Всеукраїнський союз церков євангельських християн-баптистів
Всеукраї́нський сою́з церко́в єва́нгельських христия́н-бапти́стів, ВСЦ ЄХБ — релігійна організація, найчисельніше в Україні об’єднання релігійних громад і регіональних осередків пізньопротестантської традиції.
Зміст
Історична довідка
Взаємодія партикулярного (осібного) баптизму і євангельського християнства визначила своєрідність розвитку протестантизму на українських теренах.
Рух євангельських християн-баптистів започатковано в 2-й пол. 19 ст., за часів входження українських земель до Російської імперії, серед сільського населення південного регіону. Перші спроби об’єднання баптистів і євангельських християн відомі в 1884, 1898, 1903, 1905, 1907, 1909 та ін. Попри те, що вони були невдалими, ідея об’єднання вплинула на подальші організаційні зусилля, виникла назва «євангельські християни-баптисти».
Своє значуще втілення ця ідея знайшла на з’їзді представників обох течій в січні 1920 в м. Петрограді (тепер Санкт-Петербург, Російська Федерація), де були спільно випрацювані рішення щодо загальних організаційних засад та релігійно-культової практики Всеросійського союзу євангельських християн і баптистів. Утім, незважаючи на досягнутий компроміс, інституційного об’єднання конфесій з низки причин не відбулося (зокрема, й через незацікавленість радянської влади у зміцнілому протестантському русі).
Паралельно об’єднавчий рух поширився і в західних регіонах. Нетривалий час (1923–1930) діяв Союз слов’янських громад євангельських християн і баптистів у Польщі (назва з 1925), до складу якого входили протестантські громади Галичини (офіційно вийшли у 1927).
У СРСР після хвилі репресій (кін. 1920-х — 1930-ті) проти баптистів і євангельських християн та їх вимушеної катакомбної діяльності нова спроба налагодити взаємодію припала на роки Другої світової війни, особливо на окупованих територіях. Об’єднавчі місцеві з’їзди відбулися 1942 в містах Рівному, Києві, Житомирі, Кіровограді (тепер Кропивницький), Дніпропетровську (тепер Дніпро). Того ж року в м. Москві створено Тимчасову раду євангельських християн і баптистів. Зміна політики уряду щодо релігії й церкви, нові інтереси державної влади (використання впливу релігійних спільнот на населення в розпалі війни; виявлення, облік і контроль протестантських громад, перевірка їхньої лояльності; включення до СРСР нових територій із вагомою присутністю протестантів) стали вирішальним чинником інституалізації міжцерковного об’єднання.
26–29 жовтня 1944 у м. Москві відбулася Всесоюзна нарада євангельських християн і баптистів, на якій створено Союз євангельських християн і баптистів (з 01.01.1946 — Союз євангельських християн-баптистів). Керівні функції перебрала Всесоюзна рада євангельських християн–баптистів (ВР ЄХБ, діяла в жовтні 1944 — листопаді 1992), до складу якої увійшли по 4 представники від кожної з конфесій (утім, євангельські християни посіли ключові позиції у проводі союзу). Структурно Союз постав як федерація національних союзів євангельських християн-баптистів усіх радянських республік (об’єднання українських церков було найбільшим у складі організації). Від 1944 до Союзу включено євангельських християн і баптистів Західної України, 1945 — християн віри євангельської (п’ятидесятників), 1946 — баптистів Закарпаття, 1947 — громади Союзу церков Христових Західної України і Білорусі, 1963 — менонітів; увійшли й деякі інші малочисельні конфесії. ВР ЄХБ видавала офіційний часопис «Братський вісник» (рос. «Братский вестник»). Назагал злиття віросповідно різних течій виявилося нежиттєздатним і функціонувало лише в умовах радянської дійсності.
Частина євангельських церков відмовилася входити до Союзу ЄХБ, звинувачувала його керівництво у співпраці з радянською владою. У подальші роки організацію вражали опозиційні рухи та розколи. На початку 1960-х розгорнулася протестна діяльність ініціативної групи (т. з. ініціативники), що спричинило хвилю гонінь на незареєстровані громади; 1965 створено новий Союз церков ЄХБ на чолі з Радою церков (т. з. відокремлені); від початку 1970-х діяли автономні євангельсько-баптистські церкви; наприкінці 1980-х, за умов посилення децентралізаційних процесів, з організації масово виходили п’ятидесятники. Після розпаду СРСР Союз євангельських християн-баптистів розділився на національні об’єднання.
У листопаді 1992 ухвалено рішення про створення Євро-Азіатської федерації союзів ЄХБ, куди увійшли національні союзи колишніх радянських республік.
На 22-му з’їзді євангельських християн-баптистів України, що відбувся в лютому 1994 в м. Києві, створено Всеукраїнський союз об’єднань євангельських християн-баптистів (ВСО ЄХБ), схвалено новий Статут організації. Станом на 2004 ВСО ЄХБ налічував: понад 2,3 тис. зареєстрованих громад (найбільше в Київській, Харківській, Чернівецькій, Хмельницькій областях), 80 місій, 40 навчальних закладів, 1339 недільних шкіл.
2006 рішенням чергового (25-го) з’їзду назву об’єднання було змінено на теперішню.
Мета і напрями діяльності
ВСЦ ЄХБ визначає за мету організаційне і духовне єднання вірян та поширення євангельських ідей у суспільстві.
