Більський, Едуард Антонович
Бі́льський, Едуа́рд Анто́нович (13.07.1931, м. Київ, тепер Україна — 27.12.2016, там само) — архітектор.
|
Більський, Едуард Антонович | |
|---|---|
| Народження | 13.07.1931 |
| Місце народження | Київ |
| Смерть | 27.12.2016 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце поховання | Байкове кладовище |
| Alma mater | Київський національний університет будівництва і архітектури |
| Напрями діяльності | архітектура, містобудування |
| Традиція/школа | модернізм, неопластицизм |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Почесні звання | Заслужений архітектор УРСР |
| Лауреат Державної премії СРСР | 1967 |
Життєпис
Закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту (тепер Київський національний університет будівництва і архітектури) (1956); у 1964–1984 працював викладачем цього факультету на кафедрі архітектури проєктування.
Від 1956 працював в інституті «Київпроєкт», із 1965 — на посаді головного архітектора проєктів.
Від 1962 — член Спілки архітекторів УРСР.
Творчість
На початку професійної діяльності працював разом із архітектором А. Мілецьким над проєктуванням парку Вічної Слави та низки громадських споруд у м. Києві в стилістиці радянського модернізму. Пізніше працював одноосібно, зокрема створивши проєкти житлових районів Виноградар і Синьоозерний у м. Києві, а також близько 300 житлових, громадських, меморіальних будівель і споруд у містах Києві, Одесі, Ташкенті, Москві та інших. Далі відійшов від аскетичності модернізму, захопившись органічними композиціями з криволінійними формами, активною пластикою, поліхромією й залученням витворів монументального мистецтва, за що його творча манера отримала визначення «київський неопластицизм».
Серед витворів Більського:
- парк Вічної Слави у м. Києві (у співавторстві), 1957;
- пам’ятник-музей визволителям Києва у с. Нових Петрівцях (у співавторстві), 1958;
- автовокзал у м. Києві (у співавторстві), 1961;
- автовокзал в м. Одесі (у співавторстві), 1963;
- Київський палац дітей та юнацтва (у співавторстві), 1965;
- Палац урочистих подій у Дніпровському районі м. Києва, 1971;
- розпланування і забудова житлового району Виноградар у м. Києві, 1974–1983;
- Розпланування і забудова житлового району Синьоозерний у м. Києві, 1981–1991.
Визнання
Лауреат Державної премії СРСР (1967).
Заслужений архітектор УРСР (1982).
Література
- Ненашева Е., Ерофалов Б. Архитектор Эдуард Бильский — лауреат // А+С. 2014. № 1. С. 10–17.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Більський, Едуард Антонович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Більський, Едуард Антонович (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.07.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
