Ворожіння
Ворожі́ння — різновид магічних практик, ритуальні дії та прийоми, спрямовані на те, щоб дізнатися про майбутнє, успішність задуманих справ, передбачити особисту долю.
Виникло за первісного суспільства, є універсальним складником язичницьких вірувань (див. Язичництво), етнічних релігій. Значного розвитку набуло у стародавніх Греції, Римі, Ассирії, Вавилоні. Авраамічні релігії, що прагнули позбутися язичницького марновірства, табуювали будь-які ворожіння. У сучасну добу ворожіння, стало своєрідною «індустрією», видом послуг, підприємництва.
У давнину ворожіння, розпізнавання і тлумачення нібито поданих духами й богами знаків було особливою функцією служителів культу — жерців, авгурів, волхвів, віщунів, знахарів, відьом тощо. В античному світі до урочистих магічних практик ворожіння вдавалися перед кожною вагомою державною справою, військовою або політичною кампанією, істотними змінами у приватному житті, чекали на сприятливий результат. З часом ритуали набули вигляду формальних процедур, зміст щочастіше залежав від інтересів жерця, ставав засобом маніпуляції.
Виділяють ворожіння оказіальні, тобто приурочені до певної події (напр., побудова оселі, народження дитини, укладання шлюбу тощо), та календарні, що були пов’язані з певними днями чи періодами року, циклом господарських робіт, святами. Розрізняють також ворожіння індивідуальні й колективні, «чоловічі» і «жіночі», за способом здійснення (гідромантія, геомантія, піромантія, хіромантія тощо).
Для ворожінь використовували вогонь, воду, землю, рослини, руни, нутрощі жертовних тварин, спостереження за небесними явищами і розташуванням небесних тіл, поведінкою тварин і птахів, а також кров, особисті речі (гребінець, каблучку, пасок, черевики); від середньовіччя — спеціальні символічні засоби (наприклад, карти таро) тощо. Часто вважали, що ворожбит не тільки може відкрити майбутнє, а й вплинути на нього (звідси — наворожити, приворожити, наврочити). Разом із тим практика ворожінь, пов'язаних із господарською діяльністю людини, спостереженнями за явищами природи, живого світу, акумулювала й деякий раціональний досвід.
Різні види передбачення, ворожіння поширилися й серед людності (зокрема, на врожай, на приплід, на нареченого, на заміжжя), вкорінилися в побутовій народній культурі, фольклорі. Так, в Україні, традиційно ворожили на Івана Купала, Новий рік, Святвечір (переддень Різдва), на Андрія (13 грудня) тощо.
Див. також Мантика.
Література
- Іларіон, митроп. Дохристиянські вірування українського народу. Київ : Обереги, 1992. 424 c.
- Войтович В. М. Українська міфологія. Енциклопедія народних вірувань. Київ : «ФОП Стебеляк О. М.», 2014. 688 с.
- Кононенко О. А. Українська міфологія. Фольклор, звичаї, обряди. Харків : Фоліо, 2020. 158 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Ворожіння // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ворожіння (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.05.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
