Братства церковні
Бра́тства церко́вні — національно-релігійні громадські організації українських (русинських), білоруських, литовських, польських містян, що створювалися при православних, а пізніше й греко-католицьких храмах у 16–17 ст.
Загальна характеристика
Діяли як світські об’єднання, виникали переважно у містах і містечках, гуртували мирян задля активної участі у церковних, біляцерковних, громадівських справах, у житті парафії. За соціальним складом були всестановими, охоплювали здебільшого прихожан певного храму. До братств входили як члени впливових місцевих князівських родин, шляхти (займали відповідальні посади старших братчиків, лобіювали інтереси братства), так і представники купецтва, інтелігенції, чиновництва, заможні селяни, ремісники, крамарі (братства у малих містечках і передмістях були демократичніші за складом). Іноді членами братства ставали й духовні особи — ченці, парафіяльне духовенство.
Першими (від середини 16 ст., Правобережна Україна) виникали православні братства, що керувалися власними статутами (найдавніші документи датують 1530-ми — 1540-ми). Щорічно відбувалися вибори проводу братства (голови, писаря, скарбника, ключара, піклувальників храму, школи та ін.), ревізія казни. Були передбачені вступний і щорічні внески, стягнення й покарання за недотримання встановлених приписів релігійно-морального життя, порушення статуту. Братство мало свій суд (часом це право було закріплено королівськими привілеями).
Серед основних напрямів діяльності братств:
- головний — допомога парафіяльній церкві та опікування справами парафії: акумулювали кошти на будівництво і ремонт храму (монастиря), придбання та виготовлення (зокрема свічок, корогв) церковного начиння, богослужбових книг, оздоблення церков;
- обрядово-побутові заходи: організація храмових свят, хресної ходи, братських бенкетів у великі святкові дні; улаштування похоронних процесій, заупокійних відправ, поминальних зібрань;
- взаємодопомога членам братства;
- релігійно-моральне виховання, розвиток освіти й просвітництва (утримання школи, бібліотеки, переклад церковної літератури — житій святих, праць Отців церкви, богословської й полемічної літератури, церковних документів тощо);
- улаштування друкарні та видавнича діяльність;
- доброчинність, виділення коштів на шпиталі, притулки для непрацездатних, т. з. боговгодні заклади;
- громадська діяльність, захист національних, конфесійних, міських, общинних інтересів, громадянських прав.
Заможні братства, що отримували від меценатів значні пожертви, дарунки, майно за заповітами тощо, вели й активну економічну діяльність. Окремі братства дбали про улаштування музеїв, збирали предмети церковної старовини. У містах Лівобережної України функції братств були переважно обрядово-побутовими.
Пізніше виникали і сестрицтва, які зазвичай обмежувалися збором коштів для потреб парафії.
Часто діяльність братства ставала альтернативою пасивності місцевого єпископату й нижчого духовенства, особливо у порівнянні з католицьким кліром та активністю протестантських проповідників. З історії братського руху відомі гострі конфлікти між братствами і парафіяльними священниками, архієреями єпархії, що спонукувало братчиків звертатися по ставропігію до Константинопольського та Єрусалимського патріархів (так, 1588 ставропігію надано Львівському Успенському та Віленському Святотроїцькому братствам, 1620 — Луцькому Хрестовоздвиженському, Київському Богоявленському та Слуцькому Спаському, 1633 — Могилівському Спаському).
Братський рух
Масовий братський рух припав на кін. 16–17 ст.: у 16 ст. більшість братств створювалися при парафіяльних церквах, у 17 ст. — при монастирях (звідси й походять назви більшості братств). Серед знаних православних братств — згадані Львівське Успенське (засноване бл. 1585), Київське Богоявленське (бл. 1615), Луцьке Хрестовоздвиженське (1617), активно діяли братства у містах Бересті, Більську, Вільно, Вінниці, Галичі, Городку, Дрогобичі, Замості, Острозі, Перемишлі, Полоцьку, Рогатині, Тернополі, Холмі тощо.
У переддень та після проголошення Берестейської церковної унії 1596 православні братства чинили активний спротив унійному рухові.
