Білорус, Олег Григорович
Білору́с, Олег Григо́рович (14.10.1939, с. Червоне, тепер Білоцерківського району Київської області, Україна) — економіст, політик, дипломат, доктор економічних наук (з 1981), професор (з 1980), член-кореспондент АН УРСР (з 1990), академік НАН України (з 2012), академік Української міжнародної академії бізнесу та менеджменту (з 1991), заслужений працівник вищої школи СРСР (з 1979), заслужений діяч науки і техніки України (з 1992).
|
Білорус, Олег Григорович | |
|---|---|
| Народження | 14.10.1939 |
| Місце народження | Червоне (Ковалівська сільська громада), Фастівський район, Київська область, Україна |
| Alma mater | Київський інститут народного господарства ім. Д. Коротченка факультет економіки та управління промисловістю за спеціальністю інженер-економіст (1960) (тепер – ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана») |
| Напрями діяльності | відомий вчений-економіст, політик, дипломат, основоположник Української наукової школи глобалістики, доктор економічних наук (1981), професор (1980), член-кореспондент АН УРСР (1990), академік Української міжнародної академії бізнесу та менеджменту (1991, Нью-Йорк), академік-засновник АЕНУ (з березня 2009), народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах (з 1998 і до 2012), академік НАН України (відділ економіки, міжнародний менеджмент, 2012) |
Зміст
Життєпис
Народився у сім’ї вчителів. Закінчив з відзнакою Київський інститут народного господарства (тепер Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана) за фахом «економіка і управління промисловістю» (1960). Працював у Науково-виробничому об’єднанні імені Т. Г. Шевченка у м. Харкові (1960–1962): інженер, заступник начальника, згодом начальник планово-економічного відділу. 1963–1966 поєднував навчання в аспірантурі з роботою в Київському інституті народного господарства. Перебував на науковому стажуванні в Югославії (1964–1965), досліджував системи самоуправління великих виробничо-ринкових систем, підготував рекомендації до економічної реформи в СРСР.
Після закінчення аспірантури працював у Київському інституті народного господарства (1966–1979): асистент, старший науковий співробітник, старший викладач, професор кафедри економіки промисловості, проректор з навчальної та наукової роботи, перший проректор.
Проходив наукове стажування в Гарвардському університеті та Колумбійському університеті по лінії ООН — ЮНЕСКО (1974–1975). Разом з Дж.К. Гелбрейтом, В. Леонтьєвим, С. Кузнецом досліджував системи управління великих корпорацій на національному та глобальному рівнях.
1979–1986 очолював Департамент промисловості, науки і техніки Секретаріату Європейської економічної комісії ООН (Швейцарія). Працював заступником директора і завідувачем відділу управління економічного науково-дослідного інституту Держплану УРСР (1986–1989), заступником директора і завідувачем відділу теоретичних і прикладних проблем управління Інституту економіки АН УРСР (1989–1991).
Заснував і очолив Міжнародний інститут менеджменту (1990), того ж року Президією АН України призначений першим директором Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України. Один із засновників Української асоціації Римського клубу (1990), був обраний її президентом (2001). Ініціював створення Української академії бізнесу і менеджменту (1991) та був обраний академіком і першим віце-президентом.
1992 Верховною Радою України і Президентом України затверджений на посаду першого Надзвичайного і Повноважного Посла України в США з присвоєнням пожиттєвого найвищого дипломатичного рангу «Надзвичайний і Повноважний Посол України».
Президент Міжнародного інституту глобалістики (з 1999). Віце-президент Парламентської асамблеї ОБСЄ (з 2004).
Поєднував наукову роботу в системі НАН України з громадською, політичною і державною діяльністю. Народний депутат Верховної Ради України ІІІ–VI скликань. Член Експертної ради при Прем’єр-міністрі України, радник Голови Верховної Ради, Голова Комітету у закордонних справах Верховної Ради України, член Політичної Ради при Президенті України, Віце-президент Міжпарламентського Союзу, Голова постійної делегації Верховної Ради України при ОБСЄ. Ініціював прийняття ОБСЄ міжнародних правових актів про Голодомор 1932–1933 в Україні, про заборону використання національних збройних сил на території іноземних держав без резолюції Ради Безпеки ООН. Очолював постійні делегації Верховної Ради України до Парламентської асамблеї ОБСЄ, Міжпарламентського Союзу, організовував міжпарламентську кооперацію, співробітництво з низкою міжнародних організацій.
З 2015 — головний науковий співробітник відділу економічної теорії Інституту економіки та прогнозування НАНУ.
Науковий доробок
Опублікував понад 30 індивідуальних та колективних монографій, підручників, навчальних посібників і понад 500 наукових статей з проблематики економічної глобалістики: міжнародного, державного та стратегічного менеджменту; економічної системи глобалізму; проблем національної конкурентоспроможності та безпеки в умовах формування глобальної корпоративної системи; стратегії сталого розвитку транзитивних та постіндустріальних країн; теорії інтеграції економічної та глобалізації економіки. Започаткував науковий напрям глобалістики, глобального менеджменту і глобального прогнозування в Україні. Засновник і лідер української наукової школи глобалістики. Розробив методологію та стратегію загальносистемної інтеграції економіки, екології та соціального розвитку. На основі авторської концепції глобалізму розкрив сутність міжнародних стратегій силової глобалізації як модерної форми фінансово-економічного імперіалізму, політекономічний зміст процесів становлення та розвитку світової системи постіндустріального корпоративно-монополістичного глобалізму.
Нагороди та визнання
Лауреат премій Академії наук України ім. О. Шліхтера (1989), ім. М. Птухи НАН України (2001).
Дипломат року (США, 1993).
Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня (2009).
Нагороджений медаллю «За доблесну працю» (1970), Почесною грамотою Верховної Ради України «За заслуги перед українським народом» (2005).
Додатково
Має також почесні звання: генерал-полковник Козацького Війська Запорізького (з 1999), почесний мисливець України (з 1970).
Праці
- Глобалізація і національна стратегія України. Київ : ВО «Батьківщина» ; Броди : Просвіта, 2001. 300 c.
- Економічна система глобалізму. Київ : Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2003. 357 c.
- Економічна глобалістика. Світ-система глобалізму. Київ : Університет «Україна», 2016. 536 с.
- У с п і в а в т. — Глобальні трансформації і стратегії розвитку. Київ : Інститут світової економіки і міжнародних відносин, 1998. 416 с.
- Глобальна перспектива і сталий розвиток: (Системні маркетологічні дослідження). Київ : МАУП, 2005. 492 c.
- Глобальний конкурентний простір. Київ : Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2007. 680 c.
- Глобальна корпоративна система. Київ : Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2011. 408 с.
Література
- Зернецька О. Українська наукова школа глобалістики О. Білоруса // Економіка України. 2009. № 5. С. 85–89.
- Перший Амбасадор України О. Г. Білорус. Учений, дипломат, політик / Ред.-упоряд. Л. І. Білорус, І. О. Білорус. Київ : Університет «Україна», 2009. 279 с.
- Власов В. І. Академік НАН України О. Г. Білорус — засновник української наукової школи глобалістики // Історія науки і біографістика. 2013. № 4. С. 1–26. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/INB_Title_2013_4_4
- Яцків Я. Олег Білорус — учений, дипломат, політик // Світогляд. 2014. № 5 (49). С. 74–75.
Автори ВУЕ
Покликання на цю статтю: Власов В. І., Небрат В. В. Білорус, Олег Григорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Білорус, Олег Григорович (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 02.04.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
