Релігійні організації
Релігі́йні організа́ції — різні форми об’єднань послідовників певного віросповідання, стійкість і консолідованість яких забезпечені змістом віровчення (догмати, світогляд, цінності, ідейна традиція), спільними релігійними практиками, системою релігійних норм, організаційних принципів, ролей.
Характеристика
Форми, структура, ієрархія, спосіб діяльності релігійних організацій залежать від історичних умов їх виникнення і функціонування, приписів канонічного права, впливу релігійних і національних традицій, соціально-політичних обставин, законодавчо закріплених принципів відносин з державою тощо.
Цілісність релігійної організації забезпечена: а) ідейно (спільним змістом віровчення), б) практично (спільними культовими відправами, обрядами, ритуалами, моральними та ін. настановами), в) нормативно (традиціями, членством, системою приписів, норм, організаційних принципів).
За функціональним призначенням виділяють 2 основні типи релігійних організацій:
- створені вірянами для спільного задоволення передусім релігійних потреб і завдань — сповідувати віру, маніфестувати свою релігійну ідентичність, здійснювати культові відправи, забезпечувати присутність, відтворення та поширення свого віросповідання в суспільстві, вільно здійснювати релігійну комунікацію (наприклад, релігійні громади, деномінації, церкви, монастирі, місії, чернечі ордени, духовні навчальні заклади тощо);
- позакультові, створені одновірцями для задоволення інших суспільних потреб і провадження таких форм діяльності, де формоутворювальним чинником, окрім релігійного, стають: спільні політичні, правові, трудові, професійні тощо інтереси, демографічні, гендерні, освітні та ін. ознаки, практичні цілі соціального служіння (як-от: релігійно-політичні партії, профспілкові, молодіжні, студентські, жіночі спілки, господарські, видавничі, доброчинні, миротворчі тощо організації).
За складом розрізняють моно- і поліконфесійні організації. Перші об’єднують носіїв одного віросповідання, другі — сповідників різних релігій і конфесій (наприклад, Всесвітня Рада Церков, Федерація ісламських організацій Європи, національні ради / конгреси церков і релігійних організацій, біблійні товариства, екуменічні комісії та ін.).
За релігійною ідентичністю: християнські (православні, католицькі, протестантські), мусульманські (сунітські, шиїтські), буддійські, юдейські тощо.
За організаційними принципами (внутрішня структура, ієрархічні відносини, тип керівництва, розподіл ролей і статусів, групові норми та ін.): релігійні громади, братства, церкви, секти, деномінації, харизматичні культи, ордени (чини) тощо. Назагал проблема класифікації релігійних організацій упродовж минулого століття лишалася предметом полеміки в соціології релігії.
До характеристики релігійних організацій застосовують і загальносоціологічні критерії класифікації соціальних груп: закриті й відкриті, формальні і неформальні, великі й малі тощо.
Релігійні організації можуть вільно обирати собі назву, керуючись власними канонами, догматами, принципами тощо. Проте на це право поширюються обмеження, встановлені національними та міжнародними нормами з міркувань надання органам влади і суспільству повної та достовірної інформації, розрізнення від уже зареєстрованої організації з тотожною назвою, забезпечення громадського порядку, дотримання принципу толерантності, протидії розпаленню міжрелігійної чи міжетнічної ворожнечі.
Історично сформовано різні моделі фінансування релігійних організацій:
- пряме державне (надання коштів державою і контроль держави за їхнім використанням, як-от у Великій Британії, Данії, Бельгії, Греції, Естонії, Болгарії, Чехії тощо);
- за рахунок встановлення певного «церковного податку» (кошти витрачаються за побажаннями платників або на розсуд релігійних лідерів, центрального органу управління релігійною організацією, за змішаним принципом);
- автономне (релігійні організації не отримують фінансування від держави і функціонують за рахунок пожертв та дозволеної законом діяльності).
У 21 ст., як і упродовж більшої частини історії, релігійні організації відіграють вагому роль як на локальному, так і на регіональному та міжнародному рівнях, здійснюють значимий вплив на економічний і культурний розвиток, політичне життя суспільства, сферу дипломатії та міжнародних відносин.
В Україні
В Україні порядок утворення релігійних організацій, їхні права та обов’язки, регулює Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» (1991, зі змінами та доповненнями). Згідно з законом, «релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями)» (ст. 7). До релігійних організацій, на які поширюється дія Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», законодавець відніс релігійні громади, управління та центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об’єднання, що складаються зі згаданих релігійних організацій. Релігійні об’єднання представляють їхні центри (управління).
Держава визнає право релігійних громад на підлеглість у канонічних та організаційних питаннях релігійним центрам (управлінням), що діють як в Україні, так і поза її межами, а також право на вільну зміну такої підлеглості. При цьому релігійні організації можуть керуватися у своїй діяльності настановами зарубіжних центрів за умови, якщо при цьому не порушується законодавство України.
27.12.2022 Конституційний Суд України ухвалив рішення у справі за конституційним поданням 49-ти народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України «Про внесення зміни до статті 12 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації“ щодо назви релігійних організацій (об’єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України» (далі — Закон № 2662–VIII). Ухвалений Закон № 2662–VIII зобов’язав релігійні об’єднання відображати належність до релігійної організації (об’єднання) за межами України шляхом обов’язкового відтворення у своїй назві повної статутної назви такої релігійної організації. Цей же закон установив обмеження в умовах війни для доступу священнослужителів, релігійних проповідників, наставників релігійних організацій, керівний центр (управління) якої знаходиться в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, у частини, з’єднання Збройних сил України та інших військових формувань України в місцях їхньої дислокації. Конституційний Суд виснував, що зазначене обмеження є правомірним (легітимним) за своєю метою та виправданим, оскільки сприяє забезпеченню обороноздатності держави й боєздатності підрозділів її Збройних сил в умовах збройної агресії, відповідає критеріям обмежень, дозволених у демократичному суспільстві, а отже — є конституційним.
Релігійні організації в Україні відокремлені від держави, не виконують державних функцій, не беруть участі в діяльності політичних партій і не надають політичним партіям фінансової підтримки, не висувають кандидатів до органів державної влади, не ведуть агітації або фінансування виборчих кампаній кандидатів до цих органів. Проте кожен священнослужитель як громадянин України має рівне з усіма іншими громадянами право на участь у політичному житті (ст. 5).
Усі релігії, віросповідання та релігійні організації проголошено рівними перед законом. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших не допускається. Держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій та не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії. Поряд із тим держава захищає права і законні інтереси релігійних організацій; сприяє встановленню толерантних відносин між вірянами різних віросповідань та релігійними організаціями, а також між громадянами, які сповідують релігію або не сповідують її; враховує і поважає традиції та внутрішні настанови релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству.
Релігійні організації мають право брати участь у громадському житті, а також використовувати нарівні з об’єднаннями громадян засоби масової інформації.
Державна система освіти в Україні має світський характер і відокремлена від церкви (релігійних організацій); доступ до різних видів і рівнів освіти надається громадянам незалежно від їх ставлення до релігії (ст. 6).
Релігійна організація визнається юридичною особою (із відповідними правами і обов’язками) з моменту реєстрації її статуту (положення). Статут (положення) релігійної організації, який визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у встановленому порядку. Релігійні центри, управління, монастирі, релігійні братства, місії та духовні навчальні заклади подають на реєстрацію статут (положення) до державного органу України у справах релігій (ст. 14), яким з 2020 є Державна служба з етнополітики та свободи совісті.
Діяльність релігійних організацій в Україні може бути припинено у таких випадках (ст. 16):
- у зв’язку з реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією релігійної організації (здійснюються відповідно до її власних настанов);
- за рішенням суду — у разі порушення релігійною організацією, що є юридичною особою, законодавства України.
