Про свободу совісті та релігійні організації. Закон України
Зако́н Украї́ни «Про свобо́ду со́вісті та релігі́йні організа́ції» — базовий нормативно-правовий акт у сфері забезпечення свободи совісті, віросповідання та відносин держави і релігійних організацій в Україні. Ухвалений 23.04.1991.
Зміст
Історична довідка
Закон прийнято 23 квітня 1991 у часи демократичних перетворень в державі, після ухвалення «Декларації про державний суверенітет України» (16.07.1990), але до «Акту проголошення незалежності України» (24.08.1991). Саме в той період було визначено курс на розбудову суверенної, демократичної та правової держави Україна.
Початково мав назву Закон Української РСР «Про свободу совісті та релігійні організації», сучасну назву отримав уже після проголошення незалежності.
Проект вказаного Закону розглядався Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки (далі — ВР УРСР) ХІІ-го скликання в двох читаннях. Обговорення проекту Закону, як в першому (під час 27-го та 28-го засідань ВР УРСР, 21–22 березня 1991), так і в другому читанні (39-те та 40-ве засідання ВР УРСР, 23 квітня 1991), було дуже активним. Безпосереднє голосування законопроекту відбувалося за розширеною процедурою, а саме — постатейно. Законопроект було прийнято (на 40-му засіданні ВР УРСР) більшістю народних депутатів: з 336-ти зареєстрованих у сесійній залі народних депутатів за прийняття «в цілому» проголосувало 290 осіб.
Закон, що був одним із найпрогресивнішим на момент його прийняття, з бігом часу запотребував коректив. Парламентська Асамблея Ради Європи у висновку № 190 (1995), рекомендації № 1466 (2005) та резолюціях № 1466 (2005), № 1755 (2010) системно нагадувала про виконання обов’язків та зобов’язань України (що випливають з її членства в Раді Європи) щодо удосконалення вітчизняного законодавства, зокрема з питань регулювання відносин між державою і релігійними організаціями. Відповідні зміни і доповнення було внесено, законотворча робота триває.
Структура
Структура чинного Закону включає 32 статті, які об’єднано у 6 розділів:
I. Загальні положення (статті 1–6);
II. Релігійні організації в Україні (статті 7–16);
III. Майновий стан релігійних організацій (статті 17–20);
IV. Права релігійних організацій та громадян, пов’язані зі свободою віросповідання (статті 21–24);
V. Трудова діяльність у релігійних організаціях та на їх підприємствах (статті 25–28);
VI. Державні органи та релігійні організації (статті 29–32).
Базові положення
У Законі закріплено право громадян України на свободу совісті, яке «включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання» (ст. 3); рівноправність громадян незалежно від їхнього ставлення до релігії (ст. 4); відокремлення релігійних організацій від держави, рівність перед законом усіх релігій, віросповідань та релігійних організацій (ст. 5); відокремлення школи від церкви (релігійних організацій) (ст. 6); підстави припинення діяльності релігійної організації (ст. 16) тощо.
Закон України «Про свободу совісті…» містить вимоги до реєстрації статутів (положень) релігійних організацій; а також норми, які забезпечують і регулюють права власності релігійних організацій, їх виробничу, господарську, фінансову, добродійну, культурно-освітню діяльність; трудові відносини в релігійних організаціях та на їхніх підприємствах; міжнародні зв’язки; права громадян, пов’язані зі свободою віросповідання, та ін.
Зміни і доповнення
Упродовж 1991–2021 в текст Закону було внесено 20 змін і доповнень, з огляду на динамічний характер сфери державно-конфесійних відносин в Україні. Більшість з таких змін мала технічний характер. Серед нововведень, які стосувалися актуальних питань державно-релігійного комплексу: унормування можливості почергового користування культовими спорудами; удосконалення реєстраційної процедури статутів релігійних організацій; можливості зміни релігійними громадами юрисдикційної підлеглості; питання щодо повідомлення про проведення мирних зібрань релігійного характеру; зміни у статуті (положенні) релігійної організації, керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, що здійснила військову агресію проти України тощо.
Останні станом на 2021 зміни були внесені в 2019 і стосувалися підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи.
Значення
У моніторингових звітах стану релігійної свободи міжнародні організації (ООН, Рада Європи, ОБСЄ) та експерти в сфері відносин між державою та релігійними організаціями фіксують досить високий рівень релігійної свободи на суверенній території Україні, що є можливим завдяки чинній законодавчій базі в цій сфері.
Джерела
Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України № 987-XII від 23 квітня 1991 року // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР). 1991. № 25. С. 283. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/987-12#Text
Література
- Владиченко Л. Д. Україна та Польща: компаративний аналіз відносин між державними та релігійними інституціями. Канів : Родень, 2014. 368 с.
- 25-річчя Української незалежності як історія релігійних свобод і світоглядного плюралізму: державні інституції та релігійні організації у пошуку моделей партнерства. Київ : Дух і Літера, 2017. 616 с.
- Державний орган України у справах релігій: 100-річчя традиції. Київ : Дух і Літера, 2018. 416 с.
- Вдосконалення національного законодавства у сфері свободи совісті та свободи релігії. Київ : Національний інститут стратегічних досліджень, 2019. 9 с. URL: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2019-01/111AZ_Tokmam_Zdioruk_19092018-9d654.pdf
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Владиченко Л. Д. Про свободу совісті та релігійні організації. Закон України // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Про свободу совісті та релігійні організації. Закон України (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.06.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
