Даліда
Даліда́ [франц. Dalida; справжні прізвище та ім’я — Джільйотті, Іоланда-Крістіна (італ. Gigliotti, Iolanda-Cristina або Yolanda-Cristina); 17.01.1933, м. Каїр, Єгипет — 03.05.1987, м. Париж, Франція] — співачка, актриса.
|
Даліда (Dalida) | |
|---|---|
| Псевдоніми | Даліда |
| Справжнє ім’я | Іоланда-Крістіна |
| Справжнє прізвище | Джільйотті |
| Народження | 17.01.1933 |
| Місце народження | Каїр |
| Смерть | 03.05.1987 |
| Місце смерті | Париж |
| Місце поховання | Монмартр |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво, кіномистецтво |
Життєпис
Народилася у сім’ї музиканта. Батько був першою скрипкою Каїрського оперного театру.
У дитинстві перенесла захворювання очей (офтальмію).
Закінчила Технічну комерційну школу святої Марії у м. Каїрі (1949), де здобула диплом секретарки. Відтоді працювала секретаркою-друкаркою в компанії з імпорту-експорту фармацевтичної продукції. 1951 взяла участь у конкурсі краси, виборола другий приз на виборах міс Ондіни.
Отримала запрошення від будинку моди «Донна» і почала освоювати професію манекенниці. 17.01.1954 була обрана міс Єгипту.
Цього ж року зіграла перші ролі в кіно, займалася дубляжем американських фільмів. Знімалася у фільмі «Земля фараонів» (1955, режисер Г. Гоукс). Під час зйомок фільму «Йосип та його брати» (1955), де вона дублювала актрису Р. Гейворт, познайомилася з актором О. Шарифом.
Справжнім дебютом на екрані була роль «вамп» італійки Іоланди у фільмі «Цигарка і склянка» (1955, режисер Н. Мустафа). Фільм був арабським, але вона виконувала в ньому пісню італійською та акомпанувала собі на піаніно. Режисер М. де Гастін (1889–1982; Франція) запропонував їй роль шпигунки у фільмі «Маска Тутанхамона» (1955).
Наприкінці 1954 залишила Єгипет і поїхала в м. Париж. За відсутності пропозицій ролей, вирішила спробувати співати. Упродовж 6 місяців навчалася у професора Р. Берже. У вересні 1955 почала співати у кабаре «Драп д’Ор» («Drap d’Or») на Єлисейських полях, потім у «Вілла д’Есте» («Villa d’Este») неподалік Тріумфальної арки у м. Парижі. Тоді ж узяла собі псевдонім, спочатку Даліла, а потім змінила його на Даліда.
Директор концертної зали «Олімпія» Б. Кокатрикс (1910–1979; Франція) запросив її на конкурс молодих талантів «Майбутній номер один» 09.04.1956, де вона познайомилась з видавцем дисків Е. Барклі (1921–2005; Франція).
У серпні 1956 виконала пісню «Barco negro» («Чорний човен»). Підписала контракт з Е. Барклі на 5 років. Тоді ж вийшла перша платівка «Madonna» («Мадонна») у 45 обертів, у жовтні 1956 — друга «Le Torrent» («Потік»). Популярність приніс третій диск з піснею «Bambino» («Хлопчик»), завдяки якому Даліда стала першою жінкою, яка отримала Золотий диск (продано 300 тис. примірників). Її стали порівнювати з Б. Бардо і називати «Бардо пісні».
У лютому — березні 1957 Даліда вперше виступила у концертній залі «Олімпія». У концертній програмі, де головною зіркою був Ш. Азнавур, виконала 4 пісні. У вересні 1957 стала першою жінкою, яка мала свій фан-клуб. У лютому 1958 підписала контракт з «Олімпією», виступала також у концертній залі «Бобіно», «Зимовому палаці» у м. Ліоні, залі «Альказар» у м. Марселі, а також у Бельгії. Улітку 1958 виступала в Алжирі на підтримку французьких солдатів.
1961 змінила італійське громадянство на французьке.
