Геннадіївська Біблія
Генна́діївська Бі́блія, «Геннадіївський список» — пам’ятка церковнослов’янської писемності, перший повний переклад Святого Письма церковнослов’янською мовою. Рукопис завершено 1499 у м. Великому Новгороді (тепер Росія) під проводом новгородського і псковського архієпископа Геннадія, звідси й назва.
Зміст
Історична довідка
Серед чинників, що посприяли укладенню повного списку Святого Письма в м. Великому Новгороді: збереження і постійне поповнення бібліотеки і скрипторію (місто не постраждало від монголо-татарської навали); присутність громади єретиків (т. з. зжидовілих), боротьба з якими змушувала православну ієрархію шукати повні тексти Біблії.
Переклад призначався для потреб православного культу. Разом з тим використання латинського тексту Вульгати серед основних джерел стало підставою для пошуку прихованих інтенцій до унії з Римом. Ініціатором і головним автором-перекладачем був архієп. Геннадій (світське прізвище — Гонозов або Гонзов; бл. 1410–1505).
Структура
Рукопис містив понад 1 тис. аркушів. До збірки увійшли:
- вже відомі церковнослов’янські списки біблійних книг, здійснені різними перекладачами в різні часи і з різних кодексів, відповідно й різні за якістю перекладу (П'ятикнижжя, Суддів, Ісуса Навина, Рут, Царів, Йова, Софонії, Аггея, Захарії, Малахії, Приповісті Соломона, Євангелія, Дії святих апостолів, Послання, Об’явлення, Псалмів та низка інших);
- переклади відсутніх книг або їхніх фрагментів, здійснені з латинської Вульгати (Параліпоменон, Ездри, Неємії, Товита, Юдит, Премудрості Соломонової, Перша та Друга Маккавейські, частини книг Естер, Єремії, Єзекіїля) або з чеських версій і масоретських списків.
Укладачі Геннадіївської Біблії, з одного боку, сперлися на європейський досвід німецьких та латинських біблійних видань, зокрема запозичили їхню внутрішню композицію. Порядок біблійних книг був ідентичним структурі Вульгати; так само з Вульгати та німецької друкованої Біблії було запозичено поділ на книги та розділи. З іншого боку, здійснений переклад містив чимало неточностей, помилок, хибував буквалізмами, так і не став канонічним текстом. Більшою або меншою мірою вплинув на пізніші церковнослов’янські, російські, староукраїнські переклади.
Геннадіївська та Острозька Біблії
Відомо, що з Геннадіївської Біблії було зроблено кілька копій. Одну з них привіз в Україну на прохання Костянтина-Василя Острозького (та за згодою московського царя Івана IV Грозного) писар Великого князівства Литовського і дипломат М. Гарабурда. Була запитана як джерело для укладання Острозької Біблії (тоді рукопис вважали кирило-мефодіївським перекладом із Септуагінти, успадкованим ще з часів Володимира Святославича).
Тривалий час Острозьку Біблію навіть розглядали як перероблену версію Геннадіївської. Проте вже з кін 19 ст. цей висновок було піддано сумніву (зокрема й російськими біблієзнавцями).
Іван Огієнко підкреслював, що ретельне порівняння списків свідчить якраз про зворотнє: «московський список не став основою для Біблії 1581 р. — його використовували (де більше, де менше), як і інші церковнослов’янські, особливо південнослов’янські джерела».
Вірогідно, помилки й неточності, віднайдені острозькими книжниками, девальвували цінність тексту Геннадіївської Біблії як першоджерела. Ціла низка дослідників висновують, що значення Геннадіївської Біблії не варто перебільшувати: Острозька Біблія — це самостійно зроблений, на основі значної кількості джерел, ретельно опрацьований переклад, у якому від Геннадіївського списку лишилося небагато.
Література
- Сольский С. М. Употребление и изучение Библии в России от Крещения Руси и до XV в. // Православное обозрение. 1868. Т. 27. № 10. С . 145–180; № 11. С. 251–270.
- Степовик Д. Київська Біблія XVII століття. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2001. 240 с.
- Огієнко І. (митрополит Іларіон). Острозька Біблія 1581 року // Українська церква / Упоряд. М. С. Тимошик. Київ : Наша культура і наука, 2007. 408 с.
- Турконяк Р. Острозька Біблія на тлі модерних наукових видань // «Слово — живе й діяльне» (Євр 4:12): Біблійні дослідження, Захід і Схід / За ред. Г. Теслюк. Львів : Український Католицький Університет, 2018. С. 30–42.
- Головащенко С. Історико-біблієзнавчі нариси професора Київської духовної академії Стефана Сольського: вітчизняний та європейський контексти // Філософська і богословська спадщина Київської духовної академії (1819–1924): досвід археографічних та бібліографічних студій / Упоряд. і наук. ред. М. Ткачук. Київ : ВД «Києво-Могилянська академія», 2019. С. 60–86. URL: https://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/703da0e9-a463-4478-8074-716c58efe676/content
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Геннадіївська Біблія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Геннадіївська Біблія (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.08.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
