Знакова система
Зна́кова систе́ма — базове поняття семіотики, теорії культури — певний порядок, у якому знаки визначають через співвідношення між ними.
Характеристика
Знаки, що заступають свої об’єкти у деяких відношеннях чи якостях (за Ч. Пірсом) або є стійкими цілостями виразу і змісту (за Ф. де Соссюром), можуть існувати й визначатися семантично відносно об’єкта (рідко) чи вступати у зв’язки з іншими знаками й визначатися через них. У цьому випадку ведуть мову про знакову систему. Термін є суттєвим для культурології в її структуралістській версії (див. Структуралізм).
Знакова система — структура з елементами. Так, знаки світлофора — структура з двох або трьох елементів, матеріальне наповнення яких кольорами вже не є частиною структури. Важливе правильне чергування вказівок зі значенням «стояти» та «іти». Жоден із цих елементів не є сигналом, бо він не стимулює, наприклад, іти обов’язково (можна не скористатися дозволом, а продовжувати стояти). Його значення виникає в системі, де він чергується з означником заборони. Цей приклад є зразком так званої однокласної системи, де знаки не вступають у складніші комбінації і не мають рівнів ієрархії.
Більшість знакових систем культури влаштовані складніше. Знаки мови мають декілька рівнів організації. На рівні фонем або графем — так званий другий рівень членування, який розрізняє повнозначні знаки, проте позбавлений власних значень. На рівнях першого членування — морфем, слів, синтаксичних конструкцій — вкладення одиниць нижчого рівня зі змістом в одиниці вищого рівня, зміст яких вони змінюють (у словах «писати», «написати», «вписати», «виписати», «записати», «відписатися»). Тут свої значення мають і префікси, хоча б і з одної фонеми, і корінь, і комбінація, яка дає деякий новий результат.
Згідно із засадничою тезою Ф. де Соссюра, знаки у системі мають мінову «вартість» (фр. valeur). Залежно від неї вони можуть або не можуть заступати один одного у складних комбінаціях. У Соссюра та його послідовника Р. Якобсона йдеться про два типи стосунків знаків між собою: парадигматичний та синтагматичний (в американській традиції Ч. Пірса — Ч. Морріса обидва називалися б «синтактикою»). Парадигматику (у Соссюра «асоціація») називають віссю селекції. На ній обираємо один із можливих знаків, виключаючи вибір інших знаків рівного порядку. Синтагматика є віссю комбінації, що розгортається у часі (живому мовленні) або просторі (на письмі). На цій осі займенник «я» тягне за собою відповідну форму «пишу», а не «пишеш», яка здатна керувати додатком «цю статтю».
Культура як знакова система
До 1960-х антропологічний та культурологічний структуралізм намагався знайти більш чи менш точні аналогії відповідним рівням організації мови у таких знакових системах, як ритуали, міфи, музика, живопис, кінематографія. Це не вдалося з багатьох причин. Одна з них — відсутність у зазначених системах культури другого, асемантичного членування, яке було б економним відносно першого. Скажімо, 30–50 (максимум 70) фонем природної мови здатні розрізнювати сотні тисяч значимих лексичних одиниць. Ні штрихи й геометричні фігури іконічних знаків-малюнків, ані пікселі індексального цифрового фото не створюють такого економного набору одиниць, вони варіюють разом із зображенням. Ноти змінюють номінальну висоту, зберігаючи ту саму роль у фразі разом зі зміною тональності. Друга причина — принципова невичерпність лексикона мов культури, перш за все іконічно-індексальних (напр.,кінематограф). Лексика символічної знакової системи, якою є «природна» мова, є конвенційною, тоді як кадрів фільму стільки, скільки об’єктів зуміємо зафільмувати. Критиці надто оптимістичних лінгвістичних аналогій присвячено значну частину двотомника Ж. Дельоза «Кіно» («Cinéma»; т. 1–2, 1983–1985).
Культура є знаковою системою саме у сенсі соссюрівської «valeur». Знаки культури не можуть довільно заступати місце один одного або розширювати поле свого вжитку без того, щоб не зазнати тиску інших знаків. Якщо архітектура постмодерну цитує елементи або синтагми історичних стилів, вона вписує їх у сучасну конструкцію, і ознака «цитатності» лишається тут незнищенною. Те саме в музиці, з її так званою автореферентністю («музика означає музику») і впізнаваністю тем, мотивів, способів аранжування.
Сказане стосується й поведінкових патернів. Ми не можемо довільно змінювати їх, не порушивши інших елементів системи. Якщо в культурі сформовані саме такі ритуали привітання, прощання, звернення до незнайомого, знайомства, сварки і примирення, не можна довільно ввести елементи з іншої культури й сподіватися на розуміння. Це спостерігається й у діахронії (див. Діахронія та синхронія) культури, і в її стратифікації. Навмисне вживання недоречних застарілих стереотипних дій (низького поклону й розшаркування) може викликати комічний ефект, а низових (поплескування по плечу) — роздратування.
Значення
Знакові системи й підсистеми культури постійно перебувають у динаміці, проте є достатньо структурованими й зрозумілими їх носіям.
Література
- Cobley P. Semiotics for Beginners. Cambridge : Icon, 1997. 176 p.
- The Essential Peirce : in 2 vol. Bloomington : Indiana university press, 1998. Vol. 2. 584 p.
- Noth W. Handbuch der Semiotik. 2 aufl. Stuttgart; Weimar : Metzler, 2000. 668 p.
- Sebeok T. Signs: An Introduction to Semiotics. 2nd ed. Toronto : University of Toronto Press, 2001. 194 p.
- Lotman M. Atomistic versus Holistic Semiotics // Sign Systems Studies. 2002. № 30 (2). P. 513–527.
- Chandler D. Semiotics. The Basics. 3rd ed. London : Routledge, 2017. 352 p.
- Собуцький М. А. Знаки в культурі // Культурологія: могилянська школа / За ред.: М. А. Собуцького, Д. О. Короля, Ю. В. Джулая. Київ : Олег Філюк, 2018. С. 261–291.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Собуцький М. А. Знакова система // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Знакова система (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.01.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
