Біо, Жан-Батіст
Біо́, Жан-Баті́ст (фр. Biot, Jean-Baptiste; 21.04.1774, м. Париж, Франція — 03.02.1862, Париж) — фізик, астроном, геодезист, член Паризької АН (з 1803), Французької академії (з 1856), Академії написів і красного письменства (з 1841), Лондонського королівського товариства (з 1815), почесний член Санкт-Петербурзької АН (з 1819), інших академій.
|
Біо, Жан-Батіст (Biot, Jean-Baptiste) | |
|---|---|
| Народження | 21.04.1774 |
| Місце народження | Париж |
| Смерть | 03.02.1862 |
| Місце смерті | Париж |
| Напрями діяльності | фізика, астрономія, педагогіка |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Медалі | імені Б. Румфорда (1840) |
| Почесні звання | Командор ордена Почесного легіону (1849), Кавалер прусського ордена Заслуг (1850) |
Зміст
Життєпис
Походив з селянської родини. Навчався до 1791 у Колежі Людовика Великого (м. Париж). З 1792 служив у артилерії, був поранений і повернувся у м. Париж. Навчався інженерній справі у Школі мостів і доріг (з січня 1794), згодом перейшов до Центральної школи громадських робіт, яка відкрилася у грудні 1794 (тепер Політехнічна школа), а в жовтні 1795 знову повернувся до Школи мостів і доріг.
Працював з 1797 викладачем математики Центральної школи департаменту Уаза у м. Бове, 1799 — екзаменатором у Політехнічній школі. З 1800 — професор фізики та математики у Колеж де Франс, з 1806 — асистент астронома, з 1825 — астроном у Бюро довгот.
Разом із Ф. Араго їздив 1806 до Іспанії для проведення робіт з визначення розміру меридіана.
Працював професором на науковому факультеті Паризького університету (з 1808), був його деканом (1840–1849).
Обирався віце-президентом Паризької академії наук (з 1835).
Наукова діяльність
Праці присвячені оптиці, електромагнетизму, акустиці, історії науки. Був одним з фундаторів термодинаміки.
Завдяки доповіді Біо в Академії наук 18.07.1803 про метеорит, що впав 26.04.1802 неподалік м. Егль (тепер регіон Нормандія), ці об’єкти були визнані у Франції. Разом із Ж.-Л. Гей-Люссаком піднімався на повітряній кулі, довів, що магнітне поле Землі помітно не змінюється з висотою, та дослідив верхній шар атмосфери.
Визначав швидкість звуку в твердих тілах (1809, 1823). У 1811 відкрив поляризацію світла при заломленні (незалежно від Е. Л. Малюса), 1815 — кругову поляризацію (незалежно від Ф. Араго і Д. Брюстера). Досліджував поляризаційні властивості речовин. Виявив оптичну активність деяких рідин (зокрема, 1815 у скипидару), встановив, що вони мають здатність повертати площину поляризації. Відкрив закон обертання площини поляризації світла (закон Біо) та встановив існування право- і лівообертальних речовин (1815). Його дослідження обертання площини поляризації світла в кристалах і органічних речовинах поклали початок цукрометрії — методу визначення концентрації розчинів оптично активних речовин (1836). У 1820 спільно з Ф. Саваром відкрив закон, що визначає напруженість магнітного поля прямого струму (закон Біо — Савара). Разом з Ф. Араго виконав вимірювання густини і показника заломлення різних газів (1806). Дослідив (1814) поляризаційні властивості турмаліну.
Автор праць: «Елементарний трактат з фізичної астрономії» (1805), «Трактат з експериментальної фізики та математики» (1816), «Елементарний трактат з експериментальної фізики» (1817) та інших.
Нагороди і визнання
Командор ордена Почесного легіону (з 1849), кавалер прусського ордена Заслуг (1850).
Нагороджений медаллю імені Б. Румфорда (1840).
На честь Біо названий мінерал біотит, число Біо та кратер Біо на видимій стороні Місяця.
Праці
- Tables barométriques portatives. Paris : J. Klostermann, 1811. 50 p.
- Mémoire sur de nouveaux rapports qui existent entre la réflexion et la polarisation de la lumière par les corps cristallisés // Mémoires de l'Institut national des sciences et arts. 1812. T. 12. P. 135–280.
- Montaigne. Discours qui a obtenu une mention dans le concours proposé par l’Académie. Paris : Michaud Frères, 1812. 68 p.
- Traité de physique expérimentale et mathématique : en 4 t. Paris : Deterville, 1816.
- Précis élémentaire de physique expérimentale : en 2 t. Paris : Chez Déterville, 1817.
- Lettres sur l'approvisionnement de Paris et sur le commerce des grains. Paris : Bachelier, 1835. 101 p.
- Mémoire sur la vraie constitution de l'atmosphère terrestre. Paris : Bachelier, 1841. 112 p.
- Mélanges scientifiques et littéraires : en 3 t. Paris : Michel Levy, 1858.
Література
- Храмов Ю. А. История физики. Киев : Феникс, 2006. 1176 с.
- Poirier J.-P. Jean-Baptiste Biot, 1774–1862: un savant méconnu. Paris : Hermann, 2011. 282 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Біо, Жан-Батіст // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Біо, Жан-Батіст (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.06.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
