Всесвітня Рада Церков
Всесві́тня Ра́да Церко́в, ВРЦ (англ. World Concil of Churches, WCC; фр. Conseil œcuménique des Églises, СОЕ; нім. Ökumenische Rat der Kirchen, ÖRK; ісп. Consejo Mundial de Iglesias, CMІ) — міжнародна релігійна організація, одна з найбільших за представництвом співдружність християнських церков і об’єднань, осердя сучасного екуменічного руху. Заснована 1948, адміністративний центр знаходиться в м. Женеві.
Зміст
Історична довідка
Інституалізацію екуменічного руху в середовищі протестантських спільнот (див. Протестантизм) започатковано серією екуменічних зустрічей і конференцій, першою з яких була Единбурзька всесвітня місіонерська конференція в 1910 (м. Единбург, Шотландія, Велика Британія).
1920 Вселенський патріарх висунув ініціативу створення ліги (братства) Церков, подібної до Ліги Націй (утім, потреба взаємного зближення всіх християн була артикульована Константинопольським престолом ще раніше, у посланнях патріарха Йоакима ІІІ в 1902, 1904). Делегати від Православних церков прилучилися до міжконфесійних зустрічей, зокрема 1920 в м. Женеві, 1927 в м. Лозанні (обидва — Швейцарія), 1936 в м. Единбургу (Шотландія, Велика Британія), 1945 в м. Стокгольмі (Швеція).
У 1937–1938 лідери понад 100 християнських церков підтримали ідею створення ВРЦ, проте її організаційне оформлення було відкладене через Другу світову війну.
Всесвітня Рада Церков конституйована 23 серпня 1948 на Установчій асамблеї в м. Амстердамі (Нідерланди) за участю представників 147 церков і християнських релігійних організацій. Її ядро було утворено злиттям міжконфесійних протестантських рухів «Віра і порядок» (англ. Faith and Order Movement), «Життя і праця» (англ. Life and Work Movement), а також Міжнародної місіонерської ради (англ. International Missionary Council, засн. 1921). Серед церков-засновників Ради — низка англіканських, старокатолицьких, орієнтальних церков, а також Константинопольська, Александрійська, Антіохійська, Єрусалимська, Кіпрська, Елладська православні церкви.
Фундатори вбачали своїми завданнями:
- створити єдину християнську організацію шляхом подолання догматичних і канонічних розбіжностей між церквами й випрацювання загальноприйнятної віросповідної доктрини;
- активізувати спільну участь у євангелізаційному й соціальному служінні.
Якщо практичні завдання церкви-члени ВРЦ активно реалізовують у програмах співдіяльності, розвитку діалогу між деномінаціями, то розв’язання питання віросповідної єдності розглядають як справу майбутнього (з офіційної заяви Генеральної асамблеї 1998: «Головна мета співдружності церков… — закликати одна одну до позірної єдності в одній вірі та в одному євхаристійному спілкуванні… й рухатися до цієї єдності, щоби світ міг увірувати»).
За ініціативою Генерального секретаря ВРЦ у жовтні 1946 в Швейцарії засновано Екуменічний інститут Боссе (франц. Institut œcuménique de Bossey, англ. Bossey Ecumenical Institute) з метою підготовки кадрів для екуменічної діяльності. Від 2002 заклад пропонує магістерські й докторські програми з екуменічних студій спільно з теологічним факультетом Женевського університету.
1950 Центральний комітет ВРЦ ухвалив т. з. Торонтську заяву «Про Церкву, Церкви та Всесвітню раду церков», де викладено головні засади й принципи діяльності організації, роз’яснено питання еклезіологічного (див. Еклезіологія) статусу Ради та її церков-членів. У заяві, йдеться, зокрема, що ВРЦ не ставатиме «суперцерквою», «не може і не повинна ґрунтуватися на якійсь одній конкретній концепції церкви», не веде переговорів про унію між церквами, але прагне встановлювати живі контакти між ними, а також сприяти вивченню й обговоренню питань єдності Церкви. Відтак церкви та об’єднання, що входять до ВРЦ, зберігають свої організаційні й культові відмінності, членство не передбачає схвалення конкретної еклезіологічної доктрини, догматичних чи канонічних змін, усі документи Ради мають рекомендаційний характер. Наголошено на солідарності та взаємодопомозі церков-членів. Торонтську заяву розглядають як основоположну дотепер.
У Статуті Ради (схвалений III Генеральною асамблеєю 1961) зазначено, що «ВРЦ є співдружністю церков, які сповідують Господа Ісуса Христа Богом і Спасителем згідно зі Святим Письмом і тому шукають спільного виконання загального для них покликання в ім’я єдиного Бога, Отця, Сина і Святого Духа».
Щодалі до ВРЦ долучалися нові церкви й релігійні організації, зокрема 1953 — Православна церква в Америці; 1961 — Російська, Румунська, Болгарська (вийшла зі складу 1998) та Польська православні церкви; 1962 — Грузинська православна церква (вийшла зі складу 1997); 1965 — Сербська православна церква; 1966 — Православна церква Чеських земель та Словаччини; 1994 — Албанська православна автокефальна церква. Після Другого Ватиканського собору в екуменічний діалог активно включилася Католицька церква, отримавши статус спостерігача у ВРЦ.
Генеральні асамблеї ВРЦ відбувалися в середньому що вісім років у різних регіонах світу — США (м. Еванстон, 1954), Індії (м. Нью-Делі, 1961), Швеції (м. Уппсала, 1968), Кенії (м. Найробі, 1975), Канаді (м. Ванкувер, 1983), Республіці Корея (м. Пуссан, 2013) тощо. На порядку денному поставали питання пошуку богословського консенсусу (напр., документ «Хрещення, Євхаристія і служіння», 1982), здійснення світової місії та євангелізації, обговорення актуальних політичних, соціальних, економічних, науково-технічних, екологічних тощо проблем і викликів сучасності.