У квітні — вересні 1964 виступала в турне (здолала 29 300 км, виконала 2 025 пісень).
04.09.1964, 24.11.1971, 24 і 25.01.1977 знов співала в «Олімпії».
За опитуванням 25.04.1965 стала співачкою, якій найбільше віддають перевагу французи (15 %), випередивши Е. Піаф (12 %), Шейлу (11,5 %) та інших.
У липні 1970 представляла Францію на Міжнародному фестивалі пісні в м. Осаці (Японія). Здійснила тур Японією (1974).
1975 за опитуванням стала найпопулярнішою особою у Квебеку (Канада).
Диск «Generation 78» («Покоління 78») мав успіх у 1978.
01.12.1978 виступала у «Карнегі-холі» (м. Нью-Йорк).
У червні 1979 вирушила у турне (Єгипет, Об’єднані Арабські Емірати).
У вересні 1979 гастролювала у Лівані та Сирії під час військового конфлікту.
05.01.–20.01.1980 успішно виступала в шоу в Палаці спорту (м. Париж) у присутності 5 тис. глядачів упродовж 130 хвилин (12 разів змінювала костюми). 18.03.1981 наприкінці серії концертів в «Олімпії» з нагоди 25 років кар’єри отримала Діамантовий диск, перший в історії пісні. Загалом отримала 55 Золотих дисків.
21.04.1981 виступала на передвиборчому мітингу Ф. Міттерана. 21.05.1981 після його обрання запрошена в Пантеон. Для журналістів стала символом нової влади.
Була однією з організаторів концертів на користь дослідників, що борються з епідемією синдрому набутого імунодефіциту (25.10.1985).
Перебуваючи у стані депресії, 03.05.1987 випила надмірну дозу снодійного. Похована на цвинтарі Монмартр (м. Париж).
Творчість
Мала голос мецо-сопрано з вокальним регістром понад 2 октави.
За 1956–1987 виконала і записала близько 1 тис. пісень 10 мовами, насамперед співала французькою, але також 200 пісень італійською та понад 200 пісень — різними іншими мовами (німецькою, іспанською, японською тощо). Мала титул посланниці французької пісні (з 1968). Продала 180 млн платівок у всьому світі.
На початку 1960-х, коли з’явився стиль «є-є», критики вважали, що так само, як деякі співаки її покоління, вона не зможе підлаштуватися під нову моду. Але вона співала у різних стилях: і твіст — «Itsi bitsi, petit bikini» («Маленькі бікіні»; 1960), і рок, наприклад, «24 000 baisers» («24 000 поцілунків»; 1961) тощо. У 1970-х була однією з перших французьких виконавиць пісень у стилі диско.
Пісня «Gigi amoroso» («Закоханий Джиджи»; 1974) була перекладена 6 мовами і стала № 1 у 12 країнах, побила всі рекорди продажів. Платівка з піснею «Tu m’as déclaré l’amour» («Ти мені освідчився в коханні») була продана 1983 лише у СРСР у кількості понад 470 тис. примірників. Її пісні були популярні в Аргентині, Бразилії, Мексиці, Японії та інших країнах світу, посідали там перші місця у хіт-парадах.
У 1970-х вона виконувала також пісні з репертуару грандів французької пісні: Ш. Азнавура, Ж. Бреля та інших.
Співала дуетом з А. Делоном — «Paroles, paroles» («Слова, слова»; 1979), С. Генсбуром — «Rues de mon Paris» («Вулиці мого Парижа»; 1975), Ш. Азнавуром — «Quand on s’aime» («Коли кохають одне одного»; 1967) тощо.
Співпрацювала з Т. Кутуньйо (нар. 1943; Італія). Зокрема, у липні 1979 він запропонував їй мелодію, яка потім стала піснею «Laissez moi danser» («Дозволь мені танцювати»; слова П. Деланое).
