Внутрішньо переміщені особи
Вну́трішньо перемі́щені осо́би — люди, які масово покидають своє постійне місце проживання внаслідок збройного конфлікту, стихійного лиха тощо, але не покидають кордони країни.
Внутрішньо переміщені особи в Україні — громадяни України, іноземці або особи без громадянства, які, маючи право на постійне проживання, перебувають в Україні, вимушені покинути або залишити своє житло чи місце постійного проживання без перетину державних кордонів.
Зміст
Характеристика
Підстави такого переміщення:
- побоювання стати жертвою переслідувань або відсутність можливості повною мірою користуватися захистом, гарантованим чинним законодавством України чи міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України у місці свого постійного проживання;
- загроза для власного життя або членів сім’ї, безпеки чи свободи;
- відчуття на собі або членах сім’ї наслідків насильства в ситуаціях збройного конфлікту або систематичного порушення прав людини;
- зовнішня агресія;
- іноземна окупація;
- громадянська війна;
- збройні зіткнення на етнічній, релігійній, мовній чи іншій основах, що порушують громадський порядок у місці постійного проживання;
- надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.
Історична довідка
В Україні масове явище внутрішньо переміщених осіб виникло після 26.04.1986 у зв’язку з аварією на Чорнобильській атомній електростанції.
Уперше на законодавчому рівні статус внутрішньо переміщених осіб урегульовано з прийняттям Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.12.1991 та Постанови Кабінету Міністрів України «Про Порядок відселення та самостійного переселення громадян з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» від 16.12.1992. До прийняття зазначених нормативно-правових актів питання, які стосувалися внутрішнього переміщення, регулювала Постанова Ради Міністрів Української РСР «Про додаткові заходи щодо посилення охорони здоров’я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС» від 14.12.1989.
Унаслідок збройного конфлікту на територіях Донецької та Луганської областей, а також окупації Криму категорію «внутрішньо переміщена особа» офіційно закріплено у Законі України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014. Зазначений закон став базою для формування відповідної нормативної основи гарантування дотримання прав, свобод і законних інтересів внутрішньо переміщених осіб в Україні.
Світовий досвід
У міжнародному праві на внутрішньо переміщених осіб поширюються права, закріплені в загальних міжнародних актах:
- Загальна декларація прав людини 1948;
- Конвенція про захист цивільного населення під час війни 1949 та два додаткових протоколи до неї 1977;
- Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966;
- Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966;
- Конвенція Організації Об’єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979;
- Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження та покарання 1984;
- Конвенція про права дитини 1989;
- Римський статут міжнародного кримінального суду 1998;
- Конвенція про права осіб з інвалідністю (Конвенція про права інвалідів) 2006.
У межах діяльності Ради Європи прийняті Конвенція про захист прав і основоположних свобод, Рекомендація 6 (2006) Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо внутрішньо переміщених осіб, Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи 1877 (2009) щодо захисту прав людини довгостроково переміщених осіб 1901 (2010) щодо вирішення майнових питань біженців і внутрішньо переміщених осіб, резолюції 1708 (2010) про вирішення питань власності щодо біженців і внутрішньо переміщених осіб 2028 (2015) про гуманітарну ситуацію в Україні: біженці та внутрішньо переміщені особи.
Організація з безпеки та співробітництва в Європі 1999 утвердила Платформу Безпеки з метою співпраці, зміцнення взаємного характеру відносин між організаціями та установами, що займаються просуванням всеосяжної безпеки в зоні дії Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ, І. 1) та інші. Міжнародні документи у сфері прав і свобод стали основою для формування відповідної нормативної основи забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб в Україні.
Нормативне регулювання в Україні
У національному законодавстві комплекс взаємопов’язаних конституційних норм, що безпосередньо чи опосередковано гарантують права і свободи внутрішньо переміщених осіб, передбачено у Розділі ІІ Конституції України. Базові нормативно-правові акти, предметом правового регулювання яких є забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб:
- Закони України — «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014, «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014;
- Постанови Кабінету Міністрів України — «Про забезпечення тимчасового проживання сімей, які переселилися з Автономної Республіки Крим та м. Севастополя» від 25.06.2014, «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01.10.2014, «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 07.11.2014, «Про затвердження Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб» від 22.09.2016;
- Розпорядження Кабінету Міністрів України — «Про затвердження плану заходів з реалізації Стратегії інтеграції внутрішньо переміщених осіб та впровадження довгострокових рішень щодо внутрішнього переміщення на період до 2020 року» від 21.11.2018.
Кабінет Міністрів України та міністерства з метою полегшення доступу внутрішньо переміщених осіб до пенсій, соціальних виплат, медичного обслуговування, роботи та освіти ухвалили інші підзаконні акти (постанови, інструкції тощо). Положення вищезазначених Постанов Кабінету Міністрів України деталізують в актах локального характеру органів державної влади та місцевого самоврядування.
Додатково
Міжнародні та національні нормативно-правові акти у сфері забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб класифікують за критеріями:
- за предметом регулювання (встановлюють засади регулювання статусу внутрішньо переміщених осіб (наприклад, Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб») та упорядковують відносини у цій сфері опосередковано (наприклад, Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання»);
- за колом осіб (загальні — поширюють свою дію на все населення країни; спеціальні — на окреме коло осіб, зокрема осіб зі спеціальним статусом);
- за юридичною силою, а також територією на яку поширюється дія вищезазначених актів (Конституція України (встановлює основоположні засади прав і свобод внутрішньо переміщених осіб в окремих статтях), конституційні, органічні та звичайні закони, що діють в різних галузях законодавства; підзаконні нормативно-правові акти (постанови Верховної Ради України; стратегії, затверджені Президентом України; плани, схвалені Кабінетом Міністрів України, міністерствами, іншими ЦОВВ у сфері забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб; програми та плани місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування); міжнародні акти (загальні та спеціальні міжнародні документи, прийняті Радою Європи, ООН, Європейським Союзом, ОБСЄ).
Література
- Дракохруст Т. В. Актуальні питання правового статусу внутрішньо переміщених осіб на території України // Актуальні проблеми правознавства. 2016. Вип. 1. С. 41–44.
- Новікова О. Ф., Амоша О. І., Антонюк В. П. та ін. Внутрішньо переміщені особи: від подолання перешкод до стратегії успіху. Київ : Інститут економіки промисловості НАН України, 2016. 448 с.
- Наливайко Л. Р., Орєшкова А. Ф. Внутрішньо переміщені особи: визначення поняття // Право і суспільство. 2018. № 1. Ч. 1. С. 34–39.
- Орєшкова А. Ф. Визначення поняття гарантій прав і свобод внутрішньо переміщених осіб: теоретико-правовий аспект // Порівняльно-аналітичне право. 2019. № 3. С. 21–25.
- Наливайко Л. Р., Тарасенко Ю. М., Звягіна Е. В. Збірник нормативно-правових актів з питань забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб в Україні. 2-ге вид., перероб. і допов. Дніпро : Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2020. 364 с.
Автор ВУЕ
Л. Р. Наливайко Є. В. Касяненко А. Ф. Орєшкова
Покликання на цю статтю: Наливайко Л. Р., Касяненко Є. В., Орєшкова А. Ф. Внутрішньо переміщені особи // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Внутрішньо переміщені особи (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.04.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