У добу холодної війни ВРЦ стала майданчиком для діалогу між Сходом і Заходом (зокрема, СРСР розглядав ВРЦ як важливий об’єкт впливу та інструмент реалізації своїх міжнародно-політичних інтересів, особливо щодо країн «третього світу»).
Домінування серед церков-членів представників протестантської традиції лишається чинником непростих відносин із церквами інших напрямів християнства, передусім православ'я.
Структура
Вищим керівним органом ВРЦ є Генеральна асамблея, збирається що вісім років. Остання натепер (11-та) Генеральна асамблея ВРЦ відбулася 2022 в м. Карлсруе (Німеччина) під гаслом «Любов Христа веде світ до примирення та єдності». У ній взяли участь 574 делегати від понад 350 церков і церковних спільнот, вперше — делегація від Православної церкви України (як спостерігач).
Асамблея обирає з делегатів президентів ВРЦ і Центральний комітет — вищий виконавчий орган Ради, наглядає за програмами і бюджетом ВРЦ, керує її комітетами і комісіями. Центральний комітет, своєю чергою, обирає Виконавчий комітет (20 осіб), що збирається зазвичай двічі на рік.
Генеральний секретар офіційно виконує функції як глава Центрального й Виконавчого комітетів. З 01.01.2023 обов’язки Генерального секретаря виконує Джеррі Піллей (нар. 1965, професор теології, представник Об’єднаної пресвітеріанської церкви в Південній Африці).
Сучасний стан
Станом на 2023, Всесвітня Рада Церков, за даними організації, налічує 352 членів (церков, церковних спільнот, екуменічних організацій), які разом презентують понад 580 млн християн у понад 120 країнах і територіях світу. Серед церков-членів: 101 реформатська та пресвітеріанська, 53 лютеранські, 37 методистських, 33 англіканські, 27 баптистських, 18 моравських і менонітських, 15 православних (автокефальних і автономних), 7 давньосхідних (орієнтальних), 6 старокатолицьких церков тощо. Якщо на момент заснування ВРЦ більшість церков-засновників походили з європейських країн та США, то натепер це деномінації з Африки, Азії, Близького Сходу, Латинської Америки, Карибського басейну. Римо-католицька церква зберігає статус спостерігача, бере участь у спільних заходах із установами й комісіями ВРЦ.
Робочими мовами є англійська, французька, німецька, іспанська та російська. Офіційні видання: «Екуменічний огляд» (англ. «The Ecumenical Review», засн. 1948), «Міжнародний огляд місії» (англ. «International Review of Mission», засн. 1912) та «Поточний (сучасний) діалог» (англ. «Current Dialogue», засн. 1966, з 2019 видається як спецвипуск «Екуменічного огляду»).
Офіційний вебсайт: https://www.oikoumene.org/
Додатково
- Тема російсько-української війни стала однією з головних на 11-й Генеральній асамблеї в Карлсруе. Асамблея ухвалила окремий документ «Війна в Україні, мир і справедливість в європейському регіоні». Документ, утім, не містить прямої вказівки на агресора. Заклики низки церков, богословів, релігійних і світських діячів виключити Російську православну церкву зі складу ВРЦ за пряму підтримку військової агресії проти України, а відтак і порушення фундаментальних цінностей християнства, не досягли результату.
- Процес набуття Православною церквою України повноцінного членства у ВРЦ вже розпочато.
Джерела
- Toronto Statement // World Council of Churches. URL: https://www.oikoumene.org/resources/documents/toronto-statement
- War in Ukraine, Peace and Justice in the European Region // World Council of Churches. URL: https://www.oikoumene.org/resources/documents/war-in-ukraine-peace-and-justice-in-the-european-region
- WCC Annual reviews and Financial reports // World Council of Churches. URL: https://www.oikoumene.org/about-the-wcc/annual-review-and-financial-report
Література
- Єленський В. Православні і криза екуменічного руху: до 50-ліття Всесвітньої Ради Церков // Людина і світ. 1998. № 8. С. 2–8. URL: https://risu.ua/quot-za-mir-svitu-blagoustriy-cerkov-i-poyednannya-vsih-quot_n39869
- Толерантність: сфера міжконфесійних відносин / Упоряд. Л. Филипович. Київ : Центр релігійної інформації і свободи, 2004. 190 с.
- Кисельов О. С. Феномен екуменізму в сучасному християнстві. Київ : Національний педагогічний університет імені М. П. Драго-манова, 2009. 133 с.
- Волощенко-Віслобокова О. М. Релігійні організації у міжнародних відносинах (на прикладі Всесвітньої Ради Церков, Російської православної та Римо-Католицької церков) // Альманах міжнародного права. 2014. Вип. 5. С. 103–110.
- Шепетяк О. М. Церква і екуменізм: кроки до об’єднання // Наука. Релігія. Суспільство. 2014. № 1. С. 47–53.
- Rajkumar Р. Toward 2021: Where and What Do We Want to Be? Envisioning and Strategizing Directions for the Work of the Interreligious Dialogue Team // Current Dialogue. 2018. № 60. Р. 51–55. URL: https://archived.oikoumene.org/en/what-we-do/current-dialogue-magazine/Current_Dialogue_60.pdf
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Всесвітня Рада Церков // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Всесвітня Рада Церков (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.03.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