У судовому порядку діяльність релігійної організації припиняється лише у випадках:
- вчинення релігійною організацією дій, недопустимість яких передбачена статтями 3, 5 і 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»;
- поєднання обрядової чи проповідницької діяльності релігійної організації з посяганнями на життя, здоров’я, свободу і гідність особи;
- систематичного порушення релігійною організацією встановленого законодавством порядку проведення публічних релігійних заходів (богослужінь, обрядів, церемоній, походів тощо);
- спонукання громадян до невиконання своїх конституційних обов’язків або дій, які супроводжуються грубими порушеннями громадянського порядку чи посяганням на права і майно державних, громадських або релігійних організацій;
- засудження її уповноважених осіб за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого статтею 1111 Кримінального кодексу України.
Суд розглядає справу про припинення діяльності релігійної організації порядком позовного провадження, передбаченого Цивільним процесуальним кодексом України, за заявою органу, уповноваженого здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації, або прокурора.
Станом на 01.01.2023, за офіційною статистикою, в Україні діяли 36 657 релігійних організацій, з них: 92 центри, 306 управлінь, 35040 громад (13904 зі статусом юридичної особи), 547 монастирів, 86 братств, 382 місії, 204 духовних навчальних закладів.
Додатково
- У жовтні 2023 Верховна Рада України ухвалила в першому читанні урядовий законопроєкт № 8371 від 19.01.2023 щодо припинення (у судовому порядку) діяльності в Україні релігійних організацій, які афілійовані із центрами впливу релігійних організацій (об’єднань), керівний центр (управління) якої знаходиться в державі, що здійснює збройну агресію проти України. Законопроєкт розширює повноваження Державної служби України з етнополітики та свободи совісті.
- За період 2018–2023 про зміну підлеглості та перехід в юрисдикцію Православної церкви України заявили понад 1640 релігійних громад і монастирів, зокрема близько 600 — від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Джерела
- Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України № 987-XII від 23 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. № 25. Ст. 283. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/987-12#Text
- Конституційний Суд України ухвалив Рішення у справі щодо повної назви релігійних організацій, дійшовши висновку, що зміни до статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» є конституційними // Конституційний Суд України. 2022. URL: https://ccu.gov.ua/novyna/konstytuciynyy-sud-ukrayiny-uhvalyv-rishennya-u-spravi-shchodo-povnoyi-nazvy-religiynyh
- Звіт про мережу релігійних організацій в Україні станом на 1 січня 2020 р. // Єдиний державний веб-портал відкритих даних. URL: https://data.gov.ua/dataset/db82faf8-3c30-4b47-95a6-15b2c0cc5ece/resource/1fc2bcdb-f0a5-4d2f-bbd2-e666498a738c
- Мережа релігійних організацій в Україні // Open Data Watchdog. URL: https://wd.clarity-project.info/package/5f62ea97-4248-4916-99ae-41aa1df54c44
Література
- Stark R., Bainbridge W. S. The Future of Religion. Secularization, Revival and Cult Formation. Berkeley : University of California Press, 1985. 600 p.
- Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму / Пер. з нім. О. Погорілого. Київ : Основи, 1994. 261 с.
- Dawson L. L. Creating «Cult» Typologies: Some Strategic Considerations // Journal of Contemporary Religion. 1997. Vol. 12. № 3. P. 363–381.
- Кривенко Ю. В. Релігійні організації як суб’єкти приватного права в Україні // Актуальні проблеми держави і права. 2005. Вип. 25. С. 225–228. URL: http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/4613?locale-attribute=uk
- Білаш О. В. Основні моделі фінансування церков і релігійних організацій у країнах Європейського Союзу // Актуальні проблеми держави і права. 2014. Вип. 73. С. 172–178.
- 25-річчя Української незалежності як історія релігійних свобод і світоглядного плюралізму: державні інституції та релігійні організації у пошуку моделей партнерства. Київ : Дух і Літера, 2017. 616 с.
- Здіорук С. І. Релігійні організації в контексті євроінтеграції України. Київ : Національний інститут стратегічних досліджень, 2019. 8 с. URL: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2019-12/analit-zdioruk-human-development-4-2019.pdf
- Остапець Ю. О., Мегела Р. Р. Релігійні організації та види фінансування релігійних організацій // Регіональні студії. 2021. № 25. С. 110–113. URL: http://regionalstudies.uzhnu.uz.ua/archive/25/21.pdf
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Релігійні організації // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Релігійні організації (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.01.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