Головні напрями служіння: місіонерський (див. Місіонерство), християнської освіти, молодіжний, дитячий, жіночий, сімейний, інформаційний, соціальний (охоплює медичне, капеланське, доброчинне служіння, допомогу в’язням, людям із вадами слуху і зору, сиротам, реабілітацію осіб із алкогольною та наркотичною залежністю тощо), музично-хоровий.
Місіонери Союзу здійснюють служіння у Польщі, Латвії, Італії, Португалії, Туреччині, Казахстані, Таджикистані, Єгипті, Еквадорі, Уганді, Китаї, Таїланді тощо, де співпрацюють із місцевими церквами.
Структура і керівні органи
Структуру ВСЦ ЄХБ формують 25 обласних об’єднань євангельських християн-баптистів під проводом старших пресвітерів, 6 об’єднань євангельсько-баптистських церков української діаспори: 5 у країнах американського континенту (США, Канада, Австралія, Аргентина, Парагвай) та в Португалії.
Вищим керівним органом ВСЦ ЄХБ є з’їзд представників церков, який скликається що п’ять років. З’їзд затверджує статутні положення, основні напрями духовної та організаційної діяльності ВСЦ ЄХБ, обирає голову, склад виконавчого комітету та ревізійної комісії, затверджує склад Ради Союзу.
У період між з’їздами загальне керівництво здійснюють Рада Союзу (голова Союзу, заступники голови, старші пресвітери об’єднань та керівники основних відділів Союзу) та Виконавчий комітет (голова Союзу і заступники голови). При Раді Союзу діє духовно-консультативна рада, сформована з досвідчених і авторитетних служителів.
Голова ВСЦ ЄХБ звітує про своє служіння Раді Союзу та черговому з’їзду представників церков.
При Союзі утворено 13 основних комітетів і підрозділів, що координують діяльність у різних царинах, зокрема комітети дитячого та підліткового служіння, молодіжного служіння, сімейного служіння, соціального служіння, капеланського служіння, пасторського служіння, християнської освіти, зовнішньої місії тощо.
Офіційний сайт: https://www.baptyst.com/
Сучасний стан
За даними Державної служби з етнополітики та свободи совісті, станом на 01.01.2020 до складу ВСЦ ЄХБ входило 2672 релігійних організацій, з них: 2510 релігійних громад, 41 духовний освітній заклад (27 вищих і 14 середніх, понад 5,2 тис. слухачів); діяло 1304 загальноосвітніх та недільних шкіл, виходило 26 періодичних видань; зареєстровано 2796 священнослужителів.
За даними ВСЦ ЄХБ (2017), церкви та місіонерські групи євангельських християн-баптистів об’єднують понад 113 тис. воцерковлених вірян, котрі свідомо сповідують і практикують віровчення євангельських християн-баптистів, у дорослому віці прийняли хрещення, беруть участь у діяльності громади. Назагал богослужіння у церквах ВСЦ ЄХБ відвідують близько 300 тис. осіб.
ВСЦ ЄХБ є членом Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій та Ради євангельських протестантських церков України. Входить до складу Європейської баптистської федерації та Всесвітнього баптистського альянсу, бере участь у європейських і світових баптистських конференціях.
З грудня 2022 церкви ВСЦ ЄХБ перейшли на григоріанський календар.
Джерело
Звіт про мережу релігійних організацій // Портал відкритих даних. 2020. URL: https://data.gov.ua/dataset/db82faf8-3c30-4b47-95a6-15b2c0cc5ece/resource/1fc2bcdb-f0a5-4d2f-bbd2-e666498a738c
Література
- Решетников Ю., Санников С. Обзор истории евангельско-баптистского братства в Украине. Одесса : Богомыслие, 2000. 246 с.
- Домашовець В. Український Євангельсько-Баптистський Рух в його 150-літній ювілей: 1852–2002. Морріс Плейнс; Луцьк : [б. в.], 2002. 95 с.
- Войналович В. А. Партійно-державна політика щодо релігії та релігійних інституцій в Україні 1940–1960-х рр.: політологічний дискурс. Київ : Світогляд, 2005. 741 с.
- Лахно О. Церковна опозиція євангельських християн-баптистів в Україні (1940–1980-ті роки). Полтава : Друкарська майстерня, 2009. 288 с.
- Євангельські християни-баптисти України. Історія і сучастність / Редкол.: В. Антонюк (гол. ред), Л. Жакун (відп. ред.), Л. Бородинська. Київ : Всеукраїнський союз об’єднань євангельських християн-баптистів, 2012. 428 с.
- Бондарчук П. Євангельські християни-баптисти в УРСР (середина 1940 — середина 1980-х рр.): взаємини з владою, особливості та трансформації релігійного життя // Український історичний журнал. 2018. № 6. С. 145–167. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/179240/09-Bondarchuk.pdf?sequence=1.
- Бородинська Л. Діяльність євангельських християн на західноукраїнських землях у міжвоєнному двадцятилітті // Всеукраїнський союз церков євангельських християн-баптистів. URL: https://www.baptyst.com/diyalnist-yevangelskyh-hrystyyan-n/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Всеукраїнський союз церков євангельських християн-баптистів // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Всеукраїнський союз церков євангельських християн-баптистів (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.05.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