Від початку 17 ст. союзником православних братств стало козацтво. 1620 до Київського Богоявленського братства вписався гетьман Петро Сагайдачний з усім Військом Запорозьким.
За зразком православних братств пізніше виникли греко-католицькі, зокрема Воскресенське братство у м. Кременці (1623), Свято-Михайлівське у м. Коломиї (1866), унійні братства в містах Вільно, Вітебську, Новогрудку, Перемишлі, Пінську (діяли до сер. 18 ст.). 1708 унійним стало Львівське братство; згодом перейшли на унію братства в Галичині, Холмщині та Поділлі. Статути унійних братств зазвичай передбачали підпорядкування єпархіальному духовенству, їхня самоврядність була обмеженою. Протистояння православних і унійних братств серед наслідків мало і активізацію релігійного життя, конкуренцію в культурно-освітній діяльності.
У 18 ст. активність братств почала занепадати. 1864 владою Російської імперії ухвалено «Основні правила для заснування православних церковних братств», згідно з якими останні мали бути виразниками ідеї «самодержавства, православ'я та народності». Як наслідок, під виглядом церковних братств було засновано фактично політико-релігійні провладні організації, які здійснювали русифікаторську діяльність та просування Російської православної церкви на теренах Правобережної України та Білорусі.
Лічені братства діяли до 1920-х, у Галичині — до 1939, на Волині — до 1944. Церковні братства і сестрицтва з кінця 19 ст. і дотепер діють в українській діаспорі при низці православних і греко-католицьких парафій (у Канаді, США, Австралії, Аргентині).
Значення
Українські церковні братства відіграли вагому роль у збереженні української ідентичності, активізації національного руху в умовах іноземного політичного і культурного тиску та відновленні релігійного життя у зламні моменти історії.
Школи і друкарні братств значуще вплинули на розвиток освіти в Україні, процеси релігійного й національно-культурного відродження. З братських шкіл вийшли відомі церковні, громадські й політичні діячі, митці, письменники, вчені, педагоги й просвітники, книгодрукарі.
Діяльність братств у 20 ст. сприяла утвердженню ідеї автокефалії Української церкви.
В Україні відродження церковних братств (зазвичай у формі громадських організацій) відбулося з кінця 1980-х, особливо після здобуття незалежності. Серед сучасних православних братств активну діяльність розгорнуло Всеукраїнське братство Святого апостола Андрія Первозваного та ін.
Література
- Грушевський М. С. Культурно-національний рух на Україні в ХVI–XVII віці. 2-ге вид. Київ : Дніпpосоюз, 1919. 248 с.
- Ісаєвич Я. Д. Братства та їх роль в розвитку української культури ХVI–XVIII ст. Київ : Наукова думка, 1966. 248 с.
- Луців В. Церковні братства в Україні. State College : Slavia Library, 1976. 62 с. URL: https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/15636/file.pdf
- Крип’якевич І. Історія Львівської Русі в першій половині XVI ст.: дослідження та матеріали / Упоряд. М. Капраль. Львів : Інститут української археографії, 1994. 394 с.
- Пащенко В., Киридон А. Більшовицька держава і православна церква в Україні. 1917–1930-ті роки. Полтава : АСМІ, 2004. 336 с.
- Менько В. Теорії походження православних церковних братств: особливості інтерпретації в українській історичній науці ХІХ —початку ХХ ст. // Історія релігії в Україні : в 10 т. / Гол. ред. А. Колодний. Київ : Український Центр духовної культури, 2010. Кн. 1. С. 189–196.
- Сажок О. Становлення і розвиток церковного братського руху у Волинській губернії у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. 2013. Вип. 21. С. 33–38. URL: https://evnuir.vnu.edu.ua/bitstream/123456789/5351/1/Sazhok%20Oksana.pdf
- Менько В. Церковні братства в громадсько-політичному та етноконфесійному житті XVI–XVII ст. у світлі української історіографії // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія. 2021. Вип. 35. С. 87–96.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Братства церковні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Братства церковні (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.09.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
