Вурдалак
Вурдала́к [вурдалака, вурдулак; видозмінене давньорус. вовкодлак (вурколак), від вовк і староцерковнослов. длак — хутро, шкура, шерсть, букв. істота з вовчою шерстю] — у віруваннях східних слов’ян — міфічна, напівфантастична істота, пов’язана з культом померлих, яка володіє чорною магією та здатна до перевтілень; вампір.
У фольклорі
В українському фольклорі вурдалаки — істоти т. з. нижчої міфології, що пов’язані з язичницьким культом мерців і наділені великою магічною силою, можуть обертатися на звіра. Уявлення про них проникли в Україну із Західної Європи і знайшли тут сприятливий ґрунт, позаяк в українців був особливо розвинений культ покійників.
Розрізняли два види вурдалаків: «вроджені» (так, вважали, якщо вагітна жінка побачить вовка, то в неї народиться дитина-перевертень) та зачаровані (ті, які випили «дурман-зілля», або ті, кого насильно обернули на вовків чаклуни та відьми). Ті, хто піддався чарам, перебувають у вовчій подобі роками, мешкають на цвинтарях або в лісі, але часто наближаються до рідної оселі. Натомість «вроджені» вурдалаки живуть у сім'ї як звичайні люди, і лише у певний час, здебільшого вночі, перетворюються на вовків, об'єднуються з вовчими зграями та винищують худобу. За повір’ями, вурдалаком міг стати і дух мертвої відьми чи чаклуна, неправильно поховані небіжчики (живі мерці) тощо.
Як і упир, здатен висмоктувати кров у живих людей і свійської худоби.
Вурдалаки володіють чорною магією, намагаються зурочити худобу. При цьому дуже злопам’ятливі: якщо образити вурдалака, то за першої ж нагоди він обов’язково помститься.
У поляків, сербів були поширені повір’я, що вовки-перевертні особливо небезпечні взимку, на Святки; можуть набути вигляду колядників, скоморохів і проникати в домівку.
Вважали, що вурдалаці можна повернути людську подобу. Для цього потрібно здійснити певні магічні дії: стягнути з нього шкуру, провести через хомут, розірвати мотузку, що висить у нього на шиї, зняти заклятий пасок тощо.
Дієвим чинником захисту від вурдалака та його лихих справ вважали молитву, Євангеліє або богослужбові книги (клали вночі біля ліжка), різні народні дійства, які спроможні психотерапевтично нейтралізувати страх.
Додатково
- В українському фольклорі та міфології найбільшою містичною силою зазвичай наділяли саме тих істот, що були причетні до культу померлих.
- За однією з версій, саме слово «вурдалак» є неологізмом поч. 19 ст., який набув поширення, зокрема і у фольклорі, після однойменної поеми О. Пушкіна (1836). Образи вурдалака-упиря в літературі змалювали М. Гоголь, С. Руданський, А. Міцкевич та ін.
Література
- Войнович В. Українська міфологія. Київ : Либідь, 2002. 664 с.
- Janion М. Wampir: вiografia symboliczna. Gdańsk : Slowo / Obraz. Тerytoria, 2002. 567 с.
- Butler F. Russian «vurdalak» 'vampire' and Related Forms in Slavic // Journal of Slavic Linguistics. 2005. Vol. 13. № 2. P. 237–250.
- Предко О. І. Психологія релігії. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2014. 480 с.
- Bennett A. Global Legends and Lore: Vampires and Werewolves Around the World. Broomall : Mason Crest, 2015. 64 р.
- Predko O. I. Religious faith: existential anthropological meanings // Аnthropological Measurements of Philosophical Research. 2019. №16. P. 33–42.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Предко О. І. Вурдалак // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вурдалак (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.10.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
