Церкви заборонено. Проте БГКЦ продовжувала діяти «у катакомбах». Зокрема, в м. Гродно таємно вів місіонерську роботу Віктор Данілов, висвячений 1976 предстоятелем Української греко-католицької церкви у підпіллі архієпископом Володимиром Стернюком.
Сучасний стан
До 1990-х парафії білоруських греко-католиків діяли лише в еміграції (у містах Лондоні, Чикаго, Парижі, Левені).
1960 Святий престол призначив апостольським візитатором для білорусів-католиків з усього світу греко-католицького єпископа Чеслава Сіповича (1914–1981; мешкав у м. Лондоні). Його наступниками були єп. Володимир Тарасевич (з 1983) та о. Олександр Надсон (з 1986).
На теренах сучасної Білорусі від кінця 1980-х почали зорганізовуватися громади вірян-уніатів (головно з представників інтелігенції, студентства). Визнаним чинником цього процесу став вихід із катакомб та активна розбудова Української греко-католицької церкви. 1990 о. Олександр Надсон відвідав Білорусь (що сприяло посиленню руху за відродження БГКЦ). Перша уніатська громада св. Йосипа була створена в м. Мінську у вересні 1990 (під проводом Яна Матусевича). 1991 Білоруська греко-католицька церква знову була відтворена.
1994 Ватиканська конгрегація Східних церков офіційно затвердила для білоруських вірян білоруськомовну версію богослужбових текстів. Від цього ж року о. Олександр Надсон став апостольським візитатором для білорусів на еміграції, а архимандрит Сергій Гаєк (нар. 1949; Польща) — для греко-католиків Білорусі. Важливою подією для БГКЦ, яка сприяла переосмисленню її історичної ролі, національно-культурного впливу, стало відзначення 400-ліття Берестейської унії (1996).
За офіційними даними Уповноваженого у справах релігій і національностей Республіки Білорусь, станом на 01.01.2021 діють 16 зареєстрованих громад БГКЦ (у містах Барановичах, Бресті, Вітебську, Гомелі, Гродно, Івацевичах, Ліді, Могильові, Молодечному, Мінську і Полоцьку) та 14 священиків. З 2013 створено три деканати (протопресвітеріати) БГКЦ. У віданні церкви 5 культових споруд. Діють чоловічий і жіночий студитські монастирі у м. Полоцьку. Білоруські греко-католики навчаються у духовних закладах Італії, Польщі, України (у містах Львові, Івано-Франківську). Серед парафіян є українські греко-католики, що мешкають в Білорусі. На території республіки діють і незареєстровані громади.
У період 1990–1995 виходив журнал «Унія», видаються газети «Церква» («Царква», з 1995), «Шлях до Христа» («Шлях да Хрыста», з 1999), «Наша віра» («Наша вера», з 2000).
Білоруське законодавство дозволяє діяльність БГКЦ, але не відносить її до традиційних конфесій. Достеменні відомості про кількість вірян відсутні (за оцінками, від 3 до 10 тис.), поряд із нечисельними активними парафіянами є багато симпатиків Церкви. БГКЦ підтримує тісні стосунки з УГКЦ.
Додатково
- У м. Мінську діє греко-католицький клуб ім. св. Кирила Турівського, який організовує зустрічі з відомими представниками культури, науки, філософами, богословами та ін.
- Перше висвячення греко-католицького священника на території Білорусі здійснив 17.06.2007 у м. Молодечному єпископ Київської архієпархії УГКЦ.
Література
- З гісторыі уніяцтва ў Беларусі (да 400-годдзя. Брэсцкай уніі) / Пад рэд. М. В. Біча, П. А. Лойкі. Мінск : Экаперспектыва, 1996. 134 с.
- Марозава С. В. Унiяцкая царква ў культурна-гiстарычным развiццi Беларусi (1596–1839 гг.). Гродна : Гродзенскі дзяржаўны ўніверсітэт, 1996. 110 с.
- Грыгор'ева В. В., Завальнюк У. М., Навiцкi У. I. та ін. Канфесii на Беларусi: канец XVIII–XX ст. Мінск : Экаперспектыва, 1998. 338 с.
- Падокшын С. А. Унія. Дзяржаўнасць. Культура (філасофска-гістарычны аналiз). 2-е выд. Мінск : Беларуская навука, 2000. 111 с.
- Історія релігії в Україні : у 10 т. / Редкол.: А. Колодний (голова), П. Яроцький, В. Климов та ін. Київ : Світ знань, 2001. Т. 4: Католицизм. 598 с.
- Марозава С. В. Уніяцкая царква ў этнакультурным развіцці Беларусі (1596–1839 гады). Гродна : Гродзенскі дзяржаўны ўніверсітэт, 2001. 352 с.
- Яноўская В. В., Анофранка Н. В., Васовіч С. М. и др. Канфесійны фактар у сацыяльным развіцці Беларусі (канец XVIII — пачатак XX ст.) / Навук. рэд. В. В. Яноўская. Мінск : Беларуская навука, 2015. 496 с.
- Этносоциальные и конфессиональные процессы в современном обществе / Отв. ред. М. А. Можейко. Гродно : ЮрСаПринт, 2017. 414 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Пушкін І. О. Білоруська греко-католицька церква // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Білоруська греко-католицька церква (дата звернення: 6.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.09.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