Серед популярних пісень у виконанні Даліди твори різних композиторів: «Gondolier» («Гондольєр»; 1957, музика П. Де Анджеліса), «Les Enfants du Pirée» («Діти Пірея»; 1960, музика М. Хадзідакіса), «Bonsoir mon amour» («Добрий вечір, любове»; 1965, музика Н. Россо), «J’attendrai («Я чекатиму», 1975, музика Д. Олів’єрі), «Salma Ya Salama» («Салма я Салама»; 1977, музика С. Дарвіша), «Mourir sur scene» («Померти на сцені»; 1983, музика Ж. Барнеля).
У доробку Даліди кілька ролей у кіно. Зокрема, зіграла циганку в фільмі «Розкажи мені про кохання» (1960, режисер Дж. Сімонеллі), співачку в детективі «Незнайомець із Гонконгу» (1963, режисер Ж. Пуатрено), виконала головну роль стюардеси у фільмі «Люблю тебе» (1968, режисер А. Маргеріті). У січні 1986 знімалася у єгипетському драматичному фільмі «Шостий день» за романом А. Шедід (режисер Ю. Шанін), зіграла роль пралі Саддіки, прем’єра відбулася у вересні 1986.
Нагороди та визнання
Нагороджена медаллю Президента Французької Республіки, командор ордена Мистецтв, наук і літератури (обидва — 1968).
Відзначена нагородами: «Браво мюзик-холу», перший приз фестивалю у м. Сан-Ремо, «Оскар» французької пісні Радіо Монте-Карло, «Золотий півень» французької пісні, «Золотий лев» пісні (усі — 1959), «Золота вовчиця» — приз найкращій актрисі року в Італії (1960), «Оскар» світового успіху диску (1963), приз Міжнародного ринку дисків і музичних видань (1969), «Оскар» Радіо Люксембургу (1978).
Почесна громадянка с. Серростретта (з 1962; Італія).
Отримала 8 «Оскарів» за продажі своїх дисків у Європі (1975): 4 золоті диски у Франції, 1 у Німеччині, платиновий диск у Бенілюксі та «Золоте серце» в Іспанії. Отримала «Оскар» світового успіху (1974), за 12 років продала найбільшу кількість платівок у світі.
Скульптор Аслан виготовив статую Даліди (1987). Її іменем названо площу в м. Парижі (1997).
У Квебеку, в театрі «Капітолій» 2003 поставлено спектакль про життя і творчість Даліди. Він з успіхом йшов упродовж 3 років. У травні 2005 на телеканалі «Франс 2» («France 2») показано телефільм «Даліда» (режисер Ж. Бюнюель; у ролі Даліди — актриса С. Феріллі).
Цитати
«Це була виняткова жінка, з великої літери Ж. Я дуже її любив, ми розділили з нею стільки миттєвостей нашого життя. Мені її не вистачає, це була зірка, справжня зірка, певно остання у своїй професії. Я часто думаю про неї» «C’était une femme exceptionnelle, avec un grand F. Je l’aimais beaucoup, nous avons partagé tant de moments de notre vie. Elle me manque, c’était une star, une véritable star, certainement le dernier de sa profession. Je pense souvent à elle»
(А. Делон. Цит. за кн.: Pessis J. Dalida. Une vie. Trélissac : Chronique, 2007. P. 203).
«Це була подруга, виняткова жінка. Вона разом із Едіт Піаф — найвеличніша виконавиця французької пісні» «C’était une amie, une femme exceptionnelle. Elle est avec Édith Piaf la plus grande interprète de la chanson française»
(Ш. Азнавур. Цит. за кн.: Pessis J. Dalida. Une vie. Trélissac : Chronique, 2007. P. 205).
Література
- Dalida // Saka P., Plougastel Y. La Chanson française et francophone. Paris : Larousse, 1999. P. 195–196.
- Pessis J. Dalida. Une vie. Trélissac : Chronique, 2007. 216 p.
- Lelait-Helo D. Dalida. Paris : J'ai lu, 2012. 284 p.
- Agostini J. Dalida sur le divan: La vraie vie de Dalida. Paris : Envolume, 2016. 154 р.
- Dalida (офіційний сайт). URL: https://dalida.com/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Даліда // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Даліда (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.01.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
