Декреталії
Декрета́лії (лат. decretalia, від лат. decretum — ухвала, постанова, указ) — постанови римських пап у вигляді послань з питань канонічного права.
Відомі з кінця 4 ст. Зазвичай мали вигляд листів папи до конкретних адресатів у відповідь на те чи те питання з приватної справи, розв’язання якого може стати загальним правилом. Від 5 ст. з’являються підроблені декреталії, що мали на меті обґрунтування примату влади понтифіка та зверхності церковної влади над світською. Так, відомий збірник церковно-правових актів часів імперії Каролінгів (9 ст., фальшивість збірника доведено в 17 ст.) — т. з. Лжесидорові декреталії, авторство яких приписують Ісидору Севільському. До складу збірника увійшла й підроблена грамота про «Костянтинів дар», за якою римський імператор Костянтин I Великий начебто надав Папі Римському Сильвестру І та його наступникам владу над Римом, Італією, західними провінціями імперії та визнав зверхність папи над ін. владиками.
У середині 12 ст. систематизовані декреталії ввійшли до збірника «Декрет Граціана» (лат. «Decretum Gratiani»), що став головним посібником з канонічного права на юридичних факультетах середньовічних університетів. Юристи, які обирали папські декреталії головним предметом вивчення, систематизації, коментування та викладання, отримали назву декреталісти. У кінці 11 — першій третині 12 ст. укладено п’ять т. з. Компіляцій папських декреталій, а декретальне право набуло панівного значення у навчанні та судовій практиці. Від «П’ятої компіляції» папство встановило контроль над укладанням збірників декреталій (див. «Декреталії Григорія IX»), які понтифіки спеціально замовляли й надсилали в юридичні школи. Відтак назва декреталії поширилася на середньовічні збірники законів та ін. правових актів.
У 16 ст. «Декрет Граціана» та пізніші авторитетні збірники декреталій стали ключовими складниками зведення законів Католицької церкви — Корпусу канонічного права (лат. «Corpus juris canonici»; 1582).
Література
- The History of Medieval Canon Law in the Classical Period, 1140–1234: From Gratian to the Decretals of Pope Gregory IX / Еds. W. Hartmann, K. Pennington. Washington : The Catholic University of America Press, 2008. 442 р.
- Larson A., Sisson K. Papal Decretals // A Companion to the Medieval Papacy: Growth of an Ideology and Institution / Еd. by A. Larson, K. Sisson. Leiden : Brill, 2016. P. 158–173.
- Санжаров В. А. Декретальне право в Західній Європі у XII–XIII століттях // Юридичний науковий електронний журнал. 2017. № 6. С. 421–423. URL: http://www.lsej.org.ua/6_2017/123.pdf
- Drossbach G. Decretals and Lawmaking // The Cambridge History of Medieval Canon Law / Еd. by A. Winroth, J. C. Wei. Cambridge : Cambridge University Press, 2022. P. 208–229.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Декреталії // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Декреталії (дата звернення: 4.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.10.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
