Білінський, Ярослав Петрович
Білі́нський, Яросла́в Петро́вич (англ. Bilinsky, Yaroslav; 26.02.1932, м. Луцьк, тепер Україна) — політолог, громадський діяч, дійcний член Наукового товариства імені Шевченка в Америці та Української вільної академії наук у США.
Білінський, Ярослав Петрович | |
---|---|
Народження | 26.02.1932 |
Місце народження | Луцьк |
Місце діяльності | Сполучені Штати Америки |
Напрями діяльності | політологія, громадсько-політична активність |
Життєпис
Під час Другої світової війни разом із батьками виїхав до Німеччини, а згодом до США. Здобув ступінь бакалавра мистецтв у Гарвардському університеті (1954). Навчався в магістратурі Гарвардського університету (1956–1957). Закінчив Принстонський університет зі ступенем доктора філософії (1958).
Займався також громадсько-політичною діяльністю. З початку 1950-х брав активну участь в Об’єднанні демократичної української молоді (ОДУМ, молодіжна організація при Українській революційно-демократичній партії І. Багряного) і друкувався в її органі — журналі «Молода Україна» (міста Торонто і Нью-Йорк), з 1955 до середини 1960-х був членом редакційної колегії часопису. З 1960 увійшов до ЦК ОДУМ у м. Нью-Йорку й очолив філію організації у м. Нью-Брансвіку.
Паралельно з навчанням працював у Центрі російських досліджень Гарвардського університету (1956–1958). Викладав політичні науки у Даглаському коледжі Ратгерського університету (1958–1961; м. Нью-Брансвік, штат Нью-Джерсі). Працював у Делаверському університеті (м. Ньюарк, штат Делавер): асистент-професор (1961–1965), асоційований професор (1965–1969), професор політології та міжнародних відносин (1969–2002), почесний професор (з 2002).
Викладав як запрошений професор у Пенсильванському університеті (1961), Колумбійському університеті (1976), Львівському національному університеті імені І. Франка (1992–1993).
Член Американської асоціації політичних наук, Американської асоціації слов’янських і східноєвропейських студій, був президентом Середньоатлантичної славістичної конференції (1992–1993) та Української вільної академії наук (УВАН) у США (1987–1990).
Науковий доробок
Розпочав наукову діяльність у студентські роки. Опублікував у м. Лондоні брошуру «Демократія давня і новочасна» (1953; компілятивного характеру).
Захистив дисертацію на здобуття ступеня доктора філософії на тему «Український націоналізм і радянська національна політика після Другої світової війни» (1958).
У книзі «Друга радянська республіка: Україна після Другої світової війни» (1964, частково на матеріалах дисертації) Білінський одним із перших проаналізував зміни в національній політиці УРСР після завершення Другої світової війни, політичне значення ліквідації Української греко-католицької церкви, поступову русифікацію системи освіти, політику в галузі культури в контексті ставлення правлячої партії до національного питання тощо. Цю тему дослідник продовжив у низці пізніших праць.
З ініціативи Білінського і за його редакцією видано англійські переклади деяких матеріалів українського самвидаву, зокрема випуск 6 самвидавного журналу «Український вісник» (Балтимор, 1977). У 1970-х він був одним із перших науковців у США, які серйозно досліджували діяльність українського дисидентського руху (див. Дисидентство) та репресії влади проти нього.
У подальших студіях науковець аналізував політику СРСР у галузі культури, економіки, зовнішніх відносин, кадрові зміни у всесоюзному та українському республіканському партійному апараті (див. Апарат політичний), політику радянської влади щодо молоді тощо.
У 1970–1980-х окрім східноєвропейської проблематики розглядав також взаємини європейських держав із їхніми колишніми колоніями (зокрема відносини між Францією й Тунісом).
У 1990-х повернувся до дослідження української проблематики, опублікував політологічно-соціологічний огляд «Україна: від національності до нації» (1996) і дослідження про український аспект проблеми розширення НАТО на схід «Кінець розширення НАТО: Балтійські держави й Україна».
Під час каденції Білінського на посаді президента УВАН у США дослідник приділяв значну увагу поповненню архівної колекції організації. Зокрема, за його участю і частково за його ініціативи 1990 УВАН прийняла на збереження особистий архів І. Багряного.
Праці:
- The Second Soviet Republic: The Ukraine After World War II. New Brunswick : Rutgers University Press, 1964. 540 p.
- Changes in the Central Committee: Communist Party of the Soviet Union, 1961–1966. Denver : University of Denver, 1967. 54 p.
- The Concept of the Soviet People and its Implications for Soviet Nationality Policy // The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the United States. 1978–1980. Vol. 14. № 37–38. P. 87–133.
- Ukraine: From Nationality to Nation. Boulder : Westview Press, 1995. 250 p.
- Primary Language of Communication as a Secondary Indicator of National Identity: The Ukrainian Parliamentary and Presidential Elections of 1994 and the «Manifesto of the Ukrainian Intelligentsia» of 1995 // Nationalities Papers. 1996. Vol. 24. № 4. P. 661–678.
- Endgame in NATO's Enlargement: The Baltic States and Ukraine. Westport : Praeger, 1999. 148 p.
- Was the Ukrainian famine of 1932–1933 genocide? // Journal of Genocide Research. 1999. Vol. 1. № 2. P. 147–156.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Білінський, Ярослав Петрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Білінський, Ярослав Петрович (дата звернення: 13.05.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 01.02.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів