Більчевський, Юзеф

Більче́вський, Ю́зеф (пол. Bilczе́wski, Józef; 26.04.1860, м. Вілямовіце, тепер Польща — 20.03.1923, м. Львів, тепер Україна) — Львівський архієпископ, митрополит латинського обряду, ректор Львівського університету, теолог, благодійник, меценат, політик; святий Римо-католицької церкви.

Більчевський, Юзеф (Bilczе́wski, Józef)
Народження	1860
Місце народження	Вілямовіце
Смерть	1923
Місце смерті	Львів
Alma mater	Ягеллонський університет
Напрями діяльності	релігія, теологія, політика
Традиція/школа	католицизм

Відзнаки
Ордени	Орден відродження Польщі (1922)

Життєпис

Походив з багатодітної нужденної родини. 1880 закінчив гімназію у м. Вадовіцах (Австрійська імперія), вступив до Краківської семінарії. Одночасно навчався у Ягелонському університеті (філософський і богословський факультети). 6.04.1884 отримав священицьке рукоположення від краківського архієпископа кардинала Альбіна Дунаєвського. 1885 виїхав до м. Відня. Продовжив теологічну освіту в семінарії Augustianum, де вивчав біблеїстику та орієнтальні мови (арабську, арамейську), 1885–1886 студіював філософію у Віденському університеті. 1886 отримав ступінь доктора теології з догматики.

1886–1887 вивчав давньохристиянську археологію у Григоріанському університеті в м. Римі; 1888 — догматичну теологію в Теологічному інституті в м. Парижі. 26.07.1890 отримав габілітацію на теологічному факультеті Ягелонського університету.

Від 1891 — професор догматичного богослов’я в Університеті Франца І у м. Львові (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка); 1896–1897 декан теологічного факультету; в 1900 — ректор університету.

17.12.1900 номінований Папою Левом ХІІІ на Львівського ординарія-архієпископа. Останній примас Галичини (тоді — Польська республіка), Львівський митрополит. Помер від злоякісної анемії; згідно заповіту, похований на Янівському цвинтарі м. Львова серед найбідніших мешканців міста.

Діяльність

За час єпископського правління Ю. Більчевського у Львівській архідієцезії було зведено 330 сакральних споруд, зокрема неоготичний костел св. Єлизавети у Львові. Матеріально підтримував благочинні організації; заснував курси з соціальної роботи для священників.

Опікувався розвитком освіти, зокрема сільської; сприяв будівництву шкіл і центрів денного догляду за дітьми. Також опікувався питаннями катехізації, сім’ї й молоді, духовним наставництвом студентства. Активно розвивав і поширював марійний та євхаристійний культи (Див. Католицизм).

Ініціював численні проекти та акції допомоги бідним і безпритульним.

У роки Першої світової війни створює комітети допомоги для голодуючих. Під час польсько-українських боїв за м. Львів у листопаді 1918 (див. Польсько-українська війна 1918–1919) очолив Комітет порятунку, організував постачання продуктів до обложеного міста; в тісній співпраці з митрополитом Андреєм Шептицьким активно діяв заради припинення кровопролитного протистояння.

Пастирські послання на адресу священиків і вірних єпархії присвячені нагальним соціальним проблемам (у річищі соціального вчення папи Лева ХІІІ); завданням допомоги бідним і нужденним, питанням моральності, милосердя, справедливості та християнської любові як основи суспільного життя.

Науковий доробок

Під час студій у Григоріанському університеті (1886–1887) познайомився з Джованні Батіста де Россі (Giovanni Battista De Rossi, 1822–1894) — відомим археологом, епіграфіком, відкривачем частини римських катакомб (зокрема, катакомб св. Калліста). Став одним із піонерів християнської археології. Найважливіші теоретичні праці в цій галузі: «Християнська археологія та історія Церкви і догмату» («Archeologia chrześcijańska wobec historyi Kościoła i dogmatu», 1890), «Катакомби св. Прісцилли та її найважливіші пам’ятки» («Katakumby św. Pryscylli i jej najważniejsze pomniki», 1895), «Євхаристія у світлі найдавніших письмових, іконографічних, епіграфічних пам’яток» («Eucharystya w świetle najdawniejszych pomników piśmiennych, ikonograficznych, epigraficzmych», 1898). Суть методологічної парадигми Ю. Більчевського: археологія — це джерело й осердя теології (fons theologiae, locus theologicus); звідси важливість взаємодоповнення матеріалів археології й теологічного доробку.

Реліквії Св. Юзефа Більчевського у Львівській катедрі

У докторській дисертації «Християнська археологія та історія Церкви і догмату» на конкретних прикладах обґрунтовує зв'язок католицького вчення про церковні таїнства хрещення, євхаристії, священства тощо з емпіричними археологічними знахідками доби раннього християнства. Водночас апелює до наукової критичності, застерігаючи від приписування археологічним матеріалам того богословського змісту, якого вони не містять. Автор фундаментальної монографії, присвяченої дослідженню таїнства євхаристії на археологічному матеріалі, узятому в контексті широкої джерельної бази (юдейських письмових пам’яток, патристики, ранньохристиянської іконографії та епіграфіки). В праці подані детальні інтерпретації ранньохристиянського євхаристійного культу, фресок та інскрипцій християнського цвинтаря св. Доміцилли. Беатифікацію архієпископа Юзефа Більчевського здійснив Папа Іван Павло II 26.06.2001 у м. Львові; канонізацію — папа Бенедикт XVI 23.10.2005 у м. Римі. День пам’яті — 23 жовтня. Вважається покровителем безпритульних.

Нагороди

Орден відродження Польщі (1922).

Цитати

Із промови Римського Папи Івана Павла ІІ під час беатифікаційної Св. Меси (Львів, 26.06.2011):

«Блаженного архієпископа Більчевського консекрував кардинал Ян Пузина, краківський єпископ. Поруч із ним стояли як співконсекратори блаженний Юзеф Себастіан Пельчар, перемишльський єпископ, і слуга Божий Андрій Шептицький, греко-католицький архієпископ <…> Ця земля справді заслужила на те, щоб побачити їх разом, коли здійснювали урочистий акт встановлення чергового наступника апостолів. Заслужила, щоб побачити їх об’єднаними. Їхня єдність залишається знаком та викликом для вірних, які належать до пастви кожного з них та які за їхнім прикладом повинні будувати єдність»
(Jan Paweł II. Homilia podczas Mszy Św. beatyfikacyjnej // Chrześcijanie obojga narodów. Pielgrzymka Ojca Świetego na Ukrainę. Kraków : Biały Kruk, 2001. S.102–103. Переклад І. Остащука).

Джерела

Archeologia chrzescijańska wobec historyi Koscioła i dogmatu. Praca habilitacyjna. Kraków : Księgarnia Gebethnera ; Spółki, 1890. 337 s.
Katakumby św. Pryscylli i jej najważniejsze pomniki. Kraków : W. L. Anczyca ; Spółki, 1895. 52 s.
Eucharystya w świetle najdawniejszych pomników piśmiennych, ikonograficznych, epigraficzmych. Kraków : Spółki, 1898. 328 s.
Eucharystia w świetle najdawniejszych pomnikόw piśmiennych, ikonograficznych, epigraficznych. Lwόw; Krakόw : W-wo bł. Jakuba Strzemię Archidiecezji lwowskiej ob. łac., 2004. 390 s.
Ч е с. п е р е к л. — Archaelogie křest’anská ve službách dějin církevních a věrouky. Praha : Cyrillo ; V. Kotrba, 1898. 447 s.
Eucharistie ve světle najstaršich památek literárních, ikonografických a epigrafických. Praha : V. Kotrba, 1910. 532 s.

Література

Jan Paweł II. Homilia podczas Mszy Św. beatyfikacyjnej // Chrześcijanie obojga narodów. Pielgrzymka Ojca Świetego na Ukrainę. Kraków : Biały Kruk, 2001. S. 102–104.
Starowieyski M., ks. Ks Prof. Józef Bilczewski — uczony // Warszawskie Studia Teologiczne. 2002. T. 15. S. 141–156.
Остащук І. Б. Діяльність архієпископа Юзефа Більчевського в контексті українсько-польських стосунків // Багатокультурність Івано-Франківської області та Опольського воєводства. Івано-Франківськ : Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2008. С. 205–214.
Święty Arcybiskup Lwowa Józef Bilczewski / Pod red. W. Osadczego. Lublin; Lwów : Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II, 2011. 251 s.
Dziedzic M., Dziedzic S. Arcybiskup Jozef Bilczewski. Kraków : WAM, 2012. 148 s.
Мокшицький М., архієп. Святий Юзеф Більчевський — один з найвеличніших єпископів світу // Львівська Архідієцезії Римсько-Католицької Церкви. 2018. URL: http://rkc.lviv.ua/news_viewLekciya_Mutropoluta_Lvivskogo_Arxiyepuskopa_Mechuslava_Mokshuckogo

Автор ВУЕ

І. Б. Остащук

Покликання на цю статтю: Остащук І. Б. Більчевський, Юзеф // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Більчевський, Юзеф (дата звернення: 13.05.2024).