Вішапи
Віша́пи (вірм. Վիշապներ — первісне значення достеменно невідоме, звідси вірм. Վիշապ, višap — змій, дракон) — багатозначний термін.
1) У давньовірменській міфології — хтонічні божества, пов’язані з культом родючості й води, пізніше — злі духи (демони), дракони або змієподібні чудовиська (що їх поборює герой Ваагн), персонажі легенд, епосу, фольклору.
Вказують на індоіранські корені терміна, як і власне міфологічних уявлень про вішапів, а також на маркери древнього культу води (зв’язок з дощем, озерами, гірськими джерелами), що виявляють у багатьох переказах. Припускають, що початковий образ зооморфних хтонічних істот, яких вшановували жертвопринесеннями, був витіснений образом чудовиськ, демонів, що мешкають високо в горах, у небі або у великих водоймах, несуть зло і загрози всесвіту. Часом вішапам приписували кілька голів. Здатні поглинути сонце (тому відбуваються сонячні затемнення); з ними пов’язували грози, бурі, смерчі, шторми. Деякі з легенд наведено істориком Мовсесом Хоренаці (бл. 410 — бл. 490; Вірменія). Лиходійних вішапів перемагає бог-герой Ваагн (звідси зазвичай виводять його епітет — Вішапаках, букв. вішапоборець).
Трансформацію первинних уявлень про вішапів зазвичай пов’язують із поширенням християнства; сюжет про боротьбу Ваагна з вішапами замістив переказ про битви архангела Гавриїла.
2) Менгіри, різьблені мегалітичні кам’яні статуї (стовпи, стели), що символічно зображають риб, рідше — напнуту бичу шкуру; поширені в багатьох регіонах історичної Вірменії, виявлені також на теренах Грузії, Туреччини, Монголії.
Перші археологічні дослідження мегалітів пов’язують з експедицією М. Марра та Я. І. Смирнова (1869–1918; тепер РФ) у 1909–1910 до високогірних районів Гегамського хребта (Вірменія). Більшість із близько 30 виявлених менгірів мали форму риби (вирізьблена голова із зябрами, луска, хвіст), траплялися й зображення напнутої шкіри бика або барана з головою і кінцівками (тлумачать як імітацію жертвопринесення). Найбільша з-поміж статуй сягала 4,75 м заввишки. Пізніше подібні пам’ятки знайдено в інших місцевостях.
Зазвичай розташовані в горах, біля витоків річок і озер, русел давніх каналів, залишків ін. іригаційних споруд (звідси певність щодо їх зв’язку з давніми культами води й родючості). Можуть бути розміщені як вертикально, так і горизонтально, довжина — від 3 до 5 м. Деякі вішапи містять також зображення водяних птахів (журавля, лелеки), хвилястих ліній, змій.
Точне датування ускладнене, знахідки найчастіше датують від 18–16 ст. до н.е. (зокрема, завдяки урартським написам) до 1 тис. н. е. Натепер відомо бл. 80 пам’яток.
Література
- Аракелян Б., Арутюнян Н. Урартская клинообразная надпись из Гарни // Պատմա-բանասիրական հանդես. 1966. № 2. С. 290–297 URL: https://arar.sci.am/dlibra/publication/188377/edition/171043/content
- Russell J. The Formation of the Armenian Nation // The Armenian People from Ancient to Modern Times : in 2 vol. New York : St. Martin's Press, 2004. Vol. 1. 372 p.
- Ваганян В. Г., Ваганян Г. А. Ранние образы рыбы, вишапа, дракона и змеи в армянском наскальном искусстве VII–V тыс. до н.э. // Armenian Economics, Law, Art and Culture Network. 2008. URL: http://www.iatp.am/vahanyan/vishaps.htm
- Petrosyan А. Vishap Stones // Journal of Armenian Archaeology. 2009. URL: https://web.archive.org/web/20090416013513/http:/www.projectdiscovery.net/Journal%20of%20Armenian%20Archaeology/vishap_stones_petrosyan.htm
- Վիշապ քարակոթողները. ԵՐԵՎԱՆ : Գիտություն, 2015. 420 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вішапи // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вішапи (дата звернення: 12.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.01.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів