Бінарна опозиція
Біна́рна опози́ція (від лат. лат. binarius — подвійний, із двох частин) — універсальний принцип пізнання, організації знакових систем і властивість людського мислення, що полягає у сприйнятті та описі світу через парні, семантично протилежні категорії (верх — низ, добро — зло, прекрасне — потворне, день — ніч, свій — чужий тощо).
Бінарна опозиція є структурним відношенням, де терміни чітко визначені, полярні за змістом й протиставлені одне одному, водночас кожен із них набуває смислу та актуальності тільки у зв’язку з протилежним. Є головною для виділення інших типів опозицій. Структуралізм розуміє бінарну опозицію як фундаментальний принцип мови, філософії, культури, а структуру бінарних опозицій відносить до базових характеристик людського мислення.
Вивчення принципу розуміння й раціонального опису дійсності через бінарні пари, сполуки протилежностей започатковано в античній філософії (Піфагор, Горгій із Леонтіни, Анаксимандр Мілетський, Платон, Аристотель та ін.). Бінарне моделювання дійсності було притаманне ментальності середньовіччя, з її поділом світу на праведне і грішне, Божественне і демонічне, небесне і земне. З 18 ст. завдяки спадщині І. Канта, Г. Гегеля проблема бінарних відношень актуалізована у філософії (див. Антиномії, Тріада). Концептуалізація ідеї бінарних опозицій у фонології, семіотиці припала на початок 20 ст. (Ф. де Соссюр, Р. Якобсон, М. Трубецький) та пов’язана з виробленням методологічних засад структуралізму. З другої половини 20 ст. входить практично в усі сфери гуманітарних досліджень.
Сучасний філософський дискурс бінаризму пов’язують із працями К. Леві-Стросса, Ю. Лотмана та ін. Актуалізовані дослідження бінарних опозицій у лексикології, стилістиці, семантиці різних мов (зокрема української), літературознавстві, лінгвокогнітології, релігієзнавстві, східній філософії, етнопсихології, культурології тощо.
Література
- Уваров М. Бинарный архетип. Эволюция идеи антиномизма в истории европейской философии и культуры. Санкт-Петербург : Балтийский государственный технический университет, 1996. 214 с.
- Дубчак О. П. Концептуальна опозиція «свій» — «чужий» як базовий регуляторний фрагмент української мовної картини світу // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 9: Сучасні тенденції розвитку мов. 2011. № 5. С. 92–99.
- Вардеванян С. Бінарна опозиція Каїн — Авель як невротичний пошук гармонійного світу у Володимира Сосюри // Мандрівець. 2014. № 4. С. 44–48.
- Редьква Я. Бінарні опозиційні пари верхній (вищий, вижній, горішній) — нижній (долішній, нижчий) — середній на означення розмірно-просторових характеристик у західноукраїнській історичній ойконімії // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Мовознавство. 2017. Вип. 1 (27). С. 266–271.
- Гаврилюк І. С. Структура і семантика поетонімних опозицій у художньому тексті. Суми : Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка, 2018. 210 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бінарна опозиція // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бінарна опозиція (дата звернення: 13.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.08.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
